У минулому найціннішим продуктом перегонки нафти вважався не бензин, а гас. Бензин же найчастіше просто виливали, тому що про те, яку шкоду він завдає екології, тоді теж ніхто не замислювався.
Коли бензин продавався в аптеках, розфасований по невеликих пляшечках. Його використовували як антисептик.
У минулому столітті було зроблено відкриття, що свинець, доданий у бензин, помітно покращує його якості — з ним паливо краще згоряє і менше детонує. Це завдало жахливого удару світової екології, але тоді про небезпеку свинцевого отруєння ніхто не знав. Наразі свинцеві присадки повсюдно заборонені.
На виробництво бензину йде близько 20% світового видобутку палива. Крім нього, з “чорного золота” виробляють безліч інших речей, від мазуту та пластику до сонячних панелей.
Температура кипіння бензину залежить від його сорту та, відповідно, складу. Найменш стабільні сорти киплять вже за +33 °C, і зі зрозумілих причин вони не використовуються. Найстійкіші закипають лише за температури близько +205 °C.
Всім відомо, що дизельне паливо в морози іноді замерзає та густіє. З бензином відбувається те саме, просто для цього потрібні ще нижчі температури. Більшість сортів бензину втрачають свої якості та густішають при температурі близько -60 °C і нижче.
Слово “бензин” має арабське походження, і в оригіналі воно означає “яванські пахощі”.
Заправлятися вигідніше в холодну погоду, оскільки при нагріванні бензин сильно розширюється. В один і той же бензобак при -20 °C увійде більше палива, ніж при +20 °C.
Яскравий колір і різкий неприємний запах, що б’є в ніс, говорять про низьку якість палива і наявність в ньому присадок. Якісний бензин або зовсім безбарвний, або жовтий або блакитний, але при цьому дуже блідий.
Найдешевший у світі бензин продається в Ірані, Саудівській Аравії та Венесуелі, а найдорожчий – у Норвегії.
Серед усіх товарів світу це паливо є першим за запитом. Щодня на Землі витрачається більше грошей на купівлю бензину, ніж на придбання чогось ще.
У деяких країнах поряд з бензином поширений газохол, що є більш доступною за ціною суміш бензину з етанолом.
Чим вищий відсоток ізооктану в бензині, тим вище його октанове число. Ізооктан зменшує детонацію, сприяючи рівномірному горінню. Це продовжує життя двигуна та збільшує його ККД.
До 1916 року з нафти вироблялося більше гасу, ніж бензину. Потім співвідношення почало поступово змінюватися.
Бензин можна виробляти не тільки з нафти, але і з вугілля, а також з вугільних смол.
В Ізраїлі ціна на це паливо регулюється державою, і встановлюється на найближчий місяць кожен останній робочий день попереднього місяця.
Перший у світі автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння, що працює на бензині, був сконструйований в 1885 році німецьким інженером Карлом Бенцем.
Наприкінці XIX століття бензин використовували в тому числі і як засіб для чищення. Його застосовували при пранні, щоб відмити застарілі плями, що важко виводяться.
При запаленні вибухають пари бензину, а не саме паливо. Розлита по поверхні бензинова калюжа просто горітиме. А ось у замкнутому просторі достатньо буде однієї іскри, щоб спровокувати потужний вибух.
Згідно з відкритою статистикою, тільки в США громадяни за добу витрачають на покупку цього палива близько $1 млрд.
Якість бензину залежить не тільки від вмісту в ньому шкідливих речовин на кшталт свинцю та сірки. У сучасних його сортах є екологічно нешкідливі миючі присадки, використання яких менше забруднює двигун і знижує рівень шкідливих викидів в атмосферу.
У США щорічно споживається більше бензину, ніж у будь-якій іншій країні світу.
Найбільші танкери перевозять сотні тисяч тонн палива за раз. Наприклад, норвезький супертанкер Knock Nevis, спущений на воду в 1976 році, брав на борт майже 600 тисяч тонн. Це гігантське судно було виведено з експлуатації та утилізовано у 2009 році, але є й інші супертанкери.
Перші АЗС для автомобілістів з’явилися на початку минулого століття у США. У Російській імперії перша бензоколонка була відкрита в 1911 році.
Найвищий у світі податок на паливо (цілих 188%!) діє у Великій Британії. Але в Норвегії бензин все одно дорожче, тому що паливні компанії зобов’язані платити величезні екологічні мита за те, що їхня продукція завдає шкоди навколишньому середовищу, і вони включають ці витрати у вартість кінцевого продукту.