Вона відома людству з давніх часів. Ще представники древніх цивілізацій описували закономірності, пов’язані з розташуванням Місяця, Сонця та інших небесних світил, і використовували їх в практичних цілях.
Вивчення Всесвіту триває досі. Однак, незважаючи на безліч зроблених відкриттів, вона продовжує таїти в собі величезну кількість загадкового і незвіданого, яке поки не можуть пояснити сучасні вчені.
Спостерігати за зірками – все одно, що заглянути в минуле, так як ми бачимо світло від зірок, які вже можуть не існувати. Зірки знаходяться дуже далеко, тому їх світло досягає Землі через сотні, тисячі і навіть мільйони років.
Наприклад “стовпи творіння”, які є частиною туманності Орел і знаходяться на відстані 7000 світлових років від Землі. Ці, схожі на колони, скупчення пилу і газу були вперше зафіксовані телескопом Хаббл в 1995 році. Але насправді вони були знищені приблизно 6000 років тому вибухом від народження наднової зірки. Тобто в реальному часі їх вже давно не існує.
Не всі яскраві вогні, які видно на нічному небі – це зірки. Найближчими до нашої планети є Проксима Центавра, зірка Бернарда, Сіріус та інші. Однак крім них, також видно також планети і комети.
Сонце – це одна з 220-400 мільярдів зірок нашої Галактики.
Найнижча температура на Місяці -164 градуси Цельсія. А найвища температура на нашому супутнику + 117 градусів Цельсія.
Те, що ми звикли називати «падаючою зіркою», насправді є залишками комети або космічного пилу. При попаданні в атмосферу вони починають активно горіти, продукуючи яскраве світло.
Церера – це найбільший астероїд, він має 940 кілометрів в діаметрі.
УРАН В КОСМОСІ
Планету Уран видно з Землі неозброєним оком (за умови хороших атмосферних умов, в безмісячну ніч).
7 січня 1610 Галілео Галілей вперше в історії людства направив побудований ним телескоп на небо.
Найближча до Сонячної системи зірка Проксима Центавра знаходиться на відстані 4,2 світлових року.
Місяць в 400 разів менше Сонця за розмірами, але і в 400 разів ближче до землі.
Гори на Марсі досягають висоти 20-25 кілометрів. А гора Максвелла на Венері досягає у висоту 11 кілометрів.
МЕРКУРІЙ
Найближча планета до Сонця — Меркурій. Це найменша планета Сонячної системи — діаметр його екватора майже в 3 рази менше земного. Тим не менш, він добре видний на нічному небі.
Незважаючи на те, що Меркурій ближче всіх розташований до розпеченої зірки, його поверхня може остигати до-1930 с. це пов’язано з тим, що у Меркурія немає щільної атмосфери, яка утримувала б тепло. Днем та сторона, яка повернена до Сонця, розжарюється до 4270 С, але варто їй піти в тінь, і температура починає стрімко падати.
Добре видно вночі планети Сонячної системи. Сонячні промені відбиваються від їх поверхні, тому вони стають такими яскравими. Неозброєним оком в ясну погоду можна побачити Венеру (найяскравіша точка на небі), Марс (має характерний червонуватий відтінок), Меркурій, Сатурн і Юпітер.
На небосхилі вони здаються досить великими, крупніше, ніж багато зірок. Але насправді такий оптичний обман пояснюється різною відстанню – планети до землі знаходяться набагато ближче, ніж зірки.
Кожної доби на Землю падає близько 200 тисяч метеоритів.
ВЕНЕРА
Найгарячішою планетою Сонячної системи є Венера. Друга планета від сонця може розжарюватися понад 4700 С причиною тому є дуже щільна атмосфера, здатна акумулювати отримане тепло.
Атмосфера Венери в 92 рази щільніше Земної, а тиск на поверхні планети можна порівняти з тиском при зануренні в земний океан на 1 кілометр.
Щільність атмосфери заважає детальному вивченню планети з космосу за допомогою зондів або радіотелескопів. Посадка автоматичної міжпланетної станції можлива на поверхню, але вона пов’язана з великими труднощами і велика ймовірність провалу даної місії.
