Близько 75% всіх блискавок так і залишаються в атмосфері, не досягаючи поверхні Землі. Вони частіше б’ють між хмарами, ніж по поверхні.
Температура розряду блискавки може перевищувати 30.000° C, що в 6 разів більше температури поверхні Сонця, та й більшості інших зірок теж.
У середньому щорічно в атмосфері нашої планети б’є близько 1,5 млрд. блискавок. Підрахувати їх вдалося з допомогою орбітальних супутників.
Згідно зі статистикою, в середньому довжина розряду становить близько 9,5 км. Це більше, ніж висота Евересту, найвищої вершини Землі, над рівнем моря.
Літаки блискавок практично не бояться. В більшість з них блискавки б’ють хоча б раз на рік, але страшного в цьому нічого немає, оскільки подібна можливість враховується конструкторами.
Попри поширеному прислів’ю, блискавки часто б’ють в одне місце двічі, а то й більше. Розряд завжди йде шляхом найменшого опору.
Певні види дерев мають різну “привабливість” для блискавки. У Україні найчастіше розряди б’ють у дуби, а найрідше – у буки.
Металл справді притягує електричні розряди. Це правда, а не бабусині казки.
Енергії, що міститься в одному середньому розряді блискавки, було б достатньо для того, щоб живити електрикою мегаполіс із 10-мільйонним населенням протягом цілого року.
Існують проекти з уловлювання блискавок та використання їх енергії. Але вони досі не набули широкого поширення, оскільки не вирішена головна проблема – як утримати і направити в акумулятори таку жахливу кількість енергії відразу, а не поступово.
У холодну погоду блискавки бувають, але дуже рідко.
Найяскравішими зазвичай бувають розряди на болотах. Болота виділяють в атмосферу велику кількість метану, який чудово підтримує горіння, звідси і яскравість.
В Африці, на території Конго, 1998 року розряд вдарив прямо у футбольне поле під час матчу. Команда футболістів, яка опинилася поряд, загинула у повному складі.
Американець на ім’я Рой Салліван потрапив до Книги рекордів Гіннеса як людина, у яку найбільше била блискавка – він ловив собою розряд цілих 7 разів. Ніхто не знає, чому Салліван був для них такий привабливий.
Як випливає з попереднього пункту, вижити під час удару блискавки можна. А можна і перетворитися на купку попелу – тут вже як пощастить.
Блискавки бувають не тільки на Землі, а й на інших планетах Сонячної системи, що мають атмосферу.
Атмосферні розряди на нашій планеті виблискують над усією її поверхнею. Але найрідше вони фіксуються над Антарктидою, тому що там завжди холодно.
З усіх населених країн блискавки найрідше бувають у Єгипті. Там вони трапляються раз на кілька століть.
На Землі є аномальне місце, розташоване у Венесуелі. Там, де річка Кататумбо впадає в озеро Маракайбо, блискавки сяють від 70 до 200 днів на рік. У середньому на 1 км² площі тут щороку припадає близько 250 ударів атмосферних розрядів. Видно блискавки Кататумбо з відстані в 400 км, і мореплавці минулого навіть використовували їх як орієнтир.
При ударі блискавки поруч із людиною небезпеку становить не тільки стрімке нагрівання повітря, а й потужна ударна хвиля, що виникає, коли розряд розриває повітряний простір, як удар батога.
Напруга в блискавці варіюється від десятків мільйонів до 1 млрд вольт. Людство саме поки що не може створити порівнянні за потужністю енергії, і не факт, що колись зможе.
Найдовший у світі розряд був зафіксований у США, штат Оклахома. Його довжина склала 321 км.
Сила струму в розряді блискавки на Землі становить від 10.000 до 0,5 млн ампер.
Найдовший за часом розряд блискавки був зафіксований в Альпах. Він тривав 7,74 секунди. Це велика рідкість, найчастіше розряди тривають частки секунди.
Повітря в районі удару блискавки за частки секунди нагрівається до 1200-1500 C°. Щоправда, остигає воно теж дуже швидко.
Швидкість, з якою розряд пронизує земну атмосферу, найчастіше перевищує 50-55 тисяч км/год.
Над морями та океанами грози та блискавки набагато потужніші, ніж над сушею.
