Філософ Сократ говорив: “Я знаю, що нічого не знаю”. І, швидше за все, сучасним школярам ця фраза знайома не з чуток. Давайте розберемося, які основні види пізнання допомагають нам взаємодіяти зі світом.
Визначення пізнання
Що таке пізнання? Це сукупність процесів та методів, через які можна отримати знання про навколишній світ.
Це велике поняття, яке охоплює і природне прагнення знайти логічне пояснення процесів, що відбуваються навколо, і штучно створені прийоми отримання та накопичення знань.
Прагнення пояснити кожне явище навколишнього світу — головний фактор виникнення та розвитку людської цивілізації.
Структура пізнання:
- Суб’єкт — той, хто вчиняє дії, спрямовані на отримання знань. Наприклад, ви читаєте цей матеріал, щоб дізнатися про види пізнання та їх характеристику. Виходить, що ви є суб’єктом пізнавальної діяльності.
- Об’єкт — те, на що спрямована діяльність суб’єкта. Наприклад, зараз об’єкт вашої пізнавальної діяльності — поняття пізнання та його види.
- Мотиви — те, навіщо ми щось робимо. Розрізняють два види мотивів:
- Практичні мотиви штовхають володіти знаннями, щоб їх використовувати з метою покращення якості життя (навчання в інституті дає професію, яка годує).
- Теоретичні мотиви ґрунтуються на отриманні задоволення від самого процесу пізнання (прочитати книгу та поповнити бібліотеку своїх знань).
- Мета пізнавальної діяльності полягає в отриманні істинних, достовірних знань про світ, розумінні, як влаштована реальність насправді.
- Результат — це саме знання про предмет або явище. Іноді отримання результату відбувається неусвідомлено, наприклад, якщо дитина гратиме з глиняним кухлем і розіб’є його, він відразу зрозуміє, що глина тендітна і буде поводитися з посудом дбайливіше.
Зараз дізнаємося, які існують методи пізнання, а потім перейдемо до форм.
Методи пізнання
Всі методи пізнань можна розділити на дві великі групи: емпіричні та теоретичні.
Емпіричні методи – виявлення об’єктивних фактів, як правило, з боку їх очевидних зв’язків.
Теоретичні методи – це виявлення фундаментальних закономірностей, виявлення прихованих проявів за видимими, внутрішні зв’язки та відносини.
Емпіричні методи:
- Спостереження — дослідник вивчає об’єкт у його природному середовищі без впливу на процеси, що відбуваються.
- Вимірювання — дослідник отримує чисельні характеристики об’єкта через, за яким спостерігає, і порівнює його властивості зі зразковими значеннями.
- Класифікація — дослідник об’єднує досліджувані об’єкти в групи за однаковими властивостями.
- Систематизація — дослідник об’єднує накопичені знання в систему, в якій позначені взаємозв’язки і закономірності.
- Опис — дослідник фіксує відомості про об’єкти та дані у спостереженні за допомогою природної або штучної мови.
- Порівняння — дослідник зіставляє властивості об’єкта, що вивчає, з властивостями інших об’єктів.
Теоретичні методи:
- Історичний метод — дослідник вивчає історію у всій її повноті, узагальнює емпіричний матеріал і встановлює на цій основі загальну історичну закономірність.
- Схід від конкретного до абстрактного — метод, при якому дослідник спочатку знаходить головний зв’язок, а потім крок за кроком спостерігає, як він змінюється в різних умовах і відкриває нові зв’язки.
- Сходження від абстрактного до конкретного — метод вивчення дійсності, суть якого в послідовному переході від абстрактних і односторонніх уявлень про неї до більш конкретного її відтворення в теоретичному мисленні.
- Формування — побудова абстрактних математичних моделей, які розкривають сутність процесів, що вивчаються.
- Математизація — застосування методів та понять математики в природничих, технічних та соціально-економічних науках для кількісного аналізу явищ, які вони досліджують.
Також є загальнонаукові методи пізнання. Серед них виділяють:
- Аналіз — розподіл об’єкта на складові та докладне вивчення.
- Синтез — відтворення цілісної картини з окремих деталей.
- Аналогія — це прийом пізнання, при якому на основі подібності об’єктів в одних ознаках укладають їх схожість і в інших ознаках.
- Конкретизація — глибше вивчення певних властивостей.
- Абстрагування — вивчення предмета під новим кутом (з акцентом на одні властивості та ігноруванням інших).
