Загалом у Сонячній системі на 2019 рік визнано 5 карликових планет. Але деякі вже відкриті транснептунові об’єкти відповідають усім критеріям, щоб теж бути зарахованими до цього класу, так що це, швидше за все, лише питання часу.
Всі карликові планети в Сонячній системі, крім Церери, обертаються за своїми орбітами далеко за орбітою Нептуна. Тому один оборот навколо Сонця в них займає сотні, а то й тисячі років.
Плутон був розжалуваний зі звичайних планет до карликових, не встигнувши зробити й одного обороту навколо Сонця з моменту відкриття.
Одним із обов’язкових критеріїв, яким мають відповідати подібні небесні тіла — форма, близька до сферичної. Саме тому було перекваліфіковано Цереру, яка раніше вважалася найбільшим астероїдом головного поясу.
Дуже цікава карликова планета Хаумеа. Вона обертається навколо своєї осі дуже швидко, день на ній триває лише близько 4 годин, і через стрімке обертання вона набула “сплющеної” форми. Прискорення вільного падіння на ній має помітно відрізнятися на полюсах та на екваторі.
Карликова планета Хаумеа
У деяких карликових планет є свої супутники. Найбільшим таким супутником із відомих є Харон, один із супутників Плутона.
В даний час вчені вважають, що у зовнішній Сонячній системі, в поясі Койпера, знаходиться близько 250-260 небесних тіл, які можуть бути класифіковані як карликові планети. А за межами пояса Койпера їхня кількість може перевищити 10 тисяч.
У всіх карликових планет, відомих зараз, є супутники. Майже у всіх: єдиний представник цього класу, який вони не мають — Церера.
Там може бути навіть атмосфера. У Плутона вона, наприклад, є, хай і тонка, і Еріда теж. Зараз атмосфера Еріди замерзла, але в майбутньому, коли вона наблизиться до Сонця, температура на ній зросте, і атмосфера з’явиться, хай і на якийсь час.
Найбільшим представником класу є Плутон. При цьому Харон, його найбільший супутник, поступається йому діаметром лише вдвічі.
Найбільш масивна карликова планета – Еріда. У свій час вчені вважали, що вона навіть масивніша за Плутона, але спостереження показали, що це не так.
На Церері виявлено воду. У багатьох ділянках її поверхні вона просочує ґрунт, і її можна витягти. Проекти колонізації Церери вже існують, хай поки що й суто теоретичні.
Транснептуновий об’єкт Седна, один із найвіддаленіших від Сонця, є потенційним кандидатом у карликові планети. Діаметр Седни становить близько 1000 км, і вона віддалена від центральної зірки на відстань, що в 32 рази перевищує середню дистанцію від Сонця до Нептуна.
Зважаючи на все, Хаумеа є не єдиною карликовою планетою яйцеподібної форми. Небесне тіло Варуна, яке теж, мабуть, відноситься до цього класу, має схожі характеристики. Швидше за все, вона навіть обертається швидше, ніж Хаумеа, роблячи оберт навколо своєї осі за 3,17 години. А ще на Варуні виявлено водяний лід.
Найменш холодним небесним тілом цього є Церера, максимальна температура, зареєстрована її поверхні, досягає -34 °C. Але всі решта карликових планет значно віддалені від Сонця, і температури на них екстремально низькі.
Карликова планета Церера
Макемаке – найбільший відомий людству об’єкт у поясі Койпера. Її фізичні характеристики поки відомі лише приблизно, але, ймовірно, її діаметр приблизно дорівнює 3/4 діаметра Плутона.
Ні одну з карликових планет не можна побачити з Землі неозброєним поглядом. Але досить потужний аматорський телескоп можна розглянути навіть такі віддалені об’єкти, як Макемаке.
Поверхня Іксиона частково складається з гетерополімерів, що вказує на наявність на ньому органічних компонентів. На Седні також підтверджено наявність органічних речовин.
