За своє життя Джонатан Свіфт встиг написати безліч творів. Однак найбільш відомі “Подорожі Гулівера”, які були перекладені на всі основні мови світу.
Майже всі свої твори він публікував анонімно. Під час публікації він використовував різні псевдоніми – Ісаак Бікерстафф, М. Б. Драпір, Лемуель Гулівер, Саймон Вагстафф та інші.
У біографії Джонатана Свіфта відбито той факт, що він був священиком, офіційно висвячений у сан. Це правда – він був настоятелем собору Святого Патріка у Дубліні, столиці Ірландії.
У ту епоху стосунки між ірландцями та англійцями були досить напруженими. Письменник був англійцем, але він так активно захищав права простих ірландців, що заслужив їхню безмірну повагу.
Церковна кар’єра Джонатана Свіфта тривала лише 10 років. Його позбавили духовного сану після публікації книги “Казка бочки”, в якій він висміював чвари релігійного характеру. Книга стала причиною бурхливого скандалу, а тому стала неймовірно популярна, і майже відразу за першим виданням було друге і третє.
Джонатан Свіфт у юності
Своїм справжнім ім’ям він підписав лише один твір, брошуру під назвою “Пропозиція про виправлення, поліпшення та закріплення англійської мови”, видану у 1712 році.
Джонатан Свіфт ніколи не бачив свого батька, який був небагатим чиновником. Той помер незадовго до появи сина на світ, і його сім’я залишилася в тяжкому стані.
Першу популярність йому принесли уїдливі сатиричні памфлети політичної спрямованості. Реальним ім’ям він їх не підписував, але все одно всі знали, хто їхній автор.
Великий вплив на життя Джонатана Свіфта зробив його роботодавець, багатий відставний дипломат Вільям Темпл, у якого письменник-початківець служив секретарем. Темпл розглянув у своєму підлеглому неабиякий літературний талант, тому дозволив йому користуватися своєю великою бібліотекою. Пізніше, коли Свіфт звільнився, вони продовжували підтримувати дружні стосунки.
Вищезгаданий Вільям Темпл був одним з небагатьох знайомих Свіфта, про кого він відгукувався виключно позитивно. Більшість інших він нещадно висміював, так що близьких друзів у нього не було.
Не всі знають, що автор знаменитого “Гулівера” писав як прозу, а й поезію, зокрема і досить великі поеми. Втім, вони не надто широко відомі.
Джонатан Свіфт дав притулок 8-річній дівчинці, доньці служниці, яка рано втратила батька, і став її справжнім другом і вчителем. Але низка істориків вважає, що, коли вона подорослішала, вони з письменником таємно повінчалися. Втім, доказів цього немає.
У своїй рідній Англії письменник був непопулярним, оскільки він, користуючись своїм впливом, боровся за автономію Ірландії, в якій мешкав.
Видані Свіфтом анонімно памфлети “Листи суконщика” були визнані бунтівними, вони закликали до бойкоту англійських товарів та неповноважних монет. Багато хто вимагав арешту їхнього автора, але один із англійських лордів влучно зауважив, що для цього знадобиться 10 тисяч солдатів – ірландці не віддали б свого захисника без бою. В результаті “Листи суконщика” спровокували такі хвилювання, що Англії довелося піти на низку економічних поступок, а в Ірландії письменник став національним героєм.
Коли він перебував на піку популярності, на вулицях ірландських міст скрізь виставляли його портрети, а самого його впізнавали і палко дякували зовсім сторонні люди.
Собор Святого Патріка в Дубліні, настоятелем якого був Джонатан Свіфт
Під час економічного протистояння Англії та Ірландії Джонатан Свіфт за свій рахунок заснував фонд фінансової допомоги жителям Дубліна, яким через англійський тиск загрожувало збідніння.
Відносини між ірландцями-католиками та ірландцями-протестантами тоді були досить напруженими. Однак, письменник не робив між ними відмінностей, і ставився до всіх однаково.
