Мігель де Сервантес Сааведра є всесвітньо відомим іспанським письменником.
Мігель де Сервантес був не лише письменником, а й драматургом, поетом та військовослужбовцем.
Цей великий письменник, прозаїк і драматург залишив яскравий слід в іспанській літературі епохи зрілого Відродження.
Мігель де Сервантес вважається засновником класичної іспанської літератури.
Він був одним із перших, хто пішов від жанру лицарського роману і почав втілювати у творчості ідеї гуманістичного реалізму.
Його літературна спадщина відрізняється багатством і різноманітністю. Вірші, трагедії, новели, романи, комічні інтермедії – це увійшло золотий фонд європейської літературної спадщини.
Але найбільшу популярність йому приніс роман «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», який вважається одним із найбільших творів у світовій класиці.
Знаменита книга про лицаря сумного образу Дон Кіхоті знаходиться у всесвітньому масштабі на другому місці після Біблії за кількістю тиражів.
Це неймовірно популярний твір перекладено на всі без винятку європейські мови.
Мігель де Сервантес Сааведра народився 29 вересня 1547 в іспанському місті Алькале-де-Енарес в сім’ї лікаря. Крім Мігеля, у його батьків було ще шестеро дітей.
Його батько, Родріго де Сервантес був за фахом лікарем. По материнській лінії Мігель мав знатне походження – його дід був дворянином, що розорився.
Про ранні роки життя Мігеля Сервантеса відомо не так багато. Відомо лише, що початкову освіту він отримував у різних школах через часті переїзди його сім’ї.
Через нелегке становище сім’ї хлопчика віддали на службу послу Ватикану. У посла він виконував посаду ключника і, згодом поїхав зі своїм паном до Італії. Опинившись у Римі, Мігель виявив великий інтерес до античного мистецтва, захопившись архітектурою та поезією.
Виходячи з біографії Сервантеса, існують спірні припущення про освіту письменника. Є недоведена версія про те, що він навчався в університеті, деякі ж дослідники вважають, що він проходив навчання у єзуїтській школі.
Відомо, що досягнувши 22-річного віку, Сервантес став випадковим учасником вуличної бійки, внаслідок чого йому довелося залишити країну, щоб уникнути кримінального переслідування.
У 1569 році він вирушив до Італії, де незабаром опинився в свиті кардинала Аквавіви. Це відіграло важливу роль у його біографії.
У 1570 Мігель вступає на службу в іспанську армію, розквартировану на той момент в Римі. Роки, проведені армії, дали Сервантесу можливість побувати у великих містах Італії: Мілані, Венеції, Римі, Палермо. Там він пізнавав уклад і побут італійців, знайомився з їхньою багатющою культурою та літературою. За цей час він добре опанував італійську мову.
У 1570 Мігель Сервантес стає іспанським морським піхотинцем. Як воїн Сервантес був дуже хоробрим. У 1571 році він брав участь у кровопролитній морській битві з турками неподалік Лепанто.
Коли відбувалася битва при Лепанто, він лежав у ліжку з важкою лихоманкою, але відчайдушно рвався в бій, не збираючись ховатися за палубою. Він відважно бився на борту корабля, Сервантес у цьому бою був тричі поранений – один раз в передпліччя і двічі в груди.
У цій битві Мігель Сервантес особливо тяжко поранений у ліву руку. Лікування він проходив у шпиталі, рану залікували, але рука залишалася нерухомою до кінця його життя.
Одужавши від поранення, Сервантес продовжив служити у флоті. Письменник неодноразово бував у різних морських експедиціях і навіть брав участь у штурмі Наваріна.
У 1575 герцог де Сессе дав Мігелю рекомендаційні листи для іспанського монарха. У них він усіляко хвалив Сервантеса і серед інших вирізняв його бойові заслуги. Ці листи мали допомогти відважному солдатові отримати підвищення по службі. Однак цьому не судилося статися, оскільки в біографії Сервантеса стався крутий поворот.
Повертаючись на батьківщину восени 1575 року, галеру Мігеля Сервантеса атакували алжирські корсари, після чого майбутнього письменника разом із братом і зі своїми товаришами по службі захопили в полон пірати.
Вони були продані в Алжир як раби. На щастя, у них був рекомендаційний лист до короля, що й врятувало їх від рабської праці та принижень. Спроба кількох пагонів ні до чого не призвела, усі вони закінчувалися невдачею. Мігель Сервантес перебував у рабстві у піратів протягом 5 років.