Найхолоднішою планетою є Уран. Точно так само як Меркурій – найближча планета до сонця, не є найгарячішою, так і Нептун – найдальша планета, але не найхолодніша. Нептун знаходиться на відстані в 4,5 мільярдів кілометрів від сонця, а Уран всього лише в 2,8 мільярдів кілометрів.
НЕПТУН
Але Уран значно холодніше Нептуна. Середня температура на “поверхні” урану становить -1970С, і може опускатися до -2260С. Планета виділяє менше тепла, ніж поглинає. На відміну від своїх “сусідів”, Уран має холодне ядро, яке не виділяє багато енергії.
Цікаво, що Місяць може стати космічним джерелом води, оскільки він містить значно більше Н2О, ніж передбачалося раніше.
В процес вивчення поверхні супутника Землі було з’ясовано, що воду можна витягувати з пірокластичних відкладень. Це специфічні речовини на Місяці, що складаються з вулканічних скляних порід, які утворилися під час стародавніх вивержень.
Всесвіт складається як мінімум з двох матерій. Перш за все, це баріонна матерія («звичайна»), що складається з нейтронів і протонів, які можна виміряти доступними засобами. Баріонна матерія включає в себе галактики і їх складові.
Однак, існують речовини, які не можна побачити або виявити звичайними спостережними методами. Вони надають гравітаційний вплив на баріонну матерію, тому їх існування не піддається сумніву. Ці речовини називають “темною матерією”. Разом з темною енергією вони складають 95% від усієї матерії у Всесвіті.
Промінь світла від зірки Денеб входить в сузір’я Лебедя йшов до нас 800 років.
МІСЯЦЬ У КОСМОСІ
Найвища гора на місяці має висоту 11 500 метрів.
Цікавим фактом з астрономії є наявність віку у Всесвіту. Ейнштейн припускав, що Всесвіт вічний, і про його вік міркувати не має сенсу.
Однак, в 1929 році при спостереженні за різними галактиками було з’ясовано, що вони віддаляються один від одного і, відповідно, від Чумацького Шляху. З цього відкриття були зроблені висновки, що Всесвіт розширюється. Це явище можна порівняти з надуванням повітряної кульки. Якщо Всесвіт розширюється, то значить повинна бути вихідна точка цього розширення і закінчення процесу. Отже, його вік кінцевий і його можна розрахувати.
Вік Землі був визначений за експериментами з радіоактивністю і становить 4,5 мільярда років.
Однак, не можна провести подібні експерименти з віддаленими галактиками. Тому вчені керувалися математичними розрахунками на підставі показників радіотелескопів. За сучасними даними Всесвіту близько 13,7 мільярда років. Але ця величина постійно уточнюється.
У нашій Галактиці налічується від 200 до 400 мільярдів зірок, навколо кожної з яких обертаються планети. За підрахунками астрономів приблизно кожна зірка схожа на сонце.
З них близько 22% мають планети, схожі за розмірами і розташуванням із землею. Вони знаходяться в так званій “населеній зоні”, де вода може бути в рідкому стані. Це означає, що в галактиці налічується приблизно 8,8 мільярдів планет, здатних підтримувати життя (якщо не брати в розрахунки склад їх поверхні і атмосфери). Так що, в Чумацькому Шляху можуть бути планети, на яких теоретично можливе життя.
У Всесвіті нараховуються мільярди галактик, що утворюють згущення, шари і ланцюжки, розділені порожнім простором.
Найближча галактика Андромеда знаходиться на відстані 2,5 мільйонів світлових років. Тобто, зараз Андромеда виглядає так, як це було за часів далеких предків людини – австралопітеків.
7 лютого 2001 року за допомогою орбітальної обсерваторії SOHO було детально відстежено падіння однієї з комет на сонці.
САТУРН В КОСМОСІ
Обсяг Сатурна перевищує земний в 758 разів, але він настільки легкий, що якби його вдалося помістити у величезний акваріум з водою, то він став би в ньому плавати.
Цікавим фактом з астрономії є наявність запаху у космосі. Після завершення виходу у відкритий космос багато космонавтів відзначали присутність незвичайного аромату у своїх скафандрах: від запаху металу до пересмаженого на вугіллі стейка.