Сатиричний памфлет “Скромна пропозиція” Джонатана Свіфта спричинив неймовірний скандал. У ньому він запропонував продавати дітей ірландських бідняків на м’ясо, а з їхньої шкіри робити рукавички, якщо англійська метрополія все одно не може їх прогодувати. Просто деякі сприйняли цю сатиру надто буквально.
Будучи настоятеля собору Святого Патрика письменник виявив, що багато старих могил руйнуються. Він розіслав листи родичам похованих, попросивши грошей на відновлення могил, і додав, що інакше собор все зробить за свій рахунок, але на надгробках буде згадано про скупість родичів. Один із цих листів Джонатан Свіфт направив англійському королю Георгу II, який його проігнорував. Письменник виконав свою обіцянку, і про скупість і невдячність короля досі красномовно говорить відповідний напис на одній із могил у соборі.
Його “Подорожі Гулівера” були не відразу пропущені цензурою. Крім того, цензори вирізали з книги частину її змісту.
“Подорожі Гулівера” прославили Джонатана Свіфта на весь світ
Повна назва цього твору Джонатана Свіфта дещо довша за звичний нам: “Подорожі до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: твір Лемюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів”.
Ця книга насправді є сатира на сучасне письменнику суспільство і призначена вона для дорослої аудиторії. Але популярністю користуються її скорочені видання для дітей, з яких вирізано пристойну частину змісту.
Публікація цього твору спровокувала ще один скандал. Письменника звинувачували у богохульстві, поганому смаку та мізантропії, тобто людиноненависництві.
Популярність “Подорожів Гулівера” Джонатана Свіфта стала причиною появи безлічі наслідувачів та послідовників. Французький письменник Дефонтен, перший перекладач цієї книги з англійської на французьку, пізніше написав її вільне продовження під назвою “Подорожі Гулівера-сина”.
Авторитет літератора був такий великий, що його памфлет “Міркування про розбрат і розбіжності між знаттью і громадами в Афінах і Римі” призвело до переділу влади в правлячих колах Англії, і одна політична партія поступилася провідною позицією іншій.
Вольтер, один із великих просвітителів Європи, оцінював творчість Джонатана Свіфта дуже високо. А його філософський твір “Мікромегас” навіяний саме “Подорожами Гулівера”.
У “Подорожах Гулівера” Свіфт передбачив наявність у Марса двох супутників, і досить точно їх описав, хоча тоді Фобос і Деймос ще не були відкриті астрономами.
Літературна діяльність не приносила йому грошей. Єдину більш-менш суттєву суму, 200 фунтів, він отримав за “Подорожі Гулівера”.
Якось Джонатан Свіфт сказав, що відчуває, що він “вмиратиме з голови”. Він знову вгадав – останні роки його життя були затьмарені все посиленим розумовим божевіллям.
Пам’ятник на могилі Джонатана Свіфта
Найстаріша в Ірландії психіатрична клініка була відкрита в Дубліні в 1757 на гроші, які письменник заповідав саме для цієї мети. Вона функціонує досі.
Герберт Уеллс, знаменитий письменник-фантаст, неодноразово говорив, що величезний вплив на його творчість зробили саме твори Джонатана Свіфта.
Автор “Гулівера” скептично ставився до наукового прогресу, і вважав, що він не принесе людству нічого доброго.
Одного разу, перебуваючи в поїздці, Джонатану Свіфту довелося ділити ліжко з іншим постояльцем у єдиному на всі околиці готелі – вільних номерів просто не було. Тоді він розповів сусідові про те, що нібито є місцевим катом. Той прийшов у жах і вважав за краще поспати на підлозі, залишивши все ліжко письменникові.
Під час свого деканату (настоятеля) собору Святого Патріка літератор був настільки популярний в Ірландії, що англійський намісник у цій країні жартома часто говорив “я правлю тут з дозволу декана Свіфта”.
