Один з найосвіченіших людей епохи
Феофан Прокопович – український громадський та церковний діяч, письменник, філософ, перекладач. Різностороння людина із світлим розумом та намірами. Його діяльність можна поділити на два періоди: київський, коли він виступав як блискучий учений, педагог, та петербурзький, коли йому доводилося бути здебільшого політичним діячем та присвятити себе церковним справам.
Народився майбутній богослов 7 червня 1681 року в Києві в родині крамаря. У дитячі роки був здібним хлопцем, мав бажання вчитися. Він є автором “Букваря” за яким багато років вчилися не лише українці. Також є й інші відомі роботи Прокоповича: “Володимир”, “Правда волі монаршої”, “Чотири твори” та інші. Він став видатним діячем епохи бароко, його твори дотичні багатьом наукам, що ще раз підкреслює його високу освіченість. 19 вересня 1736 року обірвалося життя письменника. Був похований у новгородському Софійському соборі.
Пропонуємо вам дізнатися чимало цікавої інформації з життя архієпископа та науковця.
- Його вихованням займався рідний дядько, після того, як померли батьки. Опікун Феофан Прокопович був намісником київського Богоявленського Братського монастиря. Пізніше Єлизар (ім’я при народженні) назвався Феофаном на честь свого дядька.
- Феофан Прокопович здобув хорошу освіту. Навчався у Києво-Могилянському колегіумі, пізніше вступив у Володимир-Волинський уніатський колегіум, також навчався в Римі (не закінчив навчання).
- Він досконало знав грецьку, латинську та церковнослов’янську мови. Багато читав й цікавився філософією ще у студентські роки. Пройшов пішки Швейцарію, Францію та Німеччину.
- 1704 року він повертається в Україну. З початку в Почаївський монастир, пізніше у Київ. У цей період зрікається католицької віри, проходить епітимію і постригається у православні ченці.
- В 1707 році стає префектом в Києво-Могилянській академії. Пізніше він розпочинає свою діяльність у ролі ректора Києво-Могилянської академії, також йому було надано звання професора богослов’я.
- В 1716 році він переїжджає жити до Петербурга на прохання царя Петра I.
- 1725 року Феофана Прокоповича було призначено архієпископом новгородським і першим членом синоду (фактичним главою Російської православної церкви).
- У нього були цікаві життєві та філософські погляди… Він рішуче виступав проти марновірства та навіть наважувався дати критичний аналіз Святого Письма. У складеному ним курсі лекцій з філософії він зазначає, що поза межами цього світу нічого немає.
