Зірка Сіріус зіграла вагому роль розвитку астрономії, оскільки вона є найяскравішою на нічному небі, видимому із Землі.
По світимості Сиріус перевершує наше Сонце в 25 разів, але все одно у Всесвіті багато зірок, які яскравіші в тисячі разів. Просто він розташований відносно неподалік нас, тому ми й бачимо його таким яскравим.
Ця зірка входить до списку найближчих до Сонячної системи. Нас від неї відокремлює відстань у 8,6 світлових років, що за космічними мірками зовсім небагато. Для порівняння, Проксима Центавра, найближча до Сонця зірка, віддалена від нас на 4,24 світлових років.
Сіріус – не поодинока зірка, а подвійна. Але тільки зірка A видно з Землі, а її компаньйона, зірку B, можна побачити тільки в телескоп.
Його вік становить, за різними оцінками, від 200 до 300 млн років. Для порівняння, вік Сонця – близько 4,6 млрд. років.
Сіріус на нічному небі; хороший орієнтир – три збудовані в ряд зірки праворуч від нього (обведені окремо)
Багато мільйонів років тому система Сіріуса складалася з двох біло-блакитних зірок, але потім компонент B, більш масивний, прогорів, після чого перетворився на червоного гіганта, а потім скинув оболонку і став білим карликом. До речі, це один із найпотужніших білих карликів, відомих вченим, його маса становить 102% від сонячної, що вдвічі більше за середню масу зірок цього типу.
Обидві зірки системи Сіріуса обертаються навколо спільного для них центру мас, роблячи повний оберт за 50 років.
Відстань між обома світилами цієї системи приблизно дорівнює відстані від Сонця до Урану.
Сіріус яким ми його бачимо, проживе ще близько 660 млн років, після чого наслідуватиме свого компаньйона, перетворившись спочатку на червоного гіганта, а потім на білого карлика.
Його маса перевищує сонячну приблизно в 2 рази.
Саме Сіріус став першою подвійною зоряною системою, існування якої було доведено, що стало справжнім проривом у галузі астрономії.
Стародавні вчені описували Сіріус, як червону зірку, хоча він блакитний. Наука не може пояснити, чи може зірка змінити колір візуального спектру, і чому це відбувається, якщо це взагалі можливо.
Він займає 7 за яскравістю місце серед усіх об’єктів на небі, видимому із Землі, поступаючись Сонцю, Місяцю, Венері, МКС, Марсу та Юпітеру.
Сиріус можна побачити на небі неозброєним поглядом навіть днем, коли Сонце низько над горизонтом. Щоправда, лише в умовах повної безхмарності.
Його видима яскравість поступово зростає, оскільки він зближується з нашою системою зі швидкістю 7,6 км/сек.
Зіркова система Сіріус
Сіріус поступово зміщується щодо нас по видимому небу, так що через 11 тисяч років з Північної півкулі Землі побачити його буде вже неможливо.
Зараз він входить у сузір’я Великого пса, але порівняно недавно, близько 25,7 тисячі років тому, він перебував у сузір’ї Єдинорога.
Слово “канікули” з’явилося завдяки Сіріусу. У Стародавньому Римі його називали словом Canicula, тобто “Собачка” у перекладі. Перші спекотні дні літа збігалися з часом, коли його ставало добре видно на небі вранці, і цей період року називали “собачими днями”, або canicularis латиною.
Планет у системі Сіріуса, мабуть, немає, так як її вік недостатній для формування.
У Стародавньому Єгипті жерці після закінчення 70-денного періоду відсутності Сиріуса на небі дуже точно передбачали початок розливу Нілу, що мав життєво важливе значення для існування давньоєгипетської цивілізації.
