Як у шкільних класах складаються групи за інтересами, і суспільство поділяється на соціальні групи. Це називають соціальною стратифікацією суспільства. Дізнаємося причини його виникнення та теорії вчених з цього приводу.
Поняття та критерії соціальної стратифікації суспільства
Страта — це велика група людей, яка відрізняється від інших своїм становищем у соціальній структурі суспільства.
Соціальна стратифікація – це відображення відмінностей, які є між різними групами людей (класів та верств) у певному суспільстві.
Простіше кажучи, соціальною стратифікацією суспільства називають відносини між верствами суспільства, а також певними соціальними інститутами.
Оскільки кожна соціальна структура являє собою сукупність працюючих соціальних спільностей, в ній можна виділити закономірні елементи.
Елементи соціальної структури суспільства:
- етнічна (рід, плем’я, народність, нація);
- демографічна (за віком та статтю);
- поселенська (міські жителі, сільські жителі);
- класова (буржуазія, пролетаріат, селяни);
- професійно-освітня .
П’ять основних критеріїв соціальної стратифікації:
- Дохід — кількість фінансових надходжень за певний період (місяць, рік).
- Багатство – накопичені доходи.
- Влада — здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність інших людей за допомогою авторитету, права, насильства та інших методів.
- Освіта – знання, вміння та навички, які освоєно у процесі навчання.
- Престиж — загальна оцінка привабливості, значущості професії, посади, захоплень.
Виділяють три стратифікаційні рівні :
- вищий — верхні шари перебувають у більш привілейованому становищі, мають ресурси або можливості отримати винагороду, вони значно нечисленніші за нижні;
- середній — бізнесмени, керівники, бюрократія та фахівці;
- нижчий — ті, хто перебуває за межею бідності, люмпени, маргінали
Факт! Запорукою стабільності сучасного економічно розвиненого суспільства є переважання представників середнього класу.
- Гендерний поділ. В результаті сформувалися патріархальні та матріархальні суспільства, в яких один гендер явно домінував над іншим.
- Відмінності у здібностях, біологічний фактор. Простий приклад: представники одного племені були фізично більш розвинені та змогли здобути перемогу над своїми сусідами. У результаті між двома племенами утворилися відносини типу «пан-підлеглий», засновані на перевагу у фізичній силі однієї групи людей над іншою.
- Нерівний доступ до ресурсів. Відсутність життєво важливих ресурсів біля однієї державної чи додержавного утворення ставить їх у свого роду економічну залежність від сусіда, що володіє цими ресурсами. У свою чергу, це дає останньому важіль впливу, який може бути використаний для формування підрядних відносин між двома даними суб’єктами.
- Наявність економічних привілеїв, політичних прав, соціальних пільг. Ця причина характерна для епохи національних держав, коли домінуючий етнос в окремо взятій державі займав більш привілейоване положення щодо будь-якого іншого. Це виявлялося в тому, що представники меншин не могли обіймати державні посади, мати нерухоме майно у приватному володінні, перебувати в одному приміщенні з більшою домінуючою. Приклад: расова сегрегація у США на початку XX ст.
- Існування системи цінностей, відповідно до якої визначається важливість видів діяльності. Зазвичай важливість видів діяльності визначається поточними потребами суспільства та економіки, проте державна політика, реалії часу та пропаганда можуть штучно звеличувати одні професії над іншими. Так, у СРСР привілейованим класом була партійна еліта, а в нацистській Німеччині зазнавали громадського засудження юнаки, які не мали відношення до армійських структур.
Соціологи визнають нерівність як важливу характеристику соціального розподілу соціумі, проте в даний час немає єдиного трактування природи такого патерну.
Теорії соціальної стратифікації
Всі вчені приходили до висновку, що соціальна стратифікація природна, як і ієрархічний поділ між людьми, при цьому кожен виділяв різні причини нерівності.
| Вчений | Причина нерівності |
| Карл Маркс | Сам факт володіння людиною власністю, рівень доходів. |
| Макс Вебер | Критерії Карла Маркса + соціальний престиж та участь людини у житті політичної партії. |
| Питирим Сорокін | Права та привілеї, відповідальність та обов’язки між людьми розподілені нерівномірно. |
Виділяють три найбільш авторитетні теорії соціальної стратифікації: теорія Карла Маркса, система Макса Вебера та функціоналізм Пітіріма Сорокіна. Розглянемо докладніше кожну з них.
Класова теорія Маркса
У теорії Маркса суспільство ділиться на два основні класи: експлуататорів та експлуатованих, які перебувають у стані постійного непримиренного протиборства через протилежні інтереси.
Критер приналежності до класу — володіння засобами виробництва. Класова боротьба своєю чергою представляється як рушійна сила історії. Підсумок боротьби — соціальна революція, за якою слідує зміна суспільного устрою.
Маркс виділив п’ять етапів розвитку суспільства — суспільно-економічних формацій:
- Первобутньо-общинна. Відсутність приватної власності мала на увазі відсутність класів.
- Рабовласницька. Класи: рабовласники та раби.
- Феодальна. Усвідомлення нерентабельності рабської праці стало причиною появи нових класів: феодалів та селян.
- Капіталістична. Класи: підприємці, власники власності та робітники.
- Комунізм. Безкласове суспільство, яке виникло у зв’язку зі знищенням приватної власності.
Як показала історія, втілення ідеї Маркса про безкласове суспільство виявилося недосяжним.
