Всеобіймаюче око України
Іван Нечуй-Левицький – відомий український письменник, вчитель, фольклорист, перекладач. Фундатор нового жанру в українській літературі – соціально-побутової повісті. Корифей української прози, унікальна людина із загадковим баченням та чарівним талантом. Він захоплювався українською мовою, протистояв русифікації України та говорив: “Мова народу є тілом нації, національний психологічний характер — то її душа».
Народився майбутній письменник 25 листопада 1838 року в місті Стеблеві Київської губернії (тепер Черкащина), в сім’ї священника. Був напрочуд розумним, вивчав латинську, церковнослов’янську та грецьку мови. Свою літературну діяльність письменник розпочав у 30 років та зміг подарувати читачам багато унікальних та цікавих творів. Найпопулярніші роботи автора: «Дві московки», «Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», “Хмари”, “Старосвітські батюшки та матушки”, «Шевченкова могила» та інші. Також він є одним із перекладачів Біблії українською мовою.
”Коли писальник хоч трошки чує себе українським громадянином, часткою українського народу й українського громадянства, він повинен мати за святу повинність одсвічувати у своїй фантазії, у свойому серці ту громаду, що роїться кругом його, радіти її радістю, плакати її слізьми, а не перелазити в чужі городи й підставляти свою душу під картини чужої, неукраїнської жизні.” – говорив Іван Нечуй-Левицький.
Помер видатний українець 2 квітня 1918 року. Був похований на Байковому кладовищі. Через багато років ми все ще пам’ятаємо та вивчаємо творчість Нечуя-
Левицького, тому цікаво було б дізнатися щось загадкове та цікаве з життєвого шляху перекладача.
- Мати письменника померла, коли йому було 13 років. Підірвало її здоров’я те, що вона двічі народжувала двійню.
- У 1847 році вступив до Богуславського духовного училища, яке успішно закінчив та в якому викладав. 21 рік письменник віддав вчителюванню.
- Ніколи не був одружений. Жив для себе та літератури, усі гроші витрачав на книги. «Бувало, що й жалкував, а більш того, що ні. Так я спокійно собі жив, а то хтозна-як було б. Якби попалася така, як Балабусі (головний герой його повісті) , то самі знаєте, як би мені жилося, чи мав би спокій». – Нечуй-Левицький про холостяцьке життя.
- Був доволі дивакуватим та дуже пунктуальним. Завжди ходив з парасолькою та лягав спати о 10 вечора незважаючи ні на що.
- Першими творами Івана Нечуя-Левицького були: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря».
- Він завжди брав активну участь у суспільному житті. Письменник був учасником “Громади”.
- Говорив: “Писати треба так, як люди говорять!”. Не терпів літеру “ї”, писав не “їх”, а “йих” і т. ін. Був дуже категоричним щодо правопису та у заповіті вимагав, щоб так його саме так друкували завжди.
- Іван Нечуй-Левицький ніколи не вживав спиртного та не любив сварок (хворів після суперечок з кимось).
- Мав декілька псевдонімів, найчастіше використовував їх у ранні роки своєї творчості – Іван Нечуй, Іван Баштовий, Г.Гетьманець, О.Криницький. Псевдонім Нечуй-Левицький з’явився з виходом його повісті “Дві московки”.
- Останні дні життя він провів у шпиталі для самотніх людей, де й помер всіма забутий, без друзів та рідних. Сумний кінець великої постаті нашої країни.
- На честь відомого письменника у більшості містах України названі вулиці. У 1993 році заснована Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького та у 1991 році – Однойменну літературно-мистецьку премію заснувала Білоцерківська міська рада.
- Меморіальні дошки вчителю та перекладачу є у Києві та Білій Церкві. На батьківщині письменника 1968 року відкрито Літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького.
