За своє життя Карл Лінней зробив великий внесок у ботаніку, мінералогію та зоологію. Однак найважливішим його досягненням вважається створення єдиної класифікації флори та фауни, яка з деякими змінами досі використовується у всьому світі.
Походив знаменитий учений із сім’ї священнослужителів, його батько та дід були пасторами. Але за свої досягнення він пізніше був здійснений у дворянське звання, і став зватись Карл фон Лінней.
У стислій біографії Карла Ліннея не завжди згадується, який вплив на його потяг до науки в цілому і ботаніки зокрема надав на нього батько. А воно було величезним! Лінней-старший любив поратися в саду, який сам і облаштував, і він почав навчати сина всім премудростям садівництва. Хлопчика ця справа жваво зацікавила, до восьми років він знав назви всіх рослин, що виростали на околицях міста, і незабаром батько навіть виділив йому невелику окрему ділянку для його особистого садівництва.
Батьки бажали, щоб їх син пішов стопами батька і став пастором, але справдитися не судилося. У гімназії Лінней навчався погано, особливо з основних предметів, необхідних майбутнього пастора – богослов’ю та давнім мовам. З усієї навчальної програми його цікавила лише математика, але взагалі центром його світу стали рослини, які він любив.
Майбутнього вченого шкільне начальство пропонувало забрати зі школи, заявивши, що він не здатний до навчання, і порадило його батькові віддати сина до ремісників. Але шкільний викладач медицини та логіки вмовив його батьків дозволити йому вчитися далі, щоб стати лікарем – мабуть, він розглянув у ньому певний талант.
Портрет Карла Ліннея
Першою науковою роботою Карла Ліннея стала праця під назвою “Вступ до заручин рослин”, що розповідає про їхнє розмноження. Вона викликала інтерес у науковому середовищі та принесла молодому вченому першу популярність.
Коли йому виповнилося 25 років, Лінней поодинці здійснив найскладнішу подорож до Лапландії, культурної області в Північній Європі. За 5 місяців він самостійно подолав відстань у 2000 кілометрів, зібравши при цьому безліч цінної інформації про лапландську флору.
У своїй знаменитій класифікації всіх живих істот Лінней прогавив один момент: він не перейнявся тим, щоб класифікувати вигляд Homo sapiens, тобто людини. Інший вчений, Вільям Стірн, в 1959 році виправив цю помилку, причому як лектотип (тобто типового представника виду) він вказав самого Карла Ліннея.
Один із семи дітей вченого, названий на честь батька, пішов його стопами і теж став натуралістом. Він з дитинства захопився ботанікою, і згодом теж прославився, увійшовши в історію, як Карл Лінней молодший.
Ліній допрацював шкалу Цельсія, якою користується більшість країн світу. Спочатку за задумом Цельсія шкала була градуйована від -100 (точка замерзання води) до нуля (точка кипіння), але відтоді нуль став точкою замерзання, а позначка +100 °C – точкою кипіння.
Наукова слава ніяк не поповнювала кишені великого вченого, і багато років він жив дуже скромно, майже бідно, заробляючи на життя лікарською практикою. Розбагатіти йому вдалося після того, як він зварив відвар із листя деревію, який вилікував кілька придворних дам. Після цього Лінней отримав посаду придворного лікаря при королівському дворі Швеції.
Протягом століть розтин тіл померлих був заборонений законодавчо. Саме Карл Лінней домігся скасування цієї заборони, ставши першим шведським патологоанатомом, і це допомогло дізнатися значно більше про будову тіла людини, помітно просунувши медицину вперед.
Великий учений вніс як прямий внесок у науку, а й опосередкований, через своїх учнів. Їх у нього було багато, сімнадцять із них теж уславилися, і всіх їх разом іноді називають “апостолами Ліннея”.
Значна кількість інформації про біографію Ліннея дійшла до нас завдяки тому, що він написав докладну автобіографію. Причому не одну, а цілих п’ять – над цими книгами він працював у різному віці, тому остання з них є найповнішою.
І до цього дня у світі існує багато Ліннеївських товариств. Вони виникли ще за життя вченого, поставивши собі за мету донести його наукові відкриття до всього людства. Лондонське Ліннеївське суспільство взагалі є одним із найбільших наукових центрів у світі.