Теорія трикомпонентної стратифікації Вебера
Вебер визначав становище людини у суспільстві виходячи з трьох критеріїв: приналежності до класу, соціального статусу та зв’язку з партією.
Клас з Вебера — економічне поняття, яке залежить від майнових відносин індивіда . Класи:
- заможні (власники нерухомості, що живуть переважно на дохід з її оренди);
- незаможні (декласовані, боржники).
Соціальний статус перебуває у сфері культури та поєднує людей за подібним способом життя, світогляду, роду занять. У зв’язку з цим у межах або поза класами формуються статусні групи — спільноти людей, яких об’єднує соціальний статус.
Партії (групи влади) знаходяться поза класами або статусними групами, їхня боротьба не пов’язана з діяльністю ділових та фінансових організацій через наявність особливих інтересів, що походять із бажання вирішувати питання певного кола осіб. При цьому партія може не бути причетною до політики.
Кожна з трьох складових становища людини в суспільстві дає їй можливості для покращення свого життя. Ці можливості Вебер назвав «життєвими шансами».
Теорія соціальної стратифікації Сорокіна
На думку Сорокіна, на розшарування суспільства впливають економіка (дохід та багатство), політика (вплив та влада) та професійна діяльність (майстерність та навички).
Додаткові характеристики, які впливають на ступінь розшарування, але не створюють його : вік, культура, мова та інші.
Сама ж стратифікація полягає у нерівномірному розподілі прав та привілеїв, відповідальності та обов’язків, наявності чи відсутності соціальних цінностей, влади та впливу серед членів тієї чи іншої спільноти.
За цією теорією, індивіди, що займають високе становище у суспільстві за одним із критеріїв, зазвичай займають і високе становище за іншими критеріями, проте цей принцип працює не завжди. Це явище називається статусною розбіжністю і призводить до того, що людина робить зусилля, спрямовані на підвищення свого статусу в суспільстві.
Сорокін класифікував професійну стратифікацію на:
- міжпрофесійну:
- важливість професії для функціонування групи в цілому;
- рівень інтелекту, необхідний для успішного виконання професійних обов’язків;
- внутрішньопрофесійну:
- підприємці;
- службовці вищої категорії (директори, топ-менеджери);наймані робітники.
Основна ідея Сорокіна в тому, що суспільство тяжіє до збереження соціальної піраміди у її поточному стані. Якщо привілейований шар отримує ще більше прав та можливостей, це веде до соціальної революції, внаслідок якої відбувається руйнування еліти суспільства. При цьому розвиток суспільства, на думку Сорокіна, циклічний, тому привілейований шар суспільства знову почне зростати.
Історичні типи стратифікаційних систем
Розглянемо чотири основні види соціальної стратифікації в таблиці.
| Назва | Значення | Характер суспільства |
| Рабство |
Форма жорсткого закріплення людей нижчих стратах. Раб – знаряддя праці, що говорить, власність іншої людини, позбавлений всіх прав і свобод. |
“Закрите суспільство”, соціальні переміщення з нижчих страт у вищі або заборонені, або обмежені. |
| Кастова |
Довічне закріплення людини за певною стратою за етнічною чи релігійною ознакою. Членство у касті людини визначається лише народженням, передається у спадок, жорстка регламентація. Немає соціальної мобільності. Наприклад, у Стародавній Індії були чотири касти:
Особливе становище займали чандали — недоторкані, які не входили до жодної касти і займали нижчу позицію. |
|
| Станова |
Поділ людей групи, стани, які мають закріпленими у законі чи звичаї правами і обов’язками, переданими у спадок (дворянство, духовенство, козацтво, селянство). Належність до стану можна було придбати за гроші або дарувати за службу. |
|
| Класова |
Поділ людей великі групи, які различаются:
Залежно від історичного періоду виділяють такі класи:
|
«Відкрите суспільство»: можливі соціальні переміщення з однієї страти до іншої. |
Поняття соціальної мобільності
Як ми вже знаємо, є три основні стратифікаційні рівні: вищий, середній та нижчий — і велика різноманітність соціальних груп. Людина може переходити з однієї групи до іншої, у своїй підвищувати чи знижувати свій соціальний статус, чи з однієї групи до іншої, розташовану тому ж рівні. Такий перехід називають соціальною мобільністю.
Соціальна мобільність — зміна соціального становища людини через перехід із однієї соціальної групи до іншої.
Види соціальної мобільності:
- Колективна — багато людей змінюють соціальну групу через зовнішні обставини. Приклад: після винаходу електропоїзда всі кочегари змінили сферу діяльності.
- Індивідуальна — людина переходить із однієї групи до іншої одноосібно. Приклад: принц Карл вступив у спадок і став королем.
- Внутрішньопоколінна – зміна соціального статусу людини в одному поколінні. Приклад: юнак був чистильником взуття, потім став менеджером, а потім — підприємцем.
- Міжпоколінна — зміна соціального статусу у різних поколінь. Приклад: дід був селянином, батько робітником, а син став нафтовим магнатом.
- Вертикальна – підйом соціальними сходами. Приклад: молодший менеджер став старшим менеджером.
- Горизонтальна — переміщення всередині соціальної групи. Приклад: інженер переїхав з України в Америку, але все ще працює інженером.
Розглянемо в таблиці, що означає соціальна мобільність для окремої людини і для суспільства в цілому.
| Позитивне значення | Негативні наслідки |
| Для людини | |
|
|
| Для суспільства загалом | |
|
|
