«У далекому царстві, у далекій державі…» — багато казок починаються саме так. Настав час розібратися, що таке держава. У цьому матеріалі розкриємо це поняття для середніх та старших школярів.
Поняття держави
Є багато визначень держави. Наприклад, Аристотель вважав, що держава — це спілкування подібних один одному людей задля досягнення можливого кращого життя. Сьогодні це слово має інше визначення: держава — це політична організація панівного класу країни на чолі з урядом та його органами, які мають на меті охорону існуючого порядку та придушення класових супротивників, а також сама країна з такою політичною організацією.
Ми будемо дотримуватися визначення, який дає шкільний курс із суспільствознавства:
Держава — це політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та керівництво загальносуспільними правами.
Приклади держав:
- Україна;
- Сполучені Штати Америки;
- Французька Республіка.
Назви держав
У більшості держав є дві назви:
- Повна – офіційна, протокольна. Використовується, якщо йдеться про державу як про юридичну особу, наприклад, у договорах та законах.
Приклади повних назв держав: Чеська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії.
- Коротка – географічне. Використовується, коли про державу говорять як про країну, в контексті географії та економіки.
Приклади коротких назв держав: Чехія, Люксембург, Сполучене Королівство.
Іноді повна та коротка назва держави може співпадати. Наприклад: Об’єднані Арабські Емірати, Боснія та Герцеговина, Угорщина, Грузія.
Ознаки держави
Є основні ознаки, за якими легко визначити, чи держава перед нами чи ні. Ознаки, на які можна орієнтуватися:
- єдність території;
- законодавча діяльність;
- суверенітет;
- обов’язок членства (громадянство);
- податкові збори;
- публічна влада.
Є ще додаткові ознаки. Вони включають:
- державні символи;
- єдина мова спілкування;
- армія;
- національна валюта.
Державні символи
Державні символи — це відзнаки держави. Наприклад, синьо-жовтий український прапор, гімн, який починається зі слів «Ще не вмерла в України» і герб (тризуб) — це державні символи України. Як правило, ці символи зафіксовані у конституції чи спеціальних законах.
Державний гімн — це музичний твір, музичний розпізнавальний знак.
Державний прапор та герб — це візуальні чи зорові розпізнавальні знаки. Герби прийнято розміщувати на документах. Якщо потрібно, щоб державне приладдя було видно здалеку — використовують прапор.
Зустрічаються й державні символи іншого виду: національні кольори, девізи, емблеми у формі квіток та тварин.
Функції держави
У держави є внутрішні та зовнішні функції:
- внутрішні — коли держава вирішує завдання всередині країни;
- зовнішні — коли воно встановлює та підтримує відносини з іншими державами.
Які функції у держави всередині країни:
- Економічна: держава розвиває економіку. А саме: створює державні підприємства, фінансує промисловість, сільське господарство та інші галузі та приймає закони в економічній сфері.
- Правоохоронна: держава забезпечує правопорядок. А саме: захищає права та законні інтереси людини, стежить за дотриманням законодавства громадянами, організаціями та державними органами.
- Соціальна: держава забезпечує захищеність особи та умови життя для всіх членів суспільства. Наприклад, виплачує пенсії, сплачує допомогу з безробіття, надає допомогу багатодітним сім’ям.
- Культурно-просвітницька: держава підтримує культурне життя і забезпечує освітній рівень громадян, створює умови для їх участі в культурному житті, науці, мистецтві.
- Екологічна: держава бореться із забрудненнями довкілля у своїй країні. Наприклад, за допомогою закону забороняє забруднення та карає за їх порушення.
До зовнішніх функцій держави належать:
- Оборонна: держава захищає громадян від зовнішніх загроз, охороняє кордони (прикордонні війська), забезпечує роботу митниці.
- Економічна співпраця з іншими країнами: держава встановлює різноманітні економічні та науково-технічні зв’язки між країнами.
- Боротьба за мир та мирне існування: держава відмовляється від війни як способу вирішення спірних питань з іншими державами та вирішує їх шляхом мирних переговорів.
- Науково-технічна та культурна співпраця з іншими країнами: держава забезпечує обмін між країнами науковим та культурним досвідом. Наприклад, бере участь у роботі ЮНЕСКО.
- Взаємодія з іншими країнами захисту навколишнього середовища: держава захищає та покращує навколишнє середовище на благо нинішнього та майбутніх поколінь.
Типи держав
Держави бувають різні, і це відображено в понятті форми держави.
