“Доки народ живе, живе і його мова” – Михайло Грушевський
Михайло Грушевський – видатний український політичний й громадський діяч, історик, редактор, літописець, викладач, голова Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові та голова Центральної Ради УНР. Грушевського знають за межами України, його шанують, та захоплюються здобутками на Батьківщині. Він говорив: “Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава…”
Народився майбутній історик 29 вересня 1866 року у місті Холм (Польща) в родині вчителя. До школи хлопець пішов пізно, та був дуже кмітливим й розумним, не дарма, у майбутньому став одним з найвідоміших особистостей ХХ століття. В історії запам’ятався не лише як політик, але і як автор понад 2000 наукових праць. Одна з найвідоміших робіт Грушевського є багатотомник «Історія України-Руси». Складається з дев’яти томів, містить понад 6000 сторінок друку. Він працював над нею довгих 38 років. Помер літописець 25 листопада 1934 року в Кисловодську (Росія). Похований на Байковому кладовищі, яке знаходиться у Києві.
Ми повинні знати історію свого краю й таких видатних діячів! Пропонуємо вам ознайомитися із фактами з життя Михайла Грушевського разом з нами.
- Виріс Грушевський на Кавказі (родина переїхала туди через хворобу батька). На чужині він здобував освіту в гімназії, та лише по її закінченні повертається в рідну Україну. Також навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира. У 1894 році захистив магістерську роботу.
- Усім завжди цікаво дізнатися про особисте життя героя наших текстів… Отож, Михайло Грушевський одружився в 30 років із своєю обраницею Марією Сильвестрівною Вояковською, яка була вчителькою. Згодом у пари народилася дочка Катерина. Що цікаво, через 4 роки після смерті Михайла доньку заарештували та засудили за «сприяння антирадянській діяльності української націоналістичної організації».
- Грушевський разом з Іваном Франком заснували та видавали «Літературно-науковий вісник». Пізніше він створив Українське наукове товариство, був у складі Товариства українських поступовців.
- Тривалий час працював у Львівському університеті. Його любили студенти, та й він завжди звертався до них на “ви”. Займав посаду професора кафедри історії.
- Важким періодом його життя були події 1914 року, коли Грушевського заарештували за нібито його причетність до створення легіону Українських січових стрільців. В 1915 році історика відправили у заслання, згодом дозволили переїхати до Казані, а потім вже й до Москви.
- В березні 1917 року члени Центральної Ради обирають Михайла Грушевського своїм головою (без його відому). На той час Грушевський знаходився за межами України, але повернувся, щоб обійняти високу посаду.
- 10 червня 1917 року Грушевський брав участь у проголошенні I Універсалу УЦР, пізніше УЦР, під командуванням політика, проголосила Українську Народну Республіку (IIІ Універсал).
- У 1919 році змушений був емігрувати до Чехословаччини. Також жив у Празі, Відні як представник закордонної делегації УПСР.
- Іван Франко висловлювався про історика так: “Діяльність Михайла Грушевського була головним осередком, коло якого згуртувалися відокремлені давні й нові сили. Українська історія, література, етнографія й етнологія, а за ними інші науки перестали лежати облогом, або ледве примітивно обробленим полем, як було доси. В парі з науковим рухом пішов небувало доси зріст видавництв і видне піднесення освітнього рівня в суспільності, а вплив його відбився корисно на всім публічнім життю…”
- У Києві, Луцьку, Барі, Львові та інших населених пунктах України височіють пам’ятники Михайлові Грушевському. Також йому відкрито меморіальні дошки у Відні, Празі, Варшаві, Холмі, Тбілісі та інших містах.