Супутник транснептунового об’єкта Варди, Ільмаре, лише вдвічі поступається їй діаметром. Співвідношення розмірів у них таке саме, як у Плутона з Хароном.
Ще один кандидат у карликові планети має цікаву назву Хаос. З діаметром 612 км злегка поступається розмірами Варуне та Іксіону.
Підходящі під класифікацію як карликову планету небесні тіла, орбіти яких подібні з орбітою Плутона, і які у резонансі з орбітою Нептуна, називаються плутино. А ті з них, які не мають на собі гравітаційного впливу Нептуна, називаються к’юбівано.
Єдині об’єкти цього класу, більш-менш непогано досліджені — Плутон і Церера. Перший вивчався науково-дослідною станцією “Нові горизонти”, а друга зондом “Dawn”.
Деякі малі планети розташовані за зовнішнім кордоном пояса Койпера, і відносяться вже до розсіяного диска, що оточує нашу Сонячну систему.
У розсіяному диску Сонячної системи можуть бути ще сотні, а то й тисячі карликових планет
Багато супутників планет Сонячної системи за розмірами перевершують усі відомі нам карликові планети. Місяць, наприклад, найбільший з них, хоча він не є найбільшим супутником.
На поверхні Квавар виявлено аморфний лід, який може утворюватися на небесних тілах при температурі не нижче -160 °C. При цьому температура на Кваварі зараз набагато нижча, близько -220 °C, і що могло розігріти її на цілих 60 градусів — зовсім незрозуміло. Квавар не наближається до Сонця досить близько, щоб його випромінювання настільки його нагріло.
Орбіта Седни дуже незвичайна. Є навіть теорія, за якою вона прилетіла з міжзоряного простору або була захоплена гравітацією Сонця з іншої зоряної системи.
Поряд із Седною та Марсом Квавар є одним із найчервоніших небесних тіл у Сонячній системі. Що цікаво, його супутник, Вейвот, має неправильну веретеноподібну форму і такий самий червоний колір.
На ймовірній карликовій планеті Орк теж виявлено лід, і вчені вважають, що на ньому навіть існують криівулкани. Або принаймні існували. Назва Орка, до речі, не має жодного відношення до фентезі, вона була запозичена з міфології етрусків, де Орк є богом смерті.
Розміри не мають прямого відношення до визнання небесного тіла карликовою планетою. Наприклад, об’єкт розміром більший за Меркурія, не здатний розчистити простір навколо себе за допомогою своєї гравітації, теж може бути класифікований у цій якості.
Однією з найбільш тьмяних карликових планет, ймовірно, є Салація, яка має альбедо всього 4%. Вона поглинає майже весь світ, що потрапляє на неї. Для порівняння, Венера відбиває близько 75% сонячних променів.
Макемаке — одна з найяскравіших карликових планет. З альбедо, рівним 0,7, вона відбиває 70% сонячного світла, що потрапляє на неї. Але все одно Макемаке знаходиться так далеко, що в найближчій і найдальшій від Сонця точках орбіти різниця температур на поверхні не перевищує 5 °C.
Макемаке та її супутник
З усіх великих об’єктів Сонячної системи найдовшим роком може похвалитися Седна. На ній рік триває цілих 11487 земних років.
Ряд вчених вважає, що саме Седна є першим відкритим об’єктом, що відноситься до хмари Оорта, що оточує Сонячну систему і тягнеться приблизно на 1 світловий рік від Сонця. Теоретично, принаймні.
У поясі Койпера є мала планета під невимовною назвою Гк’кунл’хомдіма. Воно запозичене з міфології народу жуц’оан, що мешкає на території сучасної Намібії. А супутник Гк’кунл’хомдими називається Гк’о’е К’ху. Ні, правда, це не жарт.
У науковому середовищі іноді використовується термін “мезопланета”, який позначають об’єкти, що перевищують розміри Церера, але поступаються Меркурію. Не офіційна термінологія, але назва застосовується досить широко.
