- Астероїди — це дуже стародавні небесні об’єкти.
Вік деяких відомих нам астероїдів можна порівняти з віком самої Сонячної системи.
- Вони з’явилися близько 4,6 мільярдів років тому і є залишками від формування нашої зоряної системи.
- Складаються астероїди переважно з каменю, металів, різних мінералів, корисних копалин та інших речовин. Причому деякі мають склад, схожий на планетний.
- У 1801 році перший астероїд Церера був відкритий італійським астрономом Джузеппе Піацці. Хоча Церера називалася планетою до 1860-х років. Потім її визнали астероїдним тілом, а з 2006 року присвоїли статус карликової планети. Взагалі, складна доля у Церери, як бачимо.
- Коли Цереру перекваліфікували в карликові планети, то найбільшим і масивним астероїдом стала вважатися Веста. Астероїд Веста настільки великий і настільки яскравий, що його можна побачити з Землі неозброєним оком.
- У Сонячній системі є особливе місце, де знаходяться астероїди. Це, зрозуміло, головний пояс або Пояс астероїдів. Він розташований між орбітами Марса і Юпітера.
- Тут і зосереджена велика частина всіх астероїдів в Сонячній системі. Саме тут знаходяться кам’яні брили, яких налічується понад 300 тисяч об’єктів. При цьому їх сумарна маса становить близько 4% від маси Місяця.
- Вважається, що назву Пояс астероїдів дав Олександр фон Гумбольдт в 1850-му році. А потім термін офіційно затвердили.
- Зараз астероїди, ці унікальні небесні тіла, вивчаються і досліджуються вченими всього світу.
- Але поки ми знаємо не всі таємниці астероїда, багато чого ще не відомо. Наприклад, звідки беруться астероїди, і що з ними буде надалі. Адже зіткнення, які супроводжують їх подорож, накладають не тільки відбиток на поверхні. Вони впливають на них, на характер руху. Зрештою, призводять до загибелі і руйнування. Але так вже влаштований Всесвіт.
- У Сонячній системі багато астероїдів, але деякі з них прилітають до нас з міжзоряного простору.
- Чому при зіткненні астероїди не руйнуються? Як виявилося ці кам’яно-металеві брили при ударі повністю не руйнуються. Вони кришаться, а їх осколки можуть впасти на поверхню або залишитися літати в космічному просторі.
- Коли вони потрапляють в атмосферу — найчастіше згорають. Втім, найбільші з них можуть долетіти і до поверхневого шару, втративши при цьому якусь частину речовини.
- До 1807 року були виявлені астероїди: Паллада, Веста і Юнона. Після чого астрономи вирішили, що інших таких об’єктів не існує, і припинили пошуки.
- А в 1845-47-х роках Карл Людвіг Хенке знайшов Астрею і Геба. У зв’язку з чим почався активний пошук і відкриття астероїдів.
- З часом астрономи знаходили все більше і більше подібних тіл в цілому, менш ніж за сто років вони відкрили тисячу об’єктів. За даними на 2011 рік офіційні позначення мають близько 285 тисяч астероїдів.
- У деяких астероїдів є супутники, що представляють собою астероїди поменше.
- В даний час астероїдів із супутниками відкрито близько півтори сотні. Найвідоміша така пара-астероїд Іда і його супутник Дактиль.
- У астероїда Харікло є власна система кілець, як у планети Сатурн.
- Астероїди занадто малі для того, щоб мати власну атмосферу. Їх гравітація занадто слабка для того, щоб утримати її.
- У великих астероїдів є власне гравітаційне поле, але воно дуже, дуже слабке.
- Супутники Марса, Фобос і Деймос, цілком ймовірно, являють собою астероїди, колись захоплені гравітацією цієї планети. Втім, багато інших дрібні супутники планет, швидше за все, з’явилися точно так же.
- Астероїди ніколи не мають правильної кулястої форми — їх маса для цього занадто мала.
- У більшості випадків астероїди складаються з каменю, пилу і льоду. Зустрічаються і металеві астероїди, але помітно рідше.
- На кількох астероїдних тілах виявили не тільки лід, а й воду.
- Крижані астероїди перетворюються в комети, наближаючись до сонця – через нагрівання вони починають випаровуватися, і у них на час виростає кометний хвіст.
- Також відомо, що хімічний склад астероїдів змінюється при обертанні і в залежності від віддалення від сонця.
- До того ж вони володіють різними розмірами, будовою і формою орбіт.
- Більшість астероїдів являє собою не цільні шматки каменю або металу, а гори уламків, спресовані під власною вагою. Вони діляться на спектральні класи.
- У 2001 році відбулася перша в історії м’яка посадка на астероїд. Тоді Американський зонд “Шумейкер” приземлився на астероїд (433) Ерос.
- Безпілотні апарати неодноразово здійснювали посадки на астероїди, а японський зонд “Хаябуса” навіть привіз на Землю зразки матеріалів, з яких складається астероїд Ітокава.
