Борис Грінченко: письменник, історик, борець за українську незалежність та самобутність.
Борис Грінченко – український письменник, перекладач, мовознавець. Редактор першої щоденної загальноукраїнської газети “Громадська думка”, засновник товариства “Просвіта” та автор першого фундаментального словника української мови. Його різносторонність та великий талант вражає поціновувачів української культури й сьогодні! Постать істинного патріота своєї Батьківщини, який усе своє життя боровся за українську національну справу, по праву може стояти з титанами української нації, такі як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко…
Мовознавець народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр Харківської області в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Становлення його як письменника відбувалося наприкінці XIX століття, в час жорстоких цькувань національної свідомості, коли придушувалися найменші прояви й спроби самоствердження себе як народу. За свою творчу діяльність Грінченко став автором близько 50 оповідань («Екзамен», «Без хліба», «Сама, зовсім сама», «Олеся» та інші), повістей (”Серед темної ночі”, ”Сонячний промінь”…) та історичних драм (”Ясні зорі”, ”Серед бурі”, ”Степовий гість”). Переклав твори відомих діячів, такі як Фрідріх Шиллер, Йоган-Вольфганг Ґете і Генріх Гейне. Одним із найкращих робіт поета є вірш «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн», який було написано у 1898 році. Прожив він лише 47 років. Життя поета обірвалося 6 травня 1910 року в Італії. Митець хворів на туберкульоз.
Цікавою особистістю був Грінченко… Велика людина – величної країни! Факти з життя письменника насичені цікавими та важливими моментами, з якими варто ознайомитися.
- Бориса Грінченка вперше було заарештовано у 16 років за поширення заборонених царським урядом видань. Після чого йому заборонили навчатися в університеті.
- У молодому віці Грінченко змушений був заробляти на шматок хліба… Допитливий юнак навчився шити чоботи та мав від цього невеликий заробіток. Обмежуючи себе у всьому, він заощаджував гроші на книги.
- В українського діяча було чимало псевдонімів, а саме П.Вартовий, Василь Чайченко, Б.Вільхівський, Іван Перекотиполе.
- Є автором власного букваря, який використовував у навчанні дітей та створив книжку для читання “Рідне слово”. Саме тому Грінченка, як вчителя дуже цінували.
- Палко покохав та більше ніколи не розставався зі своєю дружиною Марією Гладиліною.
- У нього була дочка Настя. Батьки самі писали для донечки перші книжки, потім український рукописний буквар та рукописну читанку «Квітка». Дочка була активною учасницею збройних виступів революції 1905–1907 років, внаслідок чого її було ув’язнено. У в’язниці в неї розвинувся туберкульоз та 1908 року Анастасія пішла з життя.
- Борис Грінченко був активним діячем Братства Тарасівців. Головне завдання організації була боротьба за національне визволення українського народу.
- Разом з дружиною Марією він трудиться над укладанням вершинної своєї праці — чотиритомного «Словаря української мови». Цю роботу було відзначено академічною премією.
- Також в період 1884-1900 рр. мешкав у Чернігівському земстві. Деякий час керував там нелегальною організацією “Чернігівська громада” та організовував видавництво українських книг.
- Займався самоосвітою, вивчив багато мов та займався перекладом.
- Московські українці зібрали кошти на його лікування, яких він не взяв, бо вважав, що вони потрібніші для інших.
- В останні роки життя, письменника особливо активно переслідувала влада. Не витримавши смертей доньки, внука, матері тяжкохворий Грінченко помирає на чужині у 1910 році. Похований на Байковому кладовищі.
- Смерть Бориса Грінченка буквально розбудила українське суспільство, яке зрозуміло значущість його культурної діяльності й відчуло трагедію втрати. Його похорон у Києві перетворився на масштабну акцію національного смутку.
- У Києві функціонує університет імені Бориса Грінченка. Одна з відомих випускників вишу є Надія Мейхер (українська співачка та акторка).
- Душа Бориса Грінченка завжди вирувала у місці його пам’яті на Луганщині у селі Михайлівка. Музей засновано у далекому 1998 році. Також біля старої будівлі стоїть пам’ятник народному учителю.
