На уроках суспільствознавства школярі проходять тему безробіття та з’ясовують причини її виникнення. У матеріалі опишемо критерії видів безробіття.
Ринок праці та поняття безробіття
Ринок праці — це сфера формування попиту та пропозиції робочої сили.
Ринок праці характеризується такими показниками, як:
- чисельність економічно активного населення,
- чисельність людей, зайнятих в економіці,
- рівень безробіття.
У будь-якій ринковій економіці є тенденція до змін та нестабільності. Ключовий критерій, який впливає на її розвиток і функціонування, є економічно активним населенням. Його можна розділити на зайнятих та безробітних.
У Федеральному законі «Про зайнятість населення в Україні» сказано, що під зайнятими розуміються особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Безробітними громадянами визнається частина економічно активного населення, які відповідають таким критеріям:
- відсутність постійного доходу у вигляді заробітної плати (без урахування допомоги за безробіття або соціальних виплат підприємства при його ліквідації);
- наявність реєстрації в соціальному фонді як безробітного;
- постійний пошук робочого місця;
- готовність негайно розпочати роботу.
Безробіття — це соціально-економічне явище, при якому частина населення не може, але хоче знайти роботу.
Безробітний — це людина у працездатному віці (жінки від 16 до 55 років і чоловіки до 60 років), яка не має роботи або якогось іншого доходу, шукає відповідну роботу і готова приступити до неї.
Причини безробіття:
- впровадження нових технологій — наприклад, поява нових видів обладнання призводить до скорочення робочої сили, що стала непотрібною;
- економічний спад або депресія, які змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі й трудових;
- політика уряду та профспілок у сфері оплати праці — наприклад, підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу;
- сезонні зміни в рівні виробництва та окремих галузях економіки (будівництво, сільське господарство, туризм та ін.);
- зростання чисельності населення у працездатному віці збільшує пропозицію праці та ймовірність безробіття.
Показники рівня безробіття
Рівень безробіття – це частка безробітного населення у показнику величини робочої сили.
Робоча сила – це здатність громадянина до праці, загальний показник фізіологічних та моральних сил, які він використовує у процесі створення матеріальних благ.
Робоча сила — ключовий фактор виробництва в будь-якому сучасному суспільстві.
| Формула рівня безробіття U′ = U/U + E U′ – рівень безробіття |
Види безробіття
Розглянемо види безробіття та їх характеристики з прикладами.
Фрикційне безробіття
Фрикційне безробіття — це тимчасова незайнятість при добровільному переході з роботи на іншу. Приклади фрикційного безробіття: випускник університету вперше шукає роботу; людина звільнилася з метою знайти кращу роботу.
Пошуки роботи при фрикційному безробітті тривають у середньому 1–3 місяці.
Основні причини фрикційного безробіття:
- географічне переміщення — громадянин змінює місце проживання і деякий час може опинитися без роботи;
- зміна життєвих та професійних інтересів — перенавчання, здобуття вищої освіти, перекваліфікація;
- новий етап у особистому житті, наприклад, народження дітей.
Структурне безробіття
Структурне безробіття — це неможливість працевлаштування через за відмінностей у структурі попиту та пропозиції робочої сили певної кваліфікації. Це означає, що попит на ринку праці розходиться із пропозицією.
Структурне безробіття може виникати у зв’язку з технологічними змінами, наприклад, при переході з ручної праці на автоматизований або перенесення виробництва в інший регіон або надлишком кадрів на ринку.
Такий вид безробіття характерний тривалим періодом пошуку роботи.
Сезонне безробіття
Сезонне безробіття зумовлене тим, частина галузей економіки залежить від природних умов. Наприклад, сільськогосподарська діяльність чи галузі, пов’язані з туризмом. Так, власники кафе в курортних зонах приймають на роботу лише на період з травня по жовтень, їм невигідно тримати зайвих співробітників у низький сезон.
У цього виду є відмінна риса — його можна спрогнозувати.
Рівень сезонного безробіття залежить від того, наскільки інші сфери економіки готові прийняти громадян, що звільнилися. А також від бажання та можливості останніх пройти професійну підготовку або переїхати в інший регіон.