Багато стародавніх культур вважали удари електричних стріл з небес проявом сили могутніх богів. А у разі попадання розряду в людину вважали це божою карою.
У Європі в Середньовіччі практикувалося правило, яке забороняло будувати будинки вище, ніж місцевий храм. Виникло воно неспроста – забудова тоді була переважно дерев’яною, і блискавки часто спричиняли пожежі. А храми будували з каменю, і вони, височіючи над навколишніми будинками, виконували для них роль громовідводів.
Великий учений Ломоносов був першим, хто здогадався про зв’язок блискавки та електрики. За грозової погоди він проводив багато експериментів у своїй лабораторії, вивчаючи ці розряди.
Перед грозою на кінцях високих предметів на зразок щогл і шпилів можна спостерігати невеликі розряди у формі пензликів або пучків, що світяться. Вони називаються вогнями святого Ельма.
Блискавки завжди сяють під час виверження вулканів, утворюючись прямо у вивергнутій ними хмарі розжареного попелу.
Деякі вчені минулого вважали, що блискавка має не електричну природу, а хімічну.
У сучасному світі для їх вивчення застосовуються різні методи. Найбільше інформації постачає спостереження з супутників.
Звичайні блискавки з’являються лише у щільних шарах атмосфери. На Землі це не більше 16 км. над рівнем моря.
Існують і інші види цих розрядів, що виблискують набагато вище. Розряди-спрайти, наприклад, б’ють на висоті від 50 до 130 км, у мезосфері та термосфері. І це при тому, що космос офіційно починається з позначки в 100 км, тому що атмосфера там вже настільки розріджена, що близька до вакууму.
Кульові блискавки, на відміну від звичайних, досі залишаються для вчених повною загадкою.
Найчастіше розряди виникають у купово-дощових хмарах.
Невеликі розряди найчастіше сяють у стінках вихору торнадо. Виникають вони через статичну електрику.
З верхньої частини грозових хмар іноді вириваються розряди особливого типу, які називають ельфами. Вони являють собою величезні, до 400 км в діаметрі і до 100 км в довжину, конуси, що слабко світяться.
Три чверті всіх людей, у яких потрапляла блискавка, після цього вижили.
Іноді розряди б’ють у піщані пляжі, залишаючи після себе фульгурити – химерної форми трубки зі скла, що формується з розплавленого піску.
З усіх творінь людських рук найчастіше розряди б’ють в антени і трансформаторні будки. Особливо часто дістається трансформаторам, встановленим вздовж залізниці.
З точки зору фізики удар блискавки є електричним вибухом, і він багато в чому схожий на детонацію звичайної вибухівки.
Грім, який ми чуємо у час грози – це вироджена звукова хвиля, породжена розрядом блискавки на значній відстані від нас.
Відповідно до світової статистики, щорічно блискавки вбивають близько 24.000 людей, а в 10 разів більше людей зазнають через них різні травми.
У середньому кожна людина має шанс отримати удар блискавки за 80 років життя, що дорівнює приблизно 1 до 12.000.
Удар блискавки іноді може призвести до вибуху дерева. Через стрімке нагрівання соки і волога всередині деревини випаровуються, та так, що дерево в прямому розумінні слова моментально розриває на шматочки.
Для літаків, гелікоптерів та інших літальних апаратів удари небесної електрики становлять небезпеку тільки під час зльоту та посадки, тому що в такому випадку вони можуть стати провідником між хмарами та поверхнею землі.
При наземних ядерних вибухах також можуть з’явитися блискавки, тільки зовсім інші. У таких випадках вони виникають на землі і йдуть вгору, до хмар.
Ацтеки вважали, що розряди блискавок супроводжують душі померлих, які йдуть у підземне царство.
Давні греки вірили, що у разі удару розряду у водойму на її дні зародиться перлина.
У середньому кожну секунду в поверхню Землі б’є близько 50 розрядів.
Незважаючи на те, що над водою грози та блискавки вирують частіше, ніж над сушею, в воду розряди б’ють приблизно в 5 разів рідше, ніж у землю або різні об’єкти.
У США щороку від ударів блискавки гине більше людей, ніж у решті країн світу.