Світогляд людини

Світогляд – це наші принципи, настанови, уявлення про світ. Ми сприймаємо та розуміємо реальність саме через призму світогляду. Так що ця тема знадобиться не лише на уроках суспільствознавства, а й у житті.

Поняття світогляду

Світогляд людини – складний механізм, який складається з уявлень про навколишній світ та систему моральних цінностей конкретної особистості. Ця структура психіки поєднує думки, вчинки та етичні норми, які допустимі для конкретної людини.

Іншими словами, світогляд — система поглядів на світ і місце людини, суспільства і людства в ньому, на ставлення людини до світу і самої себе, а також основні життєві позиції людей, їхні ідеали, принципи діяльності, ціннісні орієнтації, які відповідають цим поглядам.

Синоніми терміна «світогляд» — світорозуміння, світосприйняття, світовідчуття, менталітет, спосіб мислення.

Основні риси світогляду — це системність (статичність) та процесуальність (постійне знаходження в динаміці).

Фактори формування світогляду:

1. Соціальне оточення, в якому знаходиться людина.
2. Умови соціуму, в які вміщена особа.
3. Державний устрій.

Структура світогляду

Структура світогляду – це те, з чого світогляд складається. Світогляд формується з:

• знань;
• ідей;
• принципів (точки зору);
• переконань (непохитності з будь-якого питання);
• ідеалів (цілей);
• духовно-моральних цінностей (те, що не має грошової цінності);
• життєвих установок.

Світогляд неможливо сформувати один раз і на все життя, це поступовий процес. Є два шляхи його формування:

• стихійний – на основі повсякденного досвіду, під впливом навколишнього життя (вирішувати проблему бійкою – погано, тому що вдома і в школі за це лаяли);
• усвідомлений — на основі раціональної діяльності, яка спрямована на розуміння навколишнього світу («Зроблене тобою до тебе ж і повернеться» — частина буддистської філософії, до якої може прийти людина через свої спостереження).

Рівні світогляду

Розрізняють два рівні світогляду:

1. Будівниче або повсякденно-практичне, яке формується у звичайному житті. На нього впливає емоційно-психологічна сторона, яка відповідає за чуттєве пізнання світу. Як джерела пізнання виступають емоції та почуття.
2. Теоретичне чи раціональне, що формується внаслідок осмислення світу розумом. Пов’язано із пізнавально-інтелектуальною стороною. Джерелами є розум і розум.

Три функції світогляду

Світогляд — це невід’ємна частина життя людини. Грунтуючись на своєму світогляді, людина приймає рішення та діє.

У світогляду людини є три функції:

1. Пізнавальна — світогляд не тільки формується з наших знань, а й саме дає нам знання.
2. Ціннісно-орієнтаційна — формування у людини життєвих цінностей.
3. Практична — вплив на дії людини.

Елементи світогляду

Світогляд людини можна розділити на елементи:

• Світовідчуття — це наші емоції та почуття. Те, як ми відчуваємо світ.
• Світосприйняття — це картина світу, яка сформувалася в людини. Те, як людина ставиться до світу.
• Світорозуміння — засноване на отриманих знаннях та досвіді. Те, як людина дивиться на світ, її погляди.
• Світовідношення — це світовідчуття і світорозуміння. Тобто це наше ставлення до світу і система поглядів на будь-які питання. ).
• Менталітет — це світогляд, але не однієї людини, а групи людей (наприклад, нації або етнічної групи).

Способи мислення

У світогляді людини можуть виявлятися такі способи мислення:

• Догматизм— ґрунтується на вже існуючих догмах, тобто правилах та теоріях. Наприклад, у релігійному світогляді ми беремо догми з релігії та слідуємо їм. Вони спрямовують наші рішення та дії.
• Розумний критицизм — у цьому випадку ми розуміємо, що світогляд може змінюватися. Піддаємо дійсність сумніву.
• Скептицизм — коли ми сумніваємося у самій можливості пізнання світу або в тому, що ми правильно розуміємо. Це регулярне обмірковування та роздуми.

