Цікаві факти про Михайла Грушевського

Доки народ живе, живе і його мова” – Михайло Грушевський

Михайло Грушевський – видатний український політичний й громадський діяч, історик, редактор, літописець, викладач, голова Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові та голова Центральної Ради УНР. Грушевського знають за межами України, його шанують, та захоплюються здобутками на Батьківщині. Він говорив: “Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава…”

Народився майбутній історик 29 вересня 1866 року у місті Холм (Польща) в родині вчителя. До школи хлопець пішов пізно, та був дуже кмітливим й розумним, не дарма, у майбутньому став одним з найвідоміших особистостей ХХ століття. В історії запам’ятався не лише як політик, але і як автор понад 2000 наукових праць. Одна з найвідоміших робіт Грушевського є багатотомник «Історія України-Руси». Складається з дев’яти томів, містить понад 6000 сторінок друку. Він працював над нею довгих 38 років. Помер літописець 25 листопада 1934 року в Кисловодську (Росія). Похований на Байковому кладовищі, яке знаходиться у Києві.

Ми повинні знати історію свого краю й таких видатних діячів! Пропонуємо вам ознайомитися із фактами з життя Михайла Грушевського разом з нами.

  1. Виріс Грушевський на Кавказі (родина переїхала туди через хворобу батька). На чужині він здобував освіту в гімназії, та лише по її закінченні повертається в рідну Україну. Також навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира. У 1894 році захистив магістерську роботу.
  2. Усім завжди цікаво дізнатися про особисте життя героя наших текстів… Отож, Михайло Грушевський одружився в 30 років із своєю обраницею Марією Сильвестрівною Вояковською, яка була вчителькою. Згодом у пари народилася дочка Катерина. Що цікаво, через 4 роки після смерті Михайла доньку заарештували та засудили за «сприяння антирадянській діяльності української націоналістичної організації».
  3. Грушевський разом з Іваном Франком заснували та видавали «Літературно-науковий вісник». Пізніше він створив Українське наукове товариство, був у складі Товариства українських поступовців.
  4. Тривалий час працював у Львівському університеті. Його любили студенти, та й він завжди звертався до них на “ви”. Займав посаду професора кафедри історії.
  5. Важким періодом його життя були події 1914 року, коли Грушевського заарештували за нібито його причетність до створення легіону Українських січових стрільців. В 1915 році історика відправили у заслання, згодом дозволили переїхати до Казані, а потім вже й до Москви.
  6. В березні 1917 року члени Центральної Ради обирають Михайла Грушевського своїм головою (без його відому). На той час Грушевський знаходився за межами України, але повернувся, щоб обійняти високу посаду.
  7. 10 червня 1917 року Грушевський брав участь у проголошенні I Універсалу УЦР, пізніше УЦР, під командуванням політика, проголосила Українську Народну Республіку (IIІ Універсал).
  8. У 1919 році змушений був емігрувати до Чехословаччини. Також жив у Празі, Відні як представник закордонної делегації УПСР.
  9. Іван Франко висловлювався про історика так: “Діяльність Михайла Грушевського була головним осередком, коло якого згуртувалися відокремлені давні й нові сили. Українська історія, література, етнографія й етнологія, а за ними інші науки перестали лежати облогом, або ледве примітивно обробленим полем, як було доси. В парі з науковим рухом пішов небувало доси зріст видавництв і видне піднесення освітнього рівня в суспільності, а вплив його відбився корисно на всім публічнім життю…”
  10. У Києві, Луцьку, Барі, Львові та інших населених пунктах України височіють пам’ятники Михайлові Грушевському. Також йому відкрито меморіальні дошки у Відні, Празі, Варшаві, Холмі, Тбілісі та інших містах.
Tags:

Додати коментар