Середня щільність атмосфери Землі використовується як одна з одиниць атмосферної щільності на інших небесних тілах.
У холодному кліматі атмосферний тиск нижчий, ніж у теплому. Тому в Антарктиді на одній і тій же висоті над рівнем моря тиск помітно нижчий, ніж у тепліших регіонах нашої планети.
Серед усіх небесних тіл Сонячної системи Земля займає третє місце за щільністю атмосфери. Перше належить Венері, а друге – Титану, супутнику Сатурна.
Атмосфери є навіть у багатьох холодних небесних тіл із слабкою гравітацією, наприклад, у Меркурія та Плутона.
У карликової планети Еріда тонка атмосфера з’явиться, коли вона підійде ближче до Сонця. Потім після віддалення від центрального світила вона знову замерзне і випаде на поверхню у вигляді опадів.
Тільки з космосу видно, наскільки тонкі щільні шари атмосфери Землі.
У земній атмосфері на кисень доводиться трохи менше 21% обсягу. Для порівняння, на Меркурії атмосфера складається з кисню приблизно на 42%, але на цій планеті вона дуже розріджена.
На Венері атмосферний тиск у 90 разів вищий, ніж на Землі.
Своя атмосфера є і в зірок, а не тільки у планет, звичайних та карликових. А ось у астероїдів її немає — їх маса занадто мала для її утримання.
Озоновий шар Землі розташований у стратосфері, на висоті в 20-25 км.
У Марса атмосфера складається з вуглекислого газу на 95%, а Венера — на 96,5%.
Азоту в венеріанській атмосфері в 4 рази більше, ніж на Землі, але його відсотковий вміст набагато нижчий.
Через жахливу щільність на Венері атмосфера ближче до поверхні стає практично рідкою, плавно переходячи в “океан” із надкритичної рідини.
Атмосфера Сонця простягається далеко за межі Сонячної системи. Її кордоном вважається відстань, на якій сонячний вітер слабшає настільки, що фактично зникає.
Планети поступово втрачають гази з атмосфери, які випаровуються в космічний простір — цей процес називається дисипацією. Але запаси газів поповнюються за рахунок їх виходу з надр, а в атмосфері Землі майже немає летких газів на зразок гелію, тому втрати земної атмосфери мізерно малі.
Підвищення відсоткового вмісту вуглекислого газу в атмосфері нашої планети внаслідок її забруднення веде до підвищення турбулентності при авіаперельотах. Якщо так піде і далі, у майбутньому польоти літаків можуть стати неможливими.
Верхні шари атмосфери світяться, коли їх частинки стикаються з сонячним вітром.
Якоїсь чіткої межі між атмосферою та космічним простором немає, тому для кожного небесного тіла ця умовна межа встановлюється окремо. Вона називається лінією Кармана, і для Землі вона дорівнює 100 км.
Найбільша зовнішня частина земної атмосфери, геокорона, сягає приблизно 100 земних радіусів — близько 637.100 км. Це набагато більше, ніж відстань від Землі до Місяця — 384.400 км.
У стратосфері Землі, що розташована на висоті від 11 до 50 км, температура становить близько 0 градусів.
Не можна сказати, що чим далі в космос, то холодніше. Температура опускається, то зростає залежно від атмосферного шару. У термосфері, що тягнеться на ~800 км від Землі, на висоті 200-250 км температура досягає +1225 °C.
Найбільша частина атмосфери – тропофера, верхня межа якої в помірних широтах знаходиться на висоті в 10-11 км. На тропосферу посідає близько 80% всієї маси атмосфери Землі.
Якби не магнітне поле Землі, сонячний вітер давно здув би атмосферу з нашої планети, як це сталося з Марсом.
У непідготовленої людини кисневе голодування через низький атмосферний тиск і нестачу кисню для дихання починається вже на висоті близько 5 км над рівнем моря.
У міру підйому над поверхнею Землі поступово слабшають такі звичні явища, як аеродинамічна підйомна сила, поширення звуку у просторі та передача тепла атмосферною конвекцією.
На висоті понад 100 км атмосфера стає настільки розрідженою, що повністю втрачає можливість проводити тепло за допомогою перемішування повітря.
Якби азот в атмосфері Землі, на який припадає 78% обсягу, замінили на якийсь інший нейтральний газ, це не завадило б нам дихати. Азот ніяк не бере участі в дихальному процесі.
За останні 100 років вміст вуглекислого газу в земній атмосфері зріс на 10%. Основним джерелом забруднення є викопне паливо — людство активно спалює бензин, вугілля та інше.