Це пов’язано з тим, що в космосі присутні поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАУ), які утворюються в результаті ядерних реакцій під час вмирання зірок. ПАУ також виділяються при спалюванні бензину, деревини та вугілля. Тому м’ясо на вогні набуває відповідний запах.
Але це не єдині аромати, які можна зустріти в космосі. Наприклад, газопилова хмара в центрі Чумацького Шляху містить велику кількість етілформіата – з’єднання, що надає запах малині.
За останні 500 років маса Землі збільшилася на мільярд тонн за рахунок космічної речовини, так як щорічно тонни міжпланетного пилу досягають Землі.
ЗЕМЛЯ В КОСМОСІ
Земля важить приблизно 600 трильйонів тонн.
На Венері добу довше року.
Церера — це перший відкритий астероїд. Він був виявлений Джузеппе П’яцці з Палермо, Сицилія, 1 січня 1801 року.
Сонцю потрібно 200 мільйонів років, щоб облетіти навколо центру Галактики.
В даний час небо умовно поділено на 88 ділянок – сузір’їв.
Діаметр Сонця приблизно в 109 разів більше діаметра Землі.
Місцеве сверхскопление галактик в Діві складається приблизно з 5 тисяч галактик, об’єднаних в кілька хмар.
СУЗІР’Я АЛЬФА ЦЕНТАВРА
Сім зірок знаходяться в межах 10 світлових років від нас, і найближча до нас — слабка супутниця проксима Центавра з системи альфа Центавра.
Сонячна система знаходиться в одному з спіральних рукавів Чумацького Шляху, що складається з зірок, газу і пилу. Місцева група включає в себе три спіральні галактики: галактику Андромеди (М31), Чумацький шлях і М33.
Око людини може бачити на всьому нічному небі до 5 тисяч зірок.
Дуже цікавий факт з астрономії – злиття галактик. Процес зіштовхування однієї або декількох галактик відбувається при значному скороченні відстані між ними. Також деякі молоді галактики можуть поглинати старіші.
Злиття галактик має значний вплив на зірки і темну матерію. Змінюються орбіти зірок, які в подальшому утворюють складну систему орбіт з невпорядкованим рухом.
У зливаються галактиках можна спостерігати активне зіркоутворення. Воно може досягати значень в тисячі мас Сонця за рік. Для порівняння, в галактиці Чумацький шлях в середньому формується дві зірки.
Як Земля рухається навколо Сонця, так і сонячна система здійснює обертання по своїй орбіті навколо центру Чумацького Шляху. Щоб зробити повний оборот, необхідно приблизно 230-250 мільйонів років. Таким чином, коли сонячна система перебувала в нинішньому положенні на орбіті в минулий раз, перші динозаври тільки-тільки з’явилися на світ, а квіткові рослини повинні виникнути лише через 100 мільйонів років.
ПОЛЯРНА ЗІРКА
Полярна зірка в сузір’ї Малої Ведмедиці розташована поблизу Північного полюса. Під час обертання Землі вона залишається нерухомою, тому використовується для орієнтування в просторі – вона постійно вказує на північ.
Однак, так буде не завжди. Справа в тому, що земна вісь дуже повільно рухається по колу і має 26000-річний цикл обертання. Тому в різний час найближчі зірки до Північного полюса змінювали і продовжують змінювати один одного. Так, за часів Стародавнього Єгипту (близько 3 000 років до н.е.) найближчою до полюса була Тубан із сузір’я Дракона. А через 12 000 стане Вега із сузір’я ліри.
На поверхні Венери вдень температура досягає 430 градусів за Цельсієм.
У 1671 році Ісаак Ньютон представив на суд Королівського товариства телескоп нового типу – рефлектор.
На орбіті Землі за останні десятиліття накопичилася величезна кількість сміття. В основному він складається з уламків супутників, які коли-небудь запускалися людьми. Сміття має різні розміри – великі і мікроскопічні, але рухаються вони по орбіті з величезною швидкістю.
На сьогоднішній день немає технологій, що дозволяють очистити простір на орбіті, але вчені працюють над цим. Поки в США розроблена спеціальна система, що відстежує рух сміття – Космічна мережа спостережень (SSN). Вона допомагає виключити зіткнення осколків з супутниками.
