Все життя Отто фон Бісмарк цілеспрямовано проводив політику об’єднання розрізнених німецькомовних князівств у єдину державу. Результатом цього стала Німеччина у її сучасних кордонах.
Свою прижиттєву біографію Отто фон Бісмарк склав сам. Його мемуари були дуже популярні, завдяки чому “залізному канцлеру” довгий час вдавалося формувати свій образ в очах громадськості таким, яким він його бачив.
У дитинстві майбутньому канцлеру доводилося нелегко. Сім’я його не була щасливою, а батько його, за його власними спогадами, часто бив сина.
Німецький дворянський рід Бісмарків з покоління в покоління служив на державній службі, як на військовій, так і на цивільній.
Незважаючи на спроби матері, людини дуже релігійної, прищепити синові любов до церкви, Отто фон Бісмарк у юності залишався прагматиком та атеїстом. Пізніше, правда, все змінилося, і він заглибився в релігію.
Прізвисько “залізний канцлер” Отто фон Бісмарк отримав за свій непохитний характер
Уже в юності він добре вивчив французьку мову, всерйоз захопившись читанням іноземної літератури.
Освіту в Геттінгенському університеті Отто фон Бісмарк так і не закінчив. Він розтринькав усі гроші, якими його постачала його сім’я, заборгував, і йому довелося залишити Геттінген, щоб уникнути арешту.
Дослідники біографії Бісмарка звернули увагу на той факт, що в молодості він був дуже безладною і легковажною людиною. Дисциплінувати самого себе йому вдалося лише після того, як померла його мати, і йому довелося звалити на свої плечі управління сімейним маєтком.
Сусіди по маєтку прозвали Отто фон Бісмарка “шаленим” через його буйну вдачу і звичок, що залишилися зі студентських часів.
Зв’язати своє життя з дипломатією Бісмарк твердо вирішив ще в юності. Коли йому це, нарешті, вдалося, і він став депутатом Прусського ландтагу, і він після першої ж промови набув скандальної популярності.
Три роки Отто фон Бісмарк провів у Росії, у Петербурзі, як посол. За цей час він добре опанував російську мову.
Під час перебування у Росії “залізного канцлера” неодноразово звали на полювання, традиційну російську забаву. Кілька разів він погодився, але потім заявив, що “непорядно йти зі рушницею проти беззбройних звірів”.
У Отто фон Бісмарка була коханка, дружина графа Орлова. Якось на курорті, де вони разом проводили час, закохані ледь не втопилися під час купання. Їх врятував доглядач місцевого маяка, який помітив потопаючих. Сам Бісмарк розцінив цю подію, як знак згори, і більше ніколи не зраджував дружину.
Якось Бісмарк фальсифікував послання французькому імператору Наполеону III, зберігши його сенс, але зробивши текст образливішим і різкішим. У результаті Франція оголосила Пруссії війну, у якій була розгромлена. Тим самим “залізний канцлер” досяг своєї мети – послабив французький вплив у Європі.
Залізний канцлер був вихідцем з Королівства Пруссія
Одного разу він викликав на дуель політика Рудольфа Вірхова. Той прийняв виклик, але вельми нестандартно – замість зброї він запропонував дві невеликі ковбаски, одна з яких була отруєна. Передбачалося, що дуелянти з’їдять по одній ковбасці, а там вже кому пощастить. Трохи подумавши, Отто фон Бісмарк вирішив не покладатися на волю сліпого випадку.
У процесі вивчення походження і біографії Отто фон Бісмарка виявили, що він веде свій рід від знаменитого Рюрика. Дивно, але факт – зі знаменитим варягом його пов’язує генеалогічна лінія Ярослава Мудрого.
Прийшовши до влади і ставши канцлером Німеччини, Бісмарк заявив, що ніколи не буде проводити колоніальну політику. Однак, незабаром виникли німецькі колонії в Африці, незважаючи на те, що канцлер був проти.
Його головним болем був власний син. Влаштований на державну службу, він, однак, створював одні лише проблеми, байдикуючи і пиячачи. Сам Отто фон Бісмарк пригнічено говорив, що син успадкував від нього лише погані риси, а не позитивні.
Отто фон Бісмарк брав участь у коронації російського імператора Миколи II.
Бісмарк чудово їздив верхи, і обожнював це заняття
Навіть після виходу у відставку “залізний канцлер”, будучи вже в дуже похилому віці, активно намагався впливати на світову політику. Його мемуари та публікації мали величезну вагу.
За своє довге життя Отто фон Бісмарк отримав безліч почесних нагород у різних країнах, окрім Німеччини – у Франції, Сіамі (сучасний Таїланд), Тунісі, Османській імперії, Нідерландах, Італії, Греції, Ватикані, Португалії, Японії та інших.
У Тихому океані є Новогвінейське море, що омиває береги Папуа – Нової Гвінеї. Але в європейській картографії воно з 1910 року називається морем Бісмарка.
Під час Першої Світової війни з метою підняття бойового духу в Німеччині активно використовувався образ покійного на той час Отто фон Бісмарка. Влада наголошувала на тому, що державу, створену “залізним канцлером”, треба захищати всіма силами. При цьому вони замовчували, що сам Бісмарк якраз завжди стверджував, що масштабна війна посеред Європи неприпустима, і її треба уникати всіма силами.
У XIX-XX століттях в пам’ять про “залізного канцлера” було побудовано 250 веж-пам’ятників, які отримали назву “вежі Бісмарка”. Вони будувалися в чотирьох частинах світу, в Європі, Африці, Австралії та Америці. До наших днів збереглося 175 з них.