Циклічне безробіття
Циклічне безробіття — це безробіття, яке виникає через економічну кризу внаслідок спаду виробництва. Приклад циклічного безробіття: внаслідок кризи автомобільні заводи скорочують виробництво та звільняють персонал.
Інституційне безробіття
Інституційне безробіття не так поширене, як перелічені вище види. Вона виникає внаслідок неефективної роботи ринку праці. Приклади:
- високий рівень мінімальної заробітної плати;
- дискримінація під час найму на роботу;
- недостатня інформованість центрів зайнятості про можливі вакансії.
- недосконалість у податковій системі (наприклад, знижена ставка податку на дохід непрацюючих фізичних осіб).
Форми безробіття
Розглянемо форми безробіття та їх характеристики.
Відкрите безробіття
Відкрите безробіття — це повна втрата роботи та доходів. Наприклад, звільнений з роботи співробітник не може знайти нове місце і стає на облік безробіття. Відкрите безробіття ділиться на два типи:
- реєстрований тип — частина населення, яка звернулася за підтримкою у пошуку роботи до соціальних фондів, стала на облік у центр зайнятості та отримує щомісячну соціальну допомогу;
- нереєстрований тип — частина активного населення, яка йде роботу, але не звертається до центру зайнятості.
Приховане безробіття
Приховане безробіття — явище, за якого людина офіційно не є безробітним, але не може знайти роботу на повний день. В результаті він, наприклад, працює неповний день за меншу зарплату.
Причини її виникнення:
- адміністрація підприємства проводить політику збереження чисельності з розрахунком на швидку зміну економічного стану , вводячи половинний робочий день;
- збереження кількості працівників дозволяє керівництву розраховувати на отримання низки пільг від держави;
- працівники з малих населених пунктів вважають за краще зберегти частковий заробіток і не втратити роботу, тому що у них немає альтернативи;
- для працівників передпенсійного віку важливий безперервний стаж;
- маленький, але стабільний дохід у неповній зайнятості відіграє для співробітника вагомішу роль, ніж можливість збільшення доходу при пошуку нового місця.
Текуче безробіття
Поточне безробіття — це тимчасове безробіття, яке пов’язане з нерівномірним розвитком різних галузей виробництва та регіонів через економічні цикли.
Причини виникнення:
- непропорційний розвиток галузей промисловості в регіонах ;
- періодично повторювані спади, депресії та стагнації в економіці;
- стрибкоподібний попит на робочі кадри (недостатній під час спаду та депресії, зайвий під час виробничого простою).
Застійне безробіття
Застійне або довгострокове безробіття — це тривале безробіття, яке чергується з короткими періодами випадкової роботи.
Воно призводить до тяжких наслідків з погляду матеріальних можливостей та емоційного стану безробітних.
При застійному безробітті людям потрібна допомога з перекваліфікацією або переїздом в інший регіон, де конкретний напрямок діяльності більш затребуваний.
Добровільне безробіття
При добровільному безробітті громадяни з різних причин не вважають за потрібне працювати. Серед цих причин можуть бути:
- політичні та соціальні погляди на працю;
- релігія та традиції (наприклад, у республіках Кавказу поширено думка про те, що жінка не повинна працювати);
- бажання присвятити себе сім’ї та веденню домашнього господарства;
- небажання працювати на умовах, які пропонує ринок праці (розмір оплати, тривалість робочого дня);
- випадання громадянина з соціуму, викликане його способом життя (бездомні, бродяги).
Економічні та соціальні наслідки безробіття
Наслідки безробіття для держави
| Позитивні | Негативні |
| Імпульс до зростання праці через конкуренцію. Формування ресурсу робочої сили для структурної реорганізації країни. Можливість перепідготовки та підвищення рівня кваліфікації трудових ресурсів. | Підвищення витрат на органи служби зайнятості (виплати допомоги безробітним та їх перепідготовка). Зниження обсягу виробництва ВВП, тобто зниження податкових надходжень. |
Наслідки безробіття для людини
| Позитивні | Негативні |
| Зростання соціального значення вакансії в даній професії та самої праці. Можливість перепрофілювання. Підвищення кількості вільного часу. | Зниження трудової активності. Збільшення рівня соціальної напруженості та нерівності. Збільшення рівня злочинності. |
Негативні економічні фактори безробіття:
- витрати, які несуть державні фонди на соціальні виплати оформленим безробітним;
- втрати податкових органів від недоотримання податкових зборів до бюджету з податків, що стягуються з фізичних осіб;
- скорочення споживання та виробництва товарів;
- знецінення отриманих знань під час навчання;
- загальне зниження рівня життя населення.