Декілька рекомендаційних листів від герцога де Сессе для Його Величності та для Міністрів, в яких було викладено прохання герцога надавати відважному воїну всіляку підтримку, послужили недобру службу Сервантесу, коли він був у полоні. За такого цінного солдата почали вимагати більшого розміру викупу. І 1580 року, щоб викупити сина з полону, мати Мігеля продала все, що мала. Завдяки цьому письменник опинився на свободі та зміг повернутися додому.
Час, проведений у полоні, серйозно вплинув його життя взагалі, і становлення особистості зокрема.
У майбутньому Сервантес описуватиме всілякі знущання, яким регулярно піддаються герої його творів. Це й не дивно, адже про все це Сервантес знав не з чуток.
12 грудня 1584 року Сервантес одружився з 19-річною Каталіною Паласіос де Саласар, від якої отримав невеликий посаг. Цікаво, що в цей період у нього народилася позашлюбна дочка Ісабель.
Незабаром сім’я Сервантеса почала зазнавати серйозних матеріальних труднощів, через що Мігель знову вирушив на службу. Він був учасником походу в Лісабон, а також брав участь у битвах із завоювання Азовських островів.
Повернувшись додому, Сервантес серйозно зайнявся письменницькою діяльністю. Цікаво, що перші вірші та п’єси він почав складати ще під час свого полону.
Через 5 років після звільнення, в 1585 виходить роман Сервантеса «Галатея». Цей перший роман Сервантеса приніс йому певну популярність. Крім цього, їм було написано близько 30 п’єс, але публіка їх не прийняла. Грошей, як і раніше, катастрофічно не вистачало. Письменнику було практично нема на що утримувати сім’ю.
Оскільки доходи від письменництва не забезпечували Сервантесу гідного життя, відчуваючи фінансові труднощі, він із Мадрида перебирається до Севільї в 1587 році. У цьому місті він одержав посаду в одному фінансовому відомстві. Він стає комісаром із продовольства. За шестирічну службу інтендантом він тричі піддавався арештам за неправильне ведення документації.
І хоча плата за його працю була не така велика, Сервантес вірив, що незабаром його матеріальне становище зміниться на краще. Також письменник сподівався, що його можуть перевести працювати в Америку, але цього так і не сталося.
В результаті, проживши в Севільї багато років, Сервантесу не вдалося нажити будь-якого стану. У цей період його життя їм були написані новели «Рінконет і Кортаділья» та «Іспанка в Англії». Крім цього з-під його пера вийшло кілька віршів та сонетів.
На початку 17 століття Сервантес переїхав жити у Вальядолід. Там він заробляв життя виконанням різних доручень від приватних осіб, і навіть письменницькою діяльністю.
Біографи Сервантеса стверджують, що одного разу він був свідком дуелі, на якій один із супротивників отримав смертельне поранення. Внаслідок цієї події Мігеля викликали до суду, а потім протримали у в’язниці до з’ясування всіх обставин справи.
В одному з особистих записів Сервантеса міститься інформація, що саме у в’язниці йому захотілося написати твір про людину, яка, втративши свідомість від читання книг про лицарів, вирушила робити різні подвиги.
Вийшовши на волю, Мігель зайнявся написанням роману «Дон Кіхот», який зробив його одним із найпопулярніших авторів у світі.
У 1604 році Сервантес опублікував свій легендарний роман – «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський». Цей твір викликав величезний інтерес у іспанців.
Знаменитий роман про Дон Кіхот Сервантес писав з метою популяризації літератури, що показує правду життя. Він був противником поширеного на той час лицарського роману, як явища, що виправдовує феодальний устрій та соціальну нерівність.
За допомогою пародії письменник спробував протиставити лицарські фантазії дійсності, представивши читачеві два яскраві образи своїх вигаданих героїв.
Худий довготелесий Дон Кіхот і маленький круглий зброєносець Санчо. Кожен із них уособлює певний суспільний устрій. Але, обом їм властива самоповага, гідність та чесність.
У Сервантеса вдалося зобразити ідеальну особистість, що опинилася у світі, далекому від досконалості. Завдання було створити образ не переможця, але й не жертви. Він знаходить вихід, роблячи Кіхота шаленим. Тільки так він може захиститися від нападок жорстокого світу, не помічати знущань, залишаючись шляхетним і готовим допомогти тим, хто цього потребує.
Багато хто хотів придбати книгу, герой якої так сподобався простому народу. Пізніше роман почали перекладати різними мовами світу.
Федір Михайлович Достоєвський проникливо і ємно помітив про роман «Дон Кіхот», що якщо всьому людству на Страшному суді надати як виправдання за свої гріхи цю приголомшливу книгу, то за неї пробачаться людям усі їхні гріхи.