Типи світоглядів

В історичному підході виділяють 4 види світогляду: міфологічне, релігійне, філософське та наукове.

Спочатку саме міфологія була фундаментом, на якому трималася система цінностей у суспільстві. Вона стала одним із факторів, який визначав поведінку людей. Міфологічний світогляд передбачає емоційно-образне бачення дійсності та наділення її фантастичними властивостями. Емоційний досвід у давнину переважав над раціональним і відбивав страх людини перед непізнаним, незвичайним, незнайомим. Людям було складно грамотно вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки, через що вони стали пояснювати природні та соціальні явища через фантастику.

Коли первісність відійшла другого план, зміну міфу прийшла релігія. На відміну від міфології, вона принесла із собою догматизм, чітко сформульовану систему цінностей та правил. З’явилися зразки правильного та неправильного, доброго та поганого, дозволеного та неприпустимого. Тоді глибинні питання людського існування (про походження, народження і смерть) знайшли свої відповіді у вірі у надприродне і, як наслідок, релігійному світогляді.

Пізніше виникла філософія, яка була покликана структурувати та систематизувати різні погляди на світ, суспільство та людину. На перший план філософського світогляду вийшов розум, послідовність думки, логіка, аргументація.

Науковий світогляд став результатом теоретичного осмислення результатів наукової діяльності – дослідів, експериментів, обчислень. Науковий світогляд відбиває узагальнені підсумки пізнання світу людством.

Усі 4 історичні типи світогляду ми можемо спостерігати і зараз. Вони відображаються в тому, як ми ставимося до тих чи інших аспектів існування. Розглянемо докладніше у таблиці.

Назва	Характерні риси
Міфологічний	Узагальнені уявлення про природу та суспільство; Вибудовування духовного зв’язку між поколіннями, прагнення до спадкоємності, передачі досвіду; Регулювання поведінки людини щодо оточуючих людей та простору; Розподіл соціальних ролей та функцій.
Релігійний	Прихильність до традицій, звичаїв; Створення стійких моральних орієнтирів; Ідея об’єднання людства; Генерація духовних цінностей; Контроль суспільних відносин за допомогою догматів, які мають винятковий авторитет; Узагальнення загальнолюдського досвіду у форматі навчань.
Філософський	Систематизація загальних уявлень про світ; Визначення місця та ролі людини у світобудові за допомогою розуму; Пошук принципів взаємодії людей з дійсністю.
Науковий	Формування фундаменту для орієнтації індивіда насправді; Опис причинно-наслідкових зв’язків, що визначають природу реальності; Регулювання діяльності соціуму на базі раціонального досвіду; Просвітництво; Усунення забобонів; Структуризація, відмова від стихійного вивчення світобудови.

Роль світогляду

Роль світогляду в житті людини:

• Дає основу цілісності особистості, яка передбачає наявність чіткої системи цінностей, ідеалів.
• Структурує навколишній простір, роблячи його знайомим, більш зрозумілим та безпечним.
• Підказує шляхи досягнення цілей.
• Його відсутність робить життя хаотичним, а психіку нестабільним, повним суперечливих установок, що призводить до нерозв’язних внутрішніх конфліктів.

Був стан, коли старе світобачення руйнується, а нове на його місці ще не сформувалося. Такий етап називають світоглядною кризою. У цей момент дуже важливо повернути особистість до цілісності, інакше на місце здорових форм світогляду прийдуть різні помилки: алкогольні та наркотичні речовини, сектантство та ін.

Зі світоглядом пов’язано також поняття менталітет, яке означає певний склад розуму, сукупність психічних властивостей та особливостей поведінки. Він відображає характер цілої групи людей (наприклад, нації) і є внутрішнім світом особистості, який пропущений через призму історичного досвіду.