На Землі знаходяться сотні тисяч льодовиків, що загалом покривають площу приблизно 16 млн км², що становить близько 11% площі всієї земної суші. Для порівняння, площа Росії – трохи більше 17,1 млн км².
Єдиний материк, на якому взагалі немає жодного льодовика – Австралія. Просто всі місцеві гори недостатньо високі для того, щоб у подібних широтах на їх вершинах було достатньо холодно для їхнього утворення.
У Росії її льодовиками зайнята величезна площа – 54.531 км², що дорівнює площі всієї Хорватії. Усього вчені налічують у нашій країні близько 7500 льодовиків, більша частина яких об’єднана у великі льодовикові системи – їх у країні 22 штуки.
У льодовиках знаходяться величезні запаси прісної води. Настільки величезні, що, якби вони всі раптом розтанули, рівень Світового океану помітно піднявся б, що призвело б до глобальної катастрофи.
Швидкість руху льодовиків може бути дуже різною, це залежить від багатьох факторів – рельєф, температура, вологість та багато чого ще. Вона може становити як 1-2 см на добу, так і до 10 метрів за той же час.
Льодовик Ламберта в Антарктиді, найбільший на Землі
Саме льодовики служать основним джерелом айсбергів. плавучих льодів, які можуть бути дуже небезпечні. Айсберги утворюються, відколюючись від шельфових льодовиків, що сповзають у море чи океан.
Товщина льодовиків може вимірюватися як метрами, і багатьма їх десятками, або навіть сотнями. Так, у Норвегії є відомий льодовик Свартісен, гранична товщина якого сягає 636 метрів. Точніше, Свартісен – це цілих два льодовики, один з яких цікавий тим, що він є найнижчим у Євразії, спускаючись із 1594 метрів над рівнем моря до 20 метрів.
Найбільше льодовиків дісталося США, там вони покривають площу приблизно 75.000 км², майже на 30% більше, ніж у Росії. Майже всі вони тут розташовані в північних штатах, переважно в горах Аляски.
В останні десятиліття майже всі льодовики світу повільно тануть через глобальну зміну клімату. В одних лише Гімалаях вони, за підрахунками вчених, втрачають близько 8 млрд тонн маси щорічно через танення льоду.
Льодовик Ламберта – найбільший у світі, він має довжину 470 км при ширині від 30 до 120 км. Він розташований в Антарктиді, і на нього припадає близько 8% всього антарктичного льоду. І він теж рухається, причому досить швидко, долаючи близько кілометра за рік, тобто приблизно по 3,3 метри на добу.
Притоки є не тільки у річок, а й у льодовиків. Так, у вищезгаданого льодовика Ламберта є безліч приток, найбільшим з яких є льодовик Фішера, що також відрізняється величезною довжиною – близько 190 км.
Льодовиковий лід часто здається блакитним чи синім, а не білим. Відбувається це через те, що в старих льодовиках щільність льоду дуже висока, він стискається під власною масою, витісняючи тим самим крихітні бульбашки повітря, які роблять його білим і частково прозорим.
Найпівденніший в Європі льодовик знаходиться в Європі, точніше, в Італії. Побачити його можна на вулкані Етна, але не на схилі, а в печері Grotta del Gelso (Печера морозу в перекладі з італійської). Печера утворилася після виверження 1947 року, і поступово заповнилася льодом, обсяг якого, втім, невеликий – близько 1500 кубометрів.
Абсолютний рекорд швидкості одного разу встановив льодовик Якобсхавн, розташований у Гренландії. Як показали проведені в 2003 році виміри, він рухався зі швидкістю до 40 метрів на добу, подолавши за рік дистанцію в 12,8 кілометрів.
Найшвидше через зміну клімату тануть льодовики в європейських Альпах. Вчені підрахували, що, якщо ситуація не зміниться, до кінця XXI століття їхня площа скоротиться в 10-20 разів у порівнянні з площею, яку вони займали на початку цього століття.