Форма держави — це модель, за якою держава влаштована усередині. Вона складається з:
- форми правління — хто керує країною і як передається влада;
- форми державного устрою – як ділиться територія і як частини взаємодіють між собою;
- політичного режиму – якими способами здійснюється влада.
Розберемо всі ці форми по порядку.
Форма правління
Форма правління – спосіб організації вищих органів держави, порядок їх утворення та взаємовідносин.
Простими словами, форма правління — це те, хто керує державою і яким чином цей керівник чи керівники взаємодіють з іншими органами та членами суспільства, а ще спосіб, яким ця влада передається.
Є дві основні форми правління — монархія та республіка.
Монархія — форма правління, за якої глава держави це одна людина (монарх, король, цар, імператор) і влада передається у спадок.
Монархія може бути абсолютною та обмеженою (парламентською або дуалістичною). Наведемо приклади для кожного виду монархії.
- Приклади абсолютних монархій: Російська імперія або Саудівська Аравія в наш час, де вся вища влада зосереджена в руках монарха.
- Приклади парламентських монархій: сучасна Великобританія та Нідерланди, де монархи відіграють символічну роль.
- Приклад дуалістичної монархії: Марокко, де є парламент, але король має право призначити або змінити уряд.
Республіка — форма правління, коли він верховна влада обирається і має термін правління. Республіка може бути президентською, парламентською та змішаною.
- Приклад президентської республіки: США, де президент обирається всенародним голосуванням, керує країною та має найширші повноваження.
- Приклади парламентських республік: Німеччина та Італія, в яких главою держави вважається прем’єр-міністр, який очолює партію, що перемогла.
- Приклад змішаної республіки: Франція, де широкі повноваження має і парламент, і президент.
Форма державно-територіального устрою
Державно-територіальний пристрій — це спосіб взаємозв’язку територіальних утворень. Держави з територіального устрою можна розділити на унітарні, федеративні та конфедеративні.
- Унітарна держава — форма державного устрою, при якій регіони не самостійні і підпорядковуються єдиним центральним органам влади. Приклади унітарних держав: Франція, Іспанія, Японія.
- Федерація — форма державного устрою, за якої частини країни мають певну політичну самостійність. Приклади федерацій: Росія, США, Німеччина.
- Конфедерація — союз незалежних держав, створений задля досягнення певних політичних цілей, зазвичай тимчасових. Приклади конфедерацій: Конфедеративні Штати Америки (об’єднання противників федеральної влади в роки Громадянської війни в США з 1861 по 1865), Євросоюз, СРСР.
Іноді назви оманливі. Сучасна Швейцарія за традицією називається Швейцарською Конфедерацією, але насправді має ознаки федеративної республіки.
Політичний режим
Політичний режим – це сукупність методів та способів для здійснення державної влади та управління. Політичний режим може бути демократичним, авторитарним та тоталітарним.
- Демократія — політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівними правами учасників. Приклади демократії: сучасні Франція, Швеція, Індія.
- Авторитаризм — політичний режим, за якого влада здійснює одна людина або елітарна група, партія за мінімальної участі народу. Приклад авторитаризму: СРСР епохи застою, сучасний Китай.
- Тоталітаризм — політичний режим, за якого держава прагне повного контролю над усіма аспектами життя суспільства та людини. Приклади тоталітаризму: нацистська Німеччина, КНДР часів Кім Ір Сена, СРСР сталінської епохи.
Теорії походження держав
Найстаріші держави – це держави Стародавнього Сходу, які розташовувалися в міжріччі Тигра та Євфрату, Єгипті, Індії та Китаї. Існують різні теорії, які пояснюють, з чого все почалося, але жодну з них не можна назвати єдино вірною.
Теологічна теорія звучить так: держава дана від Бога. Про це писали богослови Фома Аквінський і Августин Блаженній.
Класова теорія вважає, що держава — це продукт класової боротьби, знаряддя гноблення в руках панівних класів. Про це писали Карл Маркс, Фрідріх Енгельс та Володимир Ілліч Ленін.
Патріархальна теорія — держава виросла із сімейних відносин. Прихильники цієї теорії: давньогрецький філософ Арістотель, англійський мислитель Роберт Філмер, соціолог Микола Михайловський.
Договірна теорія розглядає державу як продукт суспільного договору, взаємовигідної угоди між людьми. Цю теорію розробляли англійські філософи Томас Гоббс та Джон Локк, французький просвітитель Жан-Жак Руссо.
Теорія насильства — держава виникла через завоювання, коли переможці підкорили собі переможених. Прибічники цієї теорії: німецький мислитель Карл Дюрінг, шотландський філософ Девід Юм, польський соціолог Людвіг Гумплович. Цю теорію розвивав німецький китаєзнавець Карл Вітфогель.
