Більшість рукописних книг Середньовіччя було написано ченцями, тому що в ту епоху тільки вони володіли грамотою.
Найдавнішим аналогом книг були сувої з папірусу, найстарішим з яких вже близько 5 тисяч років.
У Європі тоді ще не навчилися виготовляти папір, тому сторінки рукописних книг робилися в основному з пергаменту, тобто з виробленої особливим чином шкіри.
Багато стародавніх рукописів не збереглися до наших днів через те, що все на них написане зіскрібали з пергаменту, щоб використовувати його повторно. Цей матеріал був дуже дорогим.
Діяльність першодрукаря Івана Федорова в Київській Русі зустріла опір ченців, тому що друкована продукція позбавила б монастирі грошей, які вони заробляли на рукописних книгах.
Процес перепису книг ченцями
В архівах та музеях світу зберігається близько 397.000 стародавніх рукописів з найдавніших часів до їх витіснення друкованими книгами. З них близько 300.000 написано латиною.
У Київській Русі для створення рукописних книг користувалися гусячим пір’ям. Для особливо важливих екземплярів використовувалися пір’я лебедя.
Перші рукописні книги зі сторінками та обкладинками називалися кодексами. Вони з’явилися у I столітті, тобто приблизно 1900-2000 років тому.
Старі книги переписувалися та ілюструвалися вручну, і на створення однієї штуки йшло від кількох місяців до кількох років.
Так як рукописні книги були штучним та надзвичайно дорогим продуктом, вони були по кишені тільки знатним людям. А в бібліотеках їх приковували ланцюгами, щоб відвідувачі не прихопили їх із собою.
Їх створенням займалися переписувачі чотирьох спеціальностей – копіювальники, каліграфи, коректори та рубрикатори. Перші займалися переписом масових на той час книг, другі займалися створенням особливо важливих з них, треті перевіряли роботу та порівнювали її з оригіналом, з якого знімалася копія, а четверті малювали ілюстрації.
У ранньому Середньовіччі пергамент, з якого складалися сторінки рукописних книг, іноді фарбували в різні яскраві кольори, а писали чорнилом з розведеним у них сріблом.
У корінного населення сучасної Мексики існували свої рукописні книжки, створені до приходу європейців. Вони не зшивались зі сторінок, а складалися з одного великого аркуша пергаменту, що складався гармошкою.
У Київській Русі рукописні книжки теж робилися з пергаменту, який наші предки називали “харатья”.
Усі давньоруські літописи мають або релігійний, або історичний характер. Втім, як такої давньоруської – художньої літератури на той час у Європі існувало.
Рукопис Войнича, найтаємничіша рукописна книга у світі
Писці, що створювали рукописні книги, на останній їхній сторінці зазвичай коротко розповідали про себе – ім’я, місце, рік тощо.
Найстародавнішим рукописом у світі вважається папірус Прісса, якому близько 3700-3900 років. Створений він був у Стародавньому Єгипті, але знайшли його в одному з архівів у Греції лише в середині XIX століття.
Рукописні книги бували і дерев’яними. Сторінки були тонкими дощечками, вкритими шаром воску. На воску й видерлися літери, які потім фарбувалися.
Таємничий рукопис Войнича – одна з найбільших історичних загадок. Це книга, створена приблизно в XV столітті, написана невідомою мовою і містить ілюстрації рослин. Схожа вона на ботанічний довідник, але є один нюанс – багатьох зображених та описаних у ній рослин на Землі немає. Розшифрувати рукопис Войнича досі так і не вдалося.
Рукописні книги недовговічні, вони бояться вологи, надмірної сухості, комах та гризунів, тому до наших часів збереглася лише невелика частина стародавніх рукописів.