- Часто астероїди стикаються один з одним і з іншими об’єктами, тому на їх поверхні є кратери. Що цікаво, у будь-якого небесного тіла як мінімум два поглиблення.
- Практично всі астероїди покриті так званим реголітом, тобто, вони усипані пилом і пухкими утвореннями, які з’являються в результаті зіткнень і ударів.
- Сучасна наука вважає, що більшість астероїдів в нашій системі являє собою “залишки будматеріалів”, з яких колись утворилося Сонце і самі планети.
- Від карликових планет астероїди відрізняються в першу чергу тим, що їх маса недостатньо велика для того, щоб придбати сферичну (або близьку до неї) форму під впливом власної гравітації.
- У минулому існувала теорія про те, що головний астероїдний пояс утворився з уламків планети Фаетон, що знаходилася між Юпітером і Марсом, але розірваної їх гравітацією. Вона була спростована, так як маса всього головного поясу мізерно мала в порівнянні з масою будь-якої планети, навіть карликової.
- Газовий гігант Юпітер виконує для Землі роль захисника. Його потужна гравітація притягує залітаючі в Сонячну систему комети і астероїди, і вони згорають в його атмосфері.
- Слово “астероїд” прийшло з давньогрецької мови, і воно означає “зіркоподібний”. Так їх назвали тому, що після входу в атмосферу вони, згораючи, сяють, як маленькі зірочки з хвостами.
- У майбутньому промислове освоєння астероїдів з метою видобутку на них корисних копалин цілком може стати економічно вигідним.
- У головному поясі знаходиться, за приблизними підрахунками, кілька мільйонів астероїдів, але більшість з них має діаметр не більше десяти-двадцяти метрів.
- Зараз колишня планета Сонячної системи Плутон офіційно називається “астероїд 134340”. Хоча відноситься до карликових планет, а вони в каталогах позначаються як астероїди.
- У Землі не один супутник, а цілих сім. Крім місяця, до них відносяться ще шість квазісупутників, астероїдів, що знаходяться в орбітальному резонансі з нашою планетою.
- Близько Землі пролягають орбіти приблизно 700 астероїдів, але вони не становлять небезпеки, так як земна орбіта з ними не перетинається. А всього в Сонячній системі їх багато тисяч.
- Але виділена особлива група навколоземних об’єктів, що представляють потенційну небезпеку для нашої планети. Тому за ними ведеться пильне спостереження.
- У 2004 році був відкритий астероїд (99942) Апофіс, який в 2029 і 2036 роках пройде в безпосередній близькості від Землі.
- У першому випадку зіткнення виключено, а в другому можливо (тому що після першого транзиту орбіта Апофіса зміниться), але вкрай малоймовірно. Це і на краще, тому що середній діаметр Апофіса становить близько 325 метрів.
- У разі зіткнення з Землею вибух буде потужнішим, ніж той, що супроводжував падіння Тунгуського метеорита, приблизно в 12 разів, і це за найскромнішими оцінками.
- На астероїді Веста знаходиться кратер Реясільвія, в якому розташована друга за висотою гора в Сонячній системі. Діаметр кратера становить близько 500 км, що майже дорівнює діаметру самої вести, а висота вершини від підошви до піку досягає 22 км. лише древній вулкан Олімп на Марсі (26 кілометрів) вище, ніж вона.
- Більше 100 тисяч астероїдів вже мають свої номери, а деякі з них, чим-небудь цікаві або примітні, і імена власні. Орбіти тих з них, що представляють потенційну загрозу, постійно відслідковуються.
- Всі астероїди з поясу астероїдів Сонячної системи, якщо їх об’єднати в єдину сферу, перетворяться в небесне тіло близько 1500 кілометрів в діаметрі, що не дотягує і до половини діаметра нашого Місяця.
- Увійшовши в атмосферу, астероїд починає іменуватися метеором. Більшість метеорів при цьому згорає, але, якщо їм вдається досягти поверхні, вони починають називатися метеоритами, а на місці їх удару утворюється кратер. Мексиканська затока являє собою гігантський кратер-наслідок падіння великого астероїда.
- Астероїди — це не просто літаючі десь далеко в космосі кам’яні і крижані брили. Це ще й практично не вивчена область космології, а потенційно і джерело цінних корисних копалин. Але вони можуть нести і загрозу, адже зіткнення з досить великим астероїдом може привести до глобального катаклізму на Землі.
- Небезпека для самого існування життя на Землі представляє зіткнення з астероїдами, що мають від 10 кілометрів в діаметрі. Але і набагато більш компактні космічні кругляки запросто можуть відкинути людство назад в кам’яний вік.
- Згідно з однією з теорій, саме зіткнення з великим астероїдом спровокувало вимирання динозаврів. Досить потужний удар може підняти в атмосферу стільки пилу, що вона на довгі роки затулить Сонце, і це призведе до екстремально різкого зниження температури на нашій планеті.
- Служба, що відстежує потенційно небезпечні астероїди, створена на Землі вже давним-давно. Цікаво, що 30 червня відзначається Міжнародний день астероїдів.