Стадії розвитку держави
Виділяють три основні стадії розвитку держави: рання, розвинена і зріла.
- Рання держава — організаційно та соціально неповна. Приклади ранніх держав: держава-франків, донормандська Англія, Київська Русь, античні-поліси.
- Розвинена держава — станово-корпоративна держава, що характеризується обов’язковою централізацією влади, вищим розвитком усіх її інститутів. Перші розвинені держави з’явилися в Єгипті, Месопотамії та Китаї.
- Зріла держава — найбільш розвинена структура, яка притаманна індустріального суспільства з класами та націями. Є результатом розвитку капіталізму та промислової революції, тобто має інший виробничий базис. Відмінна риса зрілих держав – їхня опора на націю (нації) із загальною національною культурою. Перші розвинені держави: Англія, Франція, Китай.
Сучасні держави світу
Міжнародно визнані держави це:
- ті, що є членами Організації Об’єднаних Націй;
- ті, які мають реальну можливість стати членами ООН, але добровільно відмовляються від такої можливості.
В ООН нині входять 193 держави. 193-ю державою став Південний Судан.
Крім визнаних держав є території, які мають право на самовизначення, при цьому вони не можуть його здійснити через окупацію. Йдеться про Палестину (точніше, її арабську частину — Західний берег річки Йордан і сектор Газа) та Західну Сахару.
Є й інші утворення з обмеженим визнанням незалежності з боку інших держав: Тайвань, Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, Північний Кіпр, Нагірний Карабах, Сомаліленд.
Статус деяких утворень неможливо однозначно ідентифікувати. Так, Євросоюз та Союзна держава Росії та Білорусії мають ознаки держави та конфедерації, проте не розглядаються як держава чи суб’єкт міжнародного права.
Карликові держави. Держави, які мають невелику територію та чисельність населення, називають карликовими. Приклади карликових країн: Люксембург, Кіпр, Самоа, Барбадос.
Розвиток поняття держави
Найпершу класифікацію державних форм створили античні мислителі Арістотель і Платон. На їх концепціях держави ґрунтувалася політична та правознавча думка Європи досить довгий час. Хоча поняття та категорії, які використовували філософи, давно змінилися, їх розробки досі не втратили значення.
Під час буржуазних революцій у Європі XVII–XVIII ст., які зруйнували абсолютні монархії та станові розмежування, з’явилося поняття про громадянські права. В епоху Просвітництва з’явилися уявлення про природне право і поділ влади, внаслідок чого з’явилася база для формування правової держави.
При переході до індустріального суспільства зруйнувалися традиційні відносини для людей і загострилися соціальні протиріччя, тому виникла потреба активної участі держави у регулюванні громадських відносин. З другої половини XX століття стало широко використовуватися поняття соціальна держава — тобто держава, яка активно перерозподіляє матеріальні та інші блага у рамках принципів соціальної справедливості. Цей термін зустрічається в таких міжнародних документах, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейська соціальна хартія та інші.
Через процеси глобалізації зараз знову відбувається зміна поняття державної ідентичності. В основі нової геополітичної картини світу лежать три реалії:
- держава-нація — традиційна держава, що історично склалася;
- регіон — адміністративний, етнічний або культурний простір, на якому знаходяться дещо відносно самостійних держав націй;
- формується глобальна спільнота.
Трансформація держави
В епоху глобалізації, що триває, і становлення постіндустріального суспільства інститут держави значно змінюється. Серед вчених немає однієї думки, у що трансформується держава і чи буде вона ефективна в її звичному розумінні. Можна навіть сказати, що сучасний інститут держави проходить через кризу за умов прискореної модернізації суспільства.
Раніше держава сприймалася як щось, що перевершує і підпорядковує людей. Нині ця парадигма активно змінюється. Тепер державу розуміють як набір інститутів, які дозволяють суспільству функціонувати, а політична влада перестала лякати.
Усередині самих держав активно зароджуються центри міжнародної торгівлі, які схожі на міста-держави — мегаполіси. Такі великі міста, як Нью-Йорк, Токіо та інші, стають з кожним роком більш економічно незалежними. Ця тенденція відображає теорію про державу-регіон або місто-державу.
Активно розробляється теорія про державу-корпорацію.
Також існують теорії про державу-цивілізацію або геоцивілізацію. Виходячи з аналізу процесу глобалізації, вчені зробили висновок, що в майбутньому є шанс створити єдину планетарну цивілізацію, а держава у звичному значенні просто зникне.
