Коли точно людство винайшло мило, ніхто не знає. Найдавнішим археологічним знахідкам, які свідчать про його застосування, вже близько 4500 років. Зважаючи на все, винайшли його шумери, які проживали на території Близького Сходу.
У правильно виготовленого мила немає терміну придатності. Воно не псується, а, навпаки, стає з віком тільки краще, як дорогі вина та сири. Витримане в сприятливих умовах мило приємніше пахне, менше сушить шкіру і сильніше піниться.
Відома компанія Procter & Gamble у 1880 році випустила мило, яке одразу стало хітом продажів, бо воно не тонуло у воді. Насправді вийшло це випадково – така низька щільність кінцевого продукту вийшла тому, що під час виробничого процесу в нього через помилку потрапила стороння домішка.
Вираз “мильна опера” виник у США в епоху популярності радіосеріалів з простими сюжетами, тому що їх спонсорами найчастіше виступали виробники мила та різних засобів для чищення, оскільки основною аудиторією цих радіосеріалів були нудні домогосподарки.
У Середземномор’ї перше мило з’явилося близько 2600 років тому. Щоправда, після падіння античних цивілізацій Стародавнього Світу секрет його виготовлення, як і багато інших технологій, було втрачено на багато століть.
Миття рук з милом дозволяє у багато разів знизити ризик цілої купи різних захворювань
Вдруге європейці познайомилися з милом, коли лицарі-хрестоносці привезли його зі Сходу після хрестових походів. Воно було м’яким, майже рідким, і тверде мило європейці навчилися робити лише пізніше.
Найдорожче у світі мило виробляють у Лівані, і називається воно Qatar Royal Soap, або “Королівське мило Катару”. Виготовляють його з додаванням меду, оливкової олії та найдрібніших частинок золота, інкрустуючи готовий продукт дрібними діамантами. Один шматок такого мила коштує майже 4 тисячі доларів.
У Середні віки секрет виготовлення мила справді був секретом. Його ретельно оберігали представники миловарних гільдій, але це була звичайна справа – в ту епоху всі гільдії пильно зберігали секрети своєї майстерності.
Найбільша у світі колекція мила знаходиться в приватних руках. Вона належить англійці Керол Вон, яка за довгі роки зібрала понад 5000 різних його зразків. У її колекції є й мило найрізноманітніших російських виробників.
Добре відоме всім господарське мило в інших країнах іноді називають марсельським. Причина проста: вперше його почали випускати у Франції, Марселі, причому ще багато століть тому. Отