Роль соціального контролю у суспільстві величезна. Без нього ми б не змогли почуватися безпечно і так швидко розвиватися. Дізнаємося про способи та цілі соціального контролю.
Поняття соціального контролю
Соціальний контроль — це сукупність заходів, які вживаються для того, щоб поведінка людей було у згоді з прийнятими у суспільстві нормами та правилами. Головні елементи:
- соціальні норми;
- соціальні санкції.
Ознаки соціального контролю:
- спрямованість на профілактику відхилень у поведінці людей та боротьбу з відхиленнями від норми;
- опора на санкції;
- упорядкованість та категоричність.
Основні завдання контролю соціуму:
- Розгляд результатів — зіставлення та порівняння виконаних результатів із запланованими.
- Оцінка — застосування спеціальних засобів, які показують, наскільки ефективно було виконано роботу.
- Розпізнавання — попередження виявлення порушень та їх мотивів.
- Усунення — призначення санкцій для ліквідації порушень.
Структура соціального контролю:
- Соціальні норми – правила взаємодії людини з суспільством та державою. Наприклад: закони, звичаї, релігійні канони, норми моралі.
- Санкції – позитивна чи негативна мотивація до дотримання норм. Наприклад: грамота, звання, медаль, звільнення, адміністративний арешт, позбавлення волі.
|
Види санкцій |
|
|
Формальні |
Неформальні |
|
Негативні |
|
|
Покарання за порушення закону або адміністративного порядку; штрафи, тюремне ув’язнення, виправні роботи. |
Засудження людини за вчинок з боку суспільства: образливий тон, лайка або догану, демонстративне ігнорування. |
|
Позитивні |
|
|
Заохочення діяльності або вчинку людини з боку офіційних організацій: нагородження, свідоцтва про професійні, академічні успіхи. |
Подяка і схвалення неофіційних осіб (друзів, знайомих, колег): похвала, обійми. |
Функції соціального контролю
Соціальний контроль виконує важливу роль у житті суспільства — без нього суспільство не могло б існувати.
Основні функції соціального контролю:
- Регулювання поведінки і відносин людей в соціумі.
- Забезпечення процесу соціалізації, тобто засвоєння людиною норм групи.
- Функція адаптації – соціальний контроль допомагає новому члену спільноти адаптуватися до вимог соціуму.
- Інтеграція – реалізація ефективної взаємодії членів групи і згуртування їх навколо спільних традицій і норм.
- Захист загальногрупових інтересів, забезпечення безпеки членів спільноти.
- Підтримка стабільності соціуму, запобігання спробам зруйнувати усталені норми та цінності.
Часто ставлення до соціального контролю у людей неоднозначне і може бути навіть відверто негативним. У ряді випадків він не тільки ущемляє права, а й підтримує застарілі та непрогресивні норми та цінності. При цьому важливо пам’ятати, що це головний механізм, який забезпечує стабільність суспільства.
Механізми соціального контролю
Соціальний контроль включає різні методи, через які суспільство або соціальна група регулює поведінку людей і запобігає небажаним вчинкам.
Три головні методи соціального контролю:
- Ізоляція — створення непрохідних перегородок між девіантом (людиною, яка порушує соціальні норми) та всім іншим суспільством без спроб виправлення чи перевиховання його.
- Відокремлення — обмеження контактів девіанта з іншими людьми, причому без ізоляції від суспільства. Допустиме виправлення девіантів та їх повернення в суспільство, коли вони будуть готові не порушувати загальноприйнятих норм.
- Реабілітація — процес, в ході якого девіанти можуть підготуватися до повернення до нормального життя і правильному виконанню своїх соціальних ролей в суспільстві.
Методи реалізації контролю залежно від санкцій:
- Прямі — характеризуються жорсткою дією (репресії) та м’якою дією (конституційний кодекс).
- Непрямі — жорстка дія (санкції міжнародних організацій), м’яка (ЗМІ).
- Організаційні — загальний контроль (завдання керівництва підлеглому без нагляду), детальний контроль (нагляд за виконанням роботи).
Методи соціального контролю у групі:
- Соціалізація — формується в ході розвитку особистості (бажання, звички, уподобання), встановлює громадський порядок.
- Груповий тиск — може відбуватися у процесі життя. Коли людина поділяє прийняті у суспільстві порядки і культурні норми, вона має поводитися належно, а в разі недотримання правил нею накладаються санкції із боку групи (осудження).
- Примус — реалізується під час невиконання індивідом загальноприйнятих правил.
Види соціального контролю
Як відомо, у традиційному суспільстві соціальний контроль тримався на неписаних правилах. У сучасному – в основі виступають писані норми: інструкції, укази, ухвали, закони.
Зараз у соціального контролю є інституційна підтримка у вигляді суду, освіти, армії, провадження, засобів масової інформації, політичних партій, уряду.
Чим вище у членів суспільства розвинений самоконтроль тим менше цьому суспільству доводиться вдаватися до зовнішнього контролю. І навпаки, що менше людей розвинений самоконтроль, то частіше вступають у дію інститути соціального контролю. Чим слабше самоконтроль, тим жорсткішим повинен бути зовнішній контроль.
Зовнішній соціальний контроль — комплекс методів та дій, які прийняті з метою дотримання суспільних форм поведінки. Його поділяють на:
- Формальний — проявляється у вигляді суспільної похвали або осуду. Його характеристики:
- Здійснюється державними органами, громадськими організаціями, ЗМІ та поширюється на всю державну територію.
- Закріплений законодавством, указами, інструкціями.
- Має спрямованість на ознайомлення і прийняття законів, що панують у соціумі.
- Неформальний — проявляється у формі похвали або осуду з боку неофіційних осіб і виражений культурою ЗМІ. Його особливості:
- Здійснюється в соціальних інститутах: сім’я, релігія, однокласники.
- Велику ефективність набуває в малих групах.
Внутрішній соціальний контроль – це коли індивід самостійно приймає рішення про регулювання суспільної поведінки. У ході соціалізації людина набуває самоконтролю і може використовувати механізм саморегуляції. Регуляція відбувається через свідомість, совість і волю.
Свідомість — здатність мислити, розмірковувати та визначати своє ставлення до дійсності.
Совість — формування норм поведінки, цінностей у людини та дія у згоді з ними.
Воля — подолання труднощів у суспільній поведінці через самостійне регулювання поведінки.