- Індукція — умовиводи, які спрямовані від приватного до загального.
- Дедукція — умовиводи, які спрямовані від загального до приватного.
- Ідеалізація — створення образу вигаданого об’єкта з ідеальними властивостями та використання його як особливий приклад.
- Моделювання — створення моделі об’єкта для детального вивчення його властивостей, яке неможливе на реальному об’єкті.
У пізнання є два рівні (ступені): чуттєвий та раціональний. Розглянемо окремо кожен із них.
Чутове пізнання
Чуттєве пізнання відбувається за допомогою органів чуття людини. Основні механізми чуттєвого пізнання: зір, слух, нюх, дотик, смак.
Форми чуттєвого пізнання:
- Відчуття — відображення окремих властивостей предмета, явища, процесу, що виникають внаслідок їхнього впливу на органи почуттів. За допомогою цих органів людина відчуває деякі властивості предмета – форму, колір, запах.
- Сприйняття — чуттєвий образ цілісної картини предмета, процесу, явища, що впливає на органи почуттів. Саме сприйняття допомагає формувати уявлення.
- Уявлення — чуттєво-наочний, узагальнений образ предмета, процесу, явища, який зберігається і відтворюється у свідомості навіть без дії самих предметів пізнання на органи чуття. Іншими словами, те, що збереглося в пам’яті людини після знайомства з предметом.
Чуттєве пізнання завжди суб’єктивне, при цьому саме цей рівень пізнання реалізує зв’язок людини із зовнішнім світом.
Раціональне пізнання
Раціональне пізнання здійснюється розумом. Воно властиве лише людині і є досить складним способом відображення дійсності.
Основні механізми раціонального пізнання:
- Поняття — думка, яка стверджує загальні та істотні властивості об’єкта.
- Міркування — думка, яка затверджує або заперечує що-небудь про об’єкт.
- Розумок (висновок) — уявний зв’язок кількох суджень і виведення з них нового судження.
Приклад висновку: якщо a > b та b > c, то a > c.
Різновиди висновків:
- Індуктивний висновок — від приватного до загального.
- Дедуктивний висновок — від загального до приватного.
- Те, що виходить за аналогією.
Порівняння чуттєвого та раціонального пізнання
| Чуттєве | Раціональне |
| Безпосередність, що виражається у прямому відтворенні об’єкта. Наочність і предметність образів, що виникають в результаті пізнання. Відтворення зовнішніх сторін і властивостей об’єктів. | Опора на результати чуттєвого пізнання. Абстрактність і узагальненість образів, що виникають в результаті пізнання. Відтворення об’єктів на основі внутрішніх закономірних зв’язків і відносин. |
Не можна протиставляти чуттєве та раціональне у пізнанні. Обидва ступені виявляються як єдиний процес. Відмінність між ними не тимчасова, а якісна: перший ступінь нижчий, другий — найвищий. зміст свідомості.
Види знань:
- Життєве — носить емпіричний характер. Базується на здоровому глузді та повсякденній свідомості. Це найважливіша орієнтовна основа повсякденної поведінки людей, їхніх взаємин між собою та з природою. Приводить до констатації фактів та їх опису.
- Наукове — розуміння дійсності в її минулому, теперішньому та майбутньому. Здійснює передбачення різних явищ. Реальність вдягається у форму абстрактних понять та категорій, загальних принципів та законів, які набувають вкрай абстрактних форм (формули, графіки, схеми).
- Практичне — оволодіння речами, перетворення світу.
- Художнє — цілісне відображення світу та людини у ньому. Будується на образі, а не на понятті.
- Раціональне — відображення реальності в логічних поняттях та категоріях. Пов’язано з раціональним мисленням.
- Ірраціональне — суперечить раціональному мисленню. Предметом є емоції, пристрасті, переживання, інтуїція, воля, а також деякі явища, наприклад, аномальні, які не підпорядковуються законам логіки та науки.
- Особистісне — залежить від здібностей суб’єкта та від особливостей його інтелектуальної діяльності.
Форми знань, що виділяють по відношенню до наукового знання:
- Донаучне — прототип, передумови наукового знання.
- Ненаукове — розрізнене, несистематичне знання, яке не формалізується і не описується законами.
- Паранаучне — зовні схоже на наукове, але несумісне з науковим знанням.
- Лженаукове — свідомо використовує домисли та забобони.
- Антинаукове — утопічне і свідомо спотворює уявлення про дійсність.