Позитивні економічні чинники безробіття:
- створюється резерв робочих груп різної кваліфікації для масштабної зміни структури економіки;
- скорочення робочих місць провокує співробітника більш активно проявляти себе як необхідного підприємству спеціаліста, підштовхуючи його до підвищення рівня знань та прагнення до професійного зростання;
- у період вимушеного припинення трудової діяльності вивільняється час на перенавчання , підвищення кваліфікації або здобуття освіти за більш затребуваним профілем;
- безробіття стимулює зростання ефективності та продуктивності праці.
Негативні соціальні фактори:
- погіршення криміногенного клімату в регіоні;
- збільшення фінансового розриву та напруженості між різними соціальними групами;
- сплеск фізичних та душевних захворювань, спричинених стресом від втрати робочого місця;
- збільшення соціальної апатії;
- зниження рівня трудової активності та бажання працювати внаслідок довгого пошуку нового робочого місця.
Позитивні соціальні фактори:
- зміна думки працівника щодо соціальної цінності його робочого місця;
- збільшення особистого вільного часу для спілкування з сім’єю та творчого зростання;
- свобода вибору місця роботи, обмежена лише необхідними початковими навичками;
- зміна ставлення суспільства до соціальної значущості та цінності праці.
Безробіття в Україні
Характерні риси безробіття в Україні:
- спостерігається зростання її тривалості;
- найчутливіші до цього явища — молоде покоління та люди старше 45 років;
- негнучкість ринку праці;
- слабкі засоби зв’язку, брак інформації про вакансії;
- велика різниця між рівнями безробіття у різних регіонах і професіях.
| Рік | Безробіття |
| 2012 | 8,1% |
| 2013 | 7,7% |
| 2014 | 9,7% |
| 2015 | 9,5% |
| 2016 | 9,7% |
| 2017 | 9,9% |
| 2018 | 9,1% |
| 2019 | 8,6% |
| 2020 | 9,9% |
| 2021 | 10,3% |
Заходи боротьби з безробіттям в Україні
Державна політика зайнятості — це науково обґрунтований процес, який включає заходи, що реалізуються органами влади щодо ринку праці . Її напрями:
- створення умов для розвитку економіки та сприяння створенню нових робочих місць;
- задоволення попиту пріоритетних галузей економіки у висококваліфікованих працівниках;
- посилення мотивації до легальної і продуктивної праці;
- активізація підприємницької ініціативи та самостійної зайнятості населення;
- удосконалення системи професійного навчання з урахуванням інтересів особистості, потреб економіки та ринку праці;
- сприяння підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання у професійному розвитку працівників;
- збалансування попиту і пропонування щодо обсягу та рівня кваліфікації робочої сили на ринку праці шляхом системного прогнозування потреб економіки;
- сприяння зайнятості громадян;
- забезпечення створення рівних можливостей для реалізації суб’єктами господарювання інфраструктурних проектів та цільових програм, що фінансуються за рахунок державних коштів;
- координація та контроль діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;
- повернення безробітних до продуктивної зайнятості;
- міжнародне співробітництво у сфері забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;
- взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців та професійних спілок з метою забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості, зокрема здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення;
- забезпечення ефективного та цільового використання коштів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення;
- здійснення заходів, що сприяють зайнятості громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці (частина перша статті 14 цього Закону);
- заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця насамперед для громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці (частина перша статті 14 цього Закону);
- забезпечення співпраці центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, інших посередників з працевлаштування та установ соціальної, професійної і трудової реабілітації інвалідів, центрів соціальних служб для молоді;
- захист внутрішнього ринку праці шляхом регулювання залучення до роботи іноземних працівників.
