Строго кажучи, орбітальний телескоп “Хаббл” заглядає у майбутнє, а чи не дивиться у сьогодення. Він бачить віддалені від нас на мільйони світлових років об’єкти такими, якими були ці самі мільйони років тому, тому що світло від них до Землі ще не дійшло. Тож деякі зірки та туманності, сфотографовані цим телескопом, насправді вже не існують
У перші тижні після його запуску на орбіту з’ясувалося, що головне дзеркало “Хаббла” виготовлено з дефектом. Це, ймовірно, найбільш точно розраховане дзеркало з усіх, коли-небудь створених людством, але відхилення в 2 мікрометри (2 тисячні частки міліметра) виявилося достатньо, щоб зйомка тьмяних космічних об’єктів виявилася для нього недоступною. На щастя, проблему вдалося вирішити, компенсувавши це відхилення іншим оптичним компонентом.
Багато хто з нас доводився бачити неймовірні за красою знімки космосу, зроблені “Хабблом”. Насправді ці знімки робляться ним в інших діапазонах, ультрафіолетовому та інфрачервоному, а потім вже “розфарбовуються” в реальні кольори. Втім, у видимому діапазоні орбітальний телескоп також працює.
Орбіта “Хаббла” пролягає на висоті близько 569 кілометрів. Телескоп аж ніяк не нерухомий, його орбітальна швидкість становить близько 7500 м/с, або 27.000 км/год, так що один оберт навколо Землі він робить за трохи більше, ніж півтори години.
Всупереч поширеній думці, в космосі, особливо в ближньому (навколо Землі), не завжди холодно. Через відсутність теплопровідності у вакуумі об’єкти тут добряче нагріваються на сонці, та й інші фактори теж діють. Температура навколо “Хаббла”, як було зафіксовано, коливається від -128 до 90 °C, тобто становить майже 200 градусів.
З огляду на особливості конструкції «Хабблу» простіше знімати далекі галактики, ніж найближчі до нас зіркові системи.
Цінність зібраних цим орбітальним телескопом даних неможливо переоцінити. На їх основі пишеться близько 500 наукових праць на рік, і на даний момент загальна їх кількість вже перевищила 15 тисяч.
Свою назву телескоп отримав на честь знаменитого астронома Едвіна Хаббла. Саме він першим встановив, що Чумацький Шлях – далеко не єдина галактика у Всесвіті.
Через те, що телескоп “Хаббл” перебуває в орбіті, його обслуговування обходиться приблизно 100 разів дорожче, ніж обслуговування найпотужніших телескопів в обсерваторіях Землі. Але завдяки відсутності атмосфери роздільна здатність у “Хаббла” приблизно в 10 разів вища.
Сумарний обсяг зібраних орбітальним телескопом фотоданих давно вже перевищив 50 Терабайт. Це відносно небагато, але можна сказати інакше – за роки роботи “Хаббл” зробив понад 1 млн фотографій різних космічних об’єктів – туманностей, зірок, галактик та всього іншого.
“Хаббл” із самого початку був спільним проектом NASA (США) та ESA (Європейське космічне агентство). Однак, лише в 2011 році стало відомо про те, що технічно цей орбітальний телескоп був створений на основі американського супутника-шпигуна, коли було розсекречено дані щодо американської військово-космічної програми Keyhole.
Саме “Хаббл” допоміг вченим довести, що в центральній частині більшості галактик у частині Всесвіту, що спостерігається, є надмасивна чорна діра. Адже в 1939 році ще Ейнштейн взагалі стверджував, що існування чорних дірок неможливе, тому що вони не зможуть утворитися в природних умовах.
Телескоп “Хаббл” здатний бачити справді неймовірну кількість об’єктів. Так, у 1995 році було проведено глибоке дослідження однієї тридцятимільйонної частини космосу навколо нас, який ми можемо спостерігати, і на цій крихітній частинці неба було виявлено близько 2000 галактик.
Будь-який професійний астроном, а також пов’язана з астрономією та вивченням космосу організація може подати заявку на безоплатне використання певного часу роботи “Хаббла”, причому незалежно від країни. Але охочих завжди більше, ніж доступного часу.
Інформація, яку збирає “Хаббл”, надходить у відкритий доступ не відразу, а через рік після її отримання. Спочатку вона зберігалася на котушкових касетах, які забирали астронавти під час обслуговування телескопа, але пізніше їх замінили на жорсткі диски, налаштувавши заодно канал передачі між орбітальним телескопом і Землею.
Положення “Хаббла” простору потребує постійної стабілізації, і з цією метою конструкцією передбачено шість стабілізаторів. Але три з них вже вийшли з ладу, і, якщо зламається ще один, точність наведення орбітального телескопа різко знизиться, тому що працювати “Хаббл” буде лише на одному стабілізаторі, а другий буде вимкнений до певного часу.