Роботу над другою частиною роману про Дон Кіхот автор завершив лише через 10 років, у 1615 році.
У 1605 році окрім видання роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», також публікуються його ранні речі – роман «Галатея» і близько 30 комедій.
У 1606 Мігель де Сервантес їде в Мадрид. Цікаво, що здобувши велику популярність і будучи на піку своєї популярності, він, як і раніше, потребував грошей.
У період між виходом першої та другої частин роману, у 1613 році було написано збірку творів «Навчальні новели». Літературне співтовариство сприятливо поставилося до появи цього другого за значимістю твору Сервантеса. Він був перекладеннй на 5 мов і започаткував розвиток іспанської новелістики.
Моральне виховання – одвічна проблема людського суспільства. «Повчальні новели» побачили світ саме тоді, коли Іспанії як ніколи були потрібні справжні, чисті моральні орієнтири. Твір стало злободенною відповіддю на реальний стан іспанського суспільства.
Кожна новела збірки оповідає про реальних людей та їх реальні вчинки, що викликають осуд. Таким чином, новели мають повчальний і повчальний характер.
Після цього з-під його пера вийшла поема «Подорож на Парнас». У цей час свого життя Сервантес він написав безліч п’єс.
«Галатея» – пасторальний роман Сервантесу гуманістичного спрямування. У центрі оповідання двоє закоханих – пастух Елісіо та пастушка Галатея. Як можуть, вони борються за своє кохання, підтримувані своїми друзями.
Центральна тема роману – кохання. Сервантес показує, як любов допомагає розкутості особистості, прояву свободи та краси людських почуттів. Усі персонажі виписані їм у вигляді абстрактних від земного життя безтілесних постатей, що підкреслює їхнє високе духовне начало. Цей роман Сервантеса залишився незакінченим.
Видання першої частини роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський» одразу привернуло увагу європейської публіки, що читає. Захоплені читачі намагалися дізнатися про автора унікального твору.
Маркеса Торреса, одного з іспанських цензорів, наполегливо розпитували про Сервантеса, оскільки він готував до видання вже другу частину роману. Торрес охарактеризував Сервантеса як бідняка, солдата, старого та ідальго.
Існує легенда, згідно з якою іспанський король Філіп III побачив зі свого балкона студента, який читав книгу. Поводився студент при цьому дуже дивно. Сидячи з книгою в руках під гіллястим дубом, він періодично починав нестримно сміятися. Мудрий король зробив висновок, що або юнак не зовсім нормальний, або книга в руках – це роман Сервантеса. Як з’ясували придворні, студент читав «Дон Кіхота».
Останні роки автор провів у Мадриді. Жити йому доводилося в найбідніших кварталах міста через важке матеріальне становище, яке не покращило навіть успіху його роману. Проте він продовжував писати прозу.
Незадовго до смерті в 1616 році він завершив написання книги «Мандри Персілеса і Сихімунди».
Мігель де Сервантес Сааведра помер 22 квітня 1616 року у Мадриді після тяжкої хвороби серця. Цікаво, що за кілька днів до смерті він вирішив постригтися у ченці. Під впливом Сервантеса обидві сестри і дружина також прийняли чернечий постриг.
Вже після його відходу вдова продала одному видавництву рукопис роману «Мандри Персилеса і Сихізмунди», який вийшов у світ у 1617 році.
Похований великий письменник був у монастирі за рахунок пожертв членів Братства рабів, в якому він сам перебував за життя.
Оскільки на могилі автора блискучого «Дон Кіхота» не було жодного напису, його місцезнаходження довго залишалося невідомим. Могилу Сервантеса знайшли за допомогою радара.
Літератори вважають Сервантеса батьком сучасного роману. Було багато зроблено на увічнення пам’яті великого письменника.
У 1835 році в Мадриді було поставлено пам’ятник Сервантесу. Створив монумент скульптор Антоніо Сола. Напис на пам’ятнику, виконаний двома мовами – іспанською та латинською, говорить: «Мігелю де Сервантесу Сааведре, цареві іспанських поетів, рік M.D.CCC.XXXV».
Центром скульптурної композиції на площі Іспанії в Мадриді є фігура Сервантеса. Також пам’ятники Сервантесу встановлені в іспанських містах Толедо та Севілья.
Міноносець в Аргентині носить ім’я Сервантеса.
Кратер на планеті Меркурій носить ім’я письменника.
У 1966 році в СРСР випущено поштову марку на згадку про Сервантеса.
