1. Качкодзьоби – одні з найцікавіших мешканців Австралійського континенту.
Качкодзьоб — тварина, схожа на бобра, але з качиним дзьобом замість звичайного рота. Вчені довго думали, до якого класу тварин віднести качкодзьоба. Тільки в 1824 році німецькому біологу Миккелю, нарешті, вдалося віднести качкодзьоба до яйцекладним ссавцям.
2. У 1824 році німецький біолог Міккель виявив, що у самок є молочні залози, але при цьому немає сосків. Молоко виступає на животі через пори, потім просто стікає по шерсті, а малята злизують його, тому качконоси все ж вважаються ссавцями.
3. Качкодзьоби відносяться до загону однопрохідних тварин. А цей загін з’явився на Землі багато мільйонів років тому. Після вимирання динозаврів, вони одними з перших почали займати звільнилася біологічну нішу.
4. Качкодзьоби населяють береги прісноводних річок і водойм у Східній Австралії.
5. Самки качкодзьоба відкладають яйця, як плазуни або птиці, тому їх називають яйцекладними ссавцями. Предки качкодзьоба з’явилися на землі близько ста мільйонів років тому – в епоху, коли тварини вже почали годувати дитинчат молоком, але яйця продовжували нести по старій пам’яті.
6. Ці істоти покриті густою бархатистою темно-коричневою шерстю, яка на животі набуває рудуватий або сіруватий відтінок. Довжина тіла становить сорок сантиметрів, а хвіст – 15 сантиметрів. Вага качкодзьоба може досягати двох кілограмів.
7. Довжина тіла самця-качкодзьоба досягає 70 сантиметрів, самки за розміром трохи менше.
8. Широкий м’який дзьоб на дотик нагадує гуму: з такого матеріалу у інших тварин «зроблені» ніс і губи.
9. Плоский дзьоб качкодзьоба, в який витягується його особовий відділ, не має нічого спільного з твердим пташиним. Його утворюють дві кісточки у формі дуги, тонкі та довгі, на які немов натягнута еластична гола шкіра.
10. Дзьоб качкодзьоба м’який. Зате він незамінний у «переорюванні» мулу на дні водойми. Їм же звір ловить взбаламученну живність і ховає в два защічних мішечка. Набивши їх повністю, качкодзьоб піднімається на поверхню і відпочиває, лежачи на воді і одночасно трапезуючи – перетирає видобуток роговими щелепами.
11. Передні лапи у качкодзьоба універсальні. Коли плавальна перетинка між пальцями широко розкрита – можна плавати. Коли ж качкодзьоб підгинає перетинку так, що назовні видаються кігті – можна копати (наприклад, нору).
12. Задні лапи набагато слабкіше передніх, і при плаванні качкодзьоб рулить ними, використовуючи сплощений хвіст, схожий на бобровий, як стабілізатор.
13. Зубів у дорослих качконосів немає, їжу вони перетирають роговими щелепами, а іноді використовують гравій, спеціально відкладений в защічних мішках.
14. По обох сторонах голови качкодзьоба є жолобки, так звані заглиблення, що захищають від води очі й вушні отвори. Коли качкодзьоб пірнає, м’язи на його голові рефлекторно стискаються і жолобки, як і клапани ніздрів щільно змикаються. Отже, під водою у тварини немає можливості нюхати, бачити і навіть чути, але при цьому він відмінно здобуває собі їжу.
15. Качконосу допомагає орієнтуватися його дивовижний дзьоб, на шкірі якого розташоване надзвичайно багато нервових закінчень. Завдяки диво-дзьобу тварина вловлює навіть самі слабкі електричні поля, саме тому качкодзьоб так легко знаходить здобич.
16. Хвіст, як у бобра злегка плоский і покритий шерстю. Цікаво, що саме в хвості зберігаються основні жирові запаси, які допомагають вижити, в період, коли кількість їжі обмежено.
17. По хвосту качкодзьоба можна приблизно визначити його вік, якщо шерсть значно порідшала, значить, це вже доросла особина, яка прожила багато років.
18. Лапи качкодзьоба розташовані з боків тіла, тому на суші його хода дуже сильно нагадує пересування рептилії.
19. В якості притулку качконоси будують пряму нору (10 м) з двома входами, один з яких підводний, а інший знаходиться на суходолі, замаскований в заростях або під корінням дерев.
20. Від інших ссавців, качкодзьоб відрізняється унікальною системою терморегулювання. Нормальна температура тіла цієї тварини не піднімається вище +32 градусів. Тому в звичайному стані обмін речовин сповільнений. Але якщо качкодзьоб потрапляє в досить холодну воду, рівень його метаболізму різко зростає – у 2, 3 і більше разів! Це допомагає йому протриматися кілька годин, поки він не насититься.
Яйця в гнізді качкодзьоба
21. Перед тим, як відкласти яйця, самка спеціально вириває для цього ще одну нору, яка трохи довше її основного житла, потім вона майструє з гілок, листя і стебел місце для гнізда.
22. Діаметр яєць становить 11 мм, на вигляд вони сірувато-білого кольору. Після інкубаційного періоду народжуються сліпі кошенята, мати залишає їх, тільки якщо їй потрібно вгамувати голод або висушити шкіру. Йдучи, самка закупорює вхід в нору земляною пробкою товщиною 15 см, щоб захистити своє потомство від паводку і хижаків.
23. Самець в будівництві нори і вирощуванні дитинчат участі не приймає.
24. Під водою він проводить за раз до 5 хвилин, а за добу витрачає на «акванавтику» до 10 годин.
25. У день качкодзьоб споживає їжі до чверті своєї ваги, не забуваючи відкладати жировий запас у свій хвіст.
26. У віці двох років у качконосів вже з’являється можливість відтворювати потомство. Перед початком шлюбного сезону качконоси на десять днів впадають у сплячку.
27. Навесні, в період розмноження біля однієї самки збирається велика кількість претендентів, при цьому самці б’ються один з одним, використовуючи свою грізну зброю – отруйні шпори. Кожна шпора, певним чином поєднується з розташованої на стегні залозою. Отрута настільки сильний, що цілком може вбити будь-яка тварина середніх розмірів.
28. Для людини ця отрута не так небезпечний, проте на місці уколу з’являється велика болюча пухлина і тримається кілька днів. Але на отрути буває алергія, тому потрібно бути обережним з цими тваринами, краще розглядати їх здалеку.
29. Зараз в Міжнародну Червону книгу качкодзьоб занесений під статусом LC (найменша загроза). Крім того, для нього дбайливими австралійцями створена спеціальна система заповідників і «притулків». Там качконоси можуть почувати себе в безпеці.
30. При середніх розмірах 30-40 сантиметрів у довжину, качкодзьоб здатний вирити 10-метрову нору.
31. Качкодзьоби ведуть нічний спосіб життя. Селяться в земляних норах поблизу водойм: теплих рівнинних річок, гірських струмків, озер і лагун. Лише в солоні води ніколи не запливають.
32. Качкодзьоб зображений на 20-тицентовій монеті Австралії.
33. Живуть качконоси в середньому близько 10 років. Розмножити качкодзьобів в неволі так і не вдалося.
34. Хоча в природі у качконосів ворогів небагато, але на початку ХХ століття ці тварини опинилися на межі зникнення: їх розкішне хутро стало принадою для браконьєрів.
35. На щастя, сьогодні полювання на качконосів повністю заборонена, і дивовижний звір, чудо природи і символ Австралії, знаходиться в безпеці.
