Життя Осипа Мандельштама обірвалося непробачно рано. Репресований радянською владою поет не виніс тягарів заслання, і помер по дорозі до місця відбування покарання, заразившись тифом.
Походив Осип Емільєвич із єврейської родини. У дореволюційної Росії існували дискримінаційні закони щодо євреїв, та його батько був би видним купцем, завдяки чому на нього більшість цих законів не поширювалася.
У короткій біографії Мандельштама згадується, що в юності він зацікавився науками, і навіть записався вільним слухачем на фізико-математичне відділення в університеті Петербурга. Щоправда, він незабаром передумав і поїхав до Європи, де кілька років навчався у Франції та Німеччині.
Він був особисто знайомий з іншим знаменитим поетом, Миколою Гумільовим, першим чоловіком Анни Ахматової. Доля їх напрочуд схожа – і Гумільов, і Мандельштам стали жертвами радянського режиму.
Коли після повернення з Європи назад до Петербурга Осип Мандельштам захотів вступити до Петербурзького університету, перед ним постала нова проблема – там існували квоти на студентів залежно від їхнього віросповідання. Щоб обійти обмеження квоти на іудеїв, поет хрестився, ставши християнином-протестантом.
Осип Мандельштам у молодості
Вчився поет в університеті погано, не приділяючи уваги заняттям і регулярно їх пропускаючи. У результаті він так і не закінчив курс, перервавши навчання, яке з перервами тривало цілих 6 років.
Перша публікація Осипа Мандельштама відбулася, коли йому було лише 19 років. Тоді його вірш було надруковано в журналі “Аполлон”, але згодом співпрацював і з іншими журналами.
Поет вільно володів італійською та французькою мовами. Французьку він підтягнув під час життя в Європі, а італійську вивчив самостійно, щоб в оригіналі читати твори італійських поетів. При цьому в Італії він взагалі жодного разу не був.
Під час Громадянської війни Мандельштам разом із дружиною отримав можливість тікати з країни разом із білогвардійцями, що відступають. Однак він вирішив залишитися.
Відносини поета з владою СРСР не завжди були поганими. Спочатку його твори активно видавали, він багато подорожував країною, виступав із публічними читаннями своїх віршів та публікувався в газетах.
Корній Чуковський, який був близько знайомий з Осипом Емільєвичем, писав, що той рано почав лисіти. Облисіння дуже турбувало Мандельштама, і він намагався приховувати факт втрати волосся.
З 10 виданих Мандельштамом книг 8 було видано вже в СРСР, після революції. Його ім’я навіть було включено до офіційного списку відомих радянських літераторів! Вони з дружиною отримували додаткові пайки з якісними продуктами і обслуговувалися в Кремлівській лікарні, нарівні з верхівкою комуністичної партії.
Відомо, що Мандельштам уклав з різними видавництвами досить багато договорів, але не виконав умови щодо них. При цьому він щоразу отримував аванс, але жодного з цих авансів він не повернув.
Початком кінця для поета стала спрямована проти Сталіна епіграма, яку він прочитав вузькому колу слухачів із півтора десятка людей. Борис Пастернак взагалі назвав цей вчинок самогубством, і він мав рацію – незабаром Мандельштама заарештували. Особу донощика так і не було встановлено.
Засуджений до трирічного заслання поет намагався накласти на себе руки, викинувшись з вікна лікарні, в якій його тимчасово поселили разом із сім’єю, але отримав лише забиті місця.
Заарештований Осип Мандельштам
Після того, як особистим указом Сталіна вирок був пом’якшений, сім’ї Мандельштамів дозволили вибрати місце заслання самостійно. Вони оселилися у Воронежі, де жили дуже бідно, але їм допомагали ті небагато друзів, що від них не відступилися.
Під час відбування заслання поет написав оду, яка вихваляє Сталіна. Мабуть, так він сподівався виправити своє становище, але з цього нічого не вийшло. Незабаром після закінчення заслання його заарештували повторно, засудивши до п’яти років таборів, і відправили на Далекий Схід, але на шляху туди Мандельштам помер у пересилальному таборі.
Тіло поета залишалося непохованим кілька місяців після смерті, але зрештою його поховали в братській могилі без розпізнавальних знаків. Досі невідомо, де саме лежать його останки.
Творчість Мандельштама в СРСР десятиліттями була під забороною. Офіційно його реабілітували лише 1987 року, незадовго до остаточного розпаду СРСР.
Коли поета було заарештовано вдруге, його направили на примусову психіатричну експертизу, яка встановила, що він страждає від небезпечного розладу психіки. Але це була неправда – результати експертизи були сфальсифіковані, щоб дискредитувати Мандельштама в очах громадськості.
