Саме в болота зазвичай з часом перетворюються озера, так як їх життєвий термін в середньому становить від 10.000 до 50.000 років, плюс-мінус. Правда, і в болотах іноді утворюються озера, а великим озерам на кшталт Байкалу заростання і зовсім не загрожує.
У всіх без винятку болотах присутні запаси торфу, який є досить цінним корисним копалиною – він використовується в якості палива і теплоізолятора. Відповідно до загальноприйнятої класифікації, заболочені землі починають вважатися болотом, якщо шар торфу в них досягає не менше 30 сантиметрів. А основним “інгредієнтом” для формування торфу є мох.
На багатьох болотах потонути досить проблематично через невелику їх глибину. Але покинути трясовину без сторонньої допомоги часто неможливо, так що вона все одно представляє смертельну небезпеку, так як застрягша там людина ризикує померти від голоду і спраги.
У нічний час на болотах можна іноді спостерігати болотні вогні, феномен, який найчастіше виглядає, як кулясте джерело світла, розташоване на висоті в метр-півтора і іноді при цьому пересувається. Болотні вогні послужили причиною появи безлічі забобонів, і вони до сих пір практично не вивчені. Найбільш популярні теорії пояснюють їх або біолюмінесценцією (світінням живих організмів), або самозайманням болотних газів при виході на поверхню і зіткненні з повітрям.
Незважаючи на очевидну небезпеку, яку болота представляють для людини, вони здавна відвідувалися людьми. На них ростуть не тільки гриби і ягоди, а й численні цілющі трави, використовувані в традиційній медицині.
Виникати болота можуть двома різними способами – або через заростання озер, ставків та інших водойм, або ж через заболочування раніше більш сухого грунту. Цікавий факт: в тундрі так багато боліт саме через те, що вони утворюються другим способом з вищеописаних.
У Сибіру розташовані Васюганські болота, що досягають площі в 53.000 км2 і повільно зростаючі. Вони настільки великі, що впливають на клімат всієї Західного Сибіру! А за розміром вони перевищують багато країн – для порівняння, площа Вірменії становить близько 29.700 км2, а площа Бельгії-близько 30.500 км2.
Найбільше болото в світі називається Пантанал, розташоване воно в Південній Америці, в основному на території Бразилії. Його площа оцінюється в 150-195 тисяч км2, хоча, строго кажучи, це не одне суцільне гігантське болото, а просто сильно заболочена низовина.
Вважається, що вода в болотах брудна, але це не завжди так, часом вона в них навіть чистіше, ніж в озерах. В озерах вона повністю оновлюється в середньому за сімнадцять років, а в болотах – всього за п’ять.
При обліку запасів прісної води болота теж не можна скидати з рахунків. Вчені підрахували, що в усьому світі на них припадає близько 11.500 км3 прісної води, що приблизно в 5 разів більше, ніж у всіх річках землі, разом узятих! Хоча в одному лише Байкалі, наприклад, запаси води становлять в два більше-23.615 км3.
Болота борються з парниковим ефектом куди більш ефективно, ніж будь-яка інша екосистема на планеті. Наприклад, 1 км2 болотистій місцевості поглинає з атмосфери приблизно в 10 разів більше вуглекислого газу, ніж ліс, що займає таку ж площу.
Іноді на болотах трапляються підземні пожежі. Вони виникають через те, що торф, який є потужним теплоізоляційним матеріалом, нагрівається до температури самозаймання. Загасити такі пожежі неможливо, вони стихають тільки тоді, коли їх гасять підземні води. Наприклад, після сильних дощів.
У світі досі подекуди активно практикується осушення боліт з метою отримання придатної для будівництва землі та оздоровлення клімату. Однак, це завдає величезної шкоди екосистемі цілих регіонів – зникають сотні видів комах і тварин, пересихають випливаючі з них річки і озера, що живляться ними.
Болотне середовище є практично ідеальним консервантом, що уповільнює процеси розкладання в тисячі разів. Іноді в болотах знаходять тіла людей і тварин, які опинилися там багато сотень або тисяч років тому, і виглядають вони при цьому так, ніби загинули буквально вчора. Вік найстарішої з болотних мумій оцінюється приблизно в 8 тисяч років.