За своє життя Данте Аліг’єрі написав безліч творів, але найвідомішим з них є, безперечно, “Божественна комедія”, над якою він працював близько тринадцяти років.
Досі не встановлено, де саме він навчався – можливо, що у знаменитому на весь світ Болонському університеті. Але відомо, що поет здобув гарну освіту, і він, серед іншого, був знайомий і з єретичними вченнями свого часу.
“Божественна комедія” Данте Аліг’єрі насправді була названа автором дуже скромно, просто “Комедія”. Але з легкої руки Джованні Боккаччо, іншого знаменитого літератора епохи Відродження, до її назви додалося слово Божественна.
Найближчим його другом був філософ і поет Гвідо Кавальканті, з яким вони були нерозлучними. Коли Кавальканті помер, Данте впав у депресію. Він навіть вивів його як один із позитивних персонажів у своїй “Комедії”.
“Божественна комедія” складається з трьох частин і ста пісень, причому всі вони написані трирядковими терцинами (строфами з особливою схемою римування). Але по-справжньому оцінити поему можна лише в оригіналі, італійською.
На весь світ Данте прославився саме завдяки «Божественній комедії»
Вплив Данте Аліг’єрі був настільки великий, що саме він вважається засновником сучасної італійської мови. Точніше, завдяки його популярності його рідний діалект італійської став основним в цій мові.
Справжнім його повним ім’ям було Дуранте дельї Аліг’єрі. Просто згодом воно скоротилося до звичного нам, до того ж цього поета часто називають просто на ім’я, без прізвища.
У віці приблизно 37 років поета, який активно займався політичною діяльністю, було вигнано з рідної Флоренції, так як його партія зазнала поразки. З того часу він роками блукав, і ніколи більше не побачив рідного міста.
У біографії Данте Аліг’єрі згадується, що він постійно сумував за Флоренцією, будучи у вигнанні, але повернутися не міг. Нова флорентійська влада навіть заочно засудила його до страти, так що траплятися їм у руки явно не варто.
Жінка, в яку поет був таємно закоханий, Беатріче Портінарі, померла у віці 24 років. Вона навіть не знала про почуття Данте, який розмовляв з нею лише двічі у житті, але ці почуття він зберіг у собі на все життя.
У 2008 році Флоренції майже через 9 століть був офіційно скасований указ про вигнання Данте Аліг’єрі з міста. Городяни, однак, звинуватили владу в тому, що ті просто намагаються таким чином залучити якнайбільше туристів.
Лихварство поет вважав вкрай поганим заняттям. Його негативне ставлення до банкірів та кредитів, які вони під відсоток видавали позичальникам, яскраво простежується у “Божественній комедії”.
Протягом усього життя Данте Аліг’єрі вів аскетичний спосіб життя. Навіть до вигнання він його дотримувався, а потім йому стало не до розкоші.
Про дружину поет навіть не згадав у жодному зі своїх творів, хоча в них згадуються і його друзі, і Беатріче Портінарі, і багато інших реальні люди. Одружився він за розрахунком, і хоча в цьому шлюбі народилося троє дітей, дружина слідом за ним у вигнання не пішла.
Сам Данте Аліг’єрі вважав найжахливішим гріхом зраду. У “Божественній комедії” він описав схему пекла, і там у колі найжорстокіших мук знаходяться саме грішники-зрадники, і навіть у вбивць умови трохи кращі, ніж у них.
