Найбільш широко поширена гірська порода у світі – звичайний граніт того чи іншого різновиду.
Усі породи діляться на пухкі, пористі і щільні. Перші можна розламати голими руками, а для обробки останніх зазвичай потрібні спеціальні інструменти.
Те, з якої гірської породи складена та чи інша гора, визначає її максимальну висоту. Усі найвищі вершини світу – гранітні. А гори з не надто щільної крейди, наприклад, не можуть досягти значної висоти – вони руйнуються під власною вагою.
Більшість пористих порід відносяться до магматичних, тобто видавлених на поверхню разом з лавою. Хороший приклад – звичайна пемза.
Будь-яка гірська порода складається з кристалів, але розмір у них може змінюватись від мікроскопічного до досить великого. Деякі кристали без мікроскопа дійсно не розглянути, до такого вони малі.
За шарами різного кольору видно відмінності у складі гірських порід
Вони практично ніколи не бувають чистими та позбавленими домішок. У більшості випадків породи змішані з іншими хімічними елементами, причому кількість домішок зазвичай обчислюється багатьма десятками.
Інші землеподібні планети, астероїди та супутники планет теж складені з гірських порід. Якісь із них, безперечно, не мають аналогів на Землі, оскільки формувалися вони в зовсім інших умовах.
Наука поділяє гірські породи на осадові, магматичні та метаморфічні. Перші утворюються на поверхні внаслідок впливу атмосферних опадів, другі – у надрах Землі, а треті – внаслідок перетворення перших двох на щось інше.
Деякі гірські породи використовувалися людством ще в давнину. Індіанці майя, наприклад, виготовляли хірургічні інструменти з вулканічного скла, яке утворюється у разі дуже швидкого охолодження лави на поверхні.
Вони бувають і радіоактивними. Граніт, наприклад, завжди злегка “фонить”, тому він і не використовується для внутрішнього оздоблення приміщень.
Осадові гірські породи займають близько 75% земної суші, але на них припадає всього 10% від загального їхнього обсягу на Землі.
Наука, що вивчає гірські породи, називається петрологією. Петрологія ж, у свою чергу, ділиться на петрохімію, петротектоніку, петрофізику і петрографію.
Найпористіша порода у світі – звичайна пемза, причому за складом вона ідентична вулканічному склу. Пористість у пемзи доходить до 15%.
Деякі вчені окремо виділяють уламкові гірські породи, але ця класифікація не дуже поширена. Наслідуючи її, пісок, наприклад, відноситься саме до уламкового типу.
Одні гірські породи за мільйони років у певних умовах (таких, як температура і тиск) можуть перетворюватися на інші. Піщаник із високим вмістом кварцу може стати мармуром, а граніт – гнейсом.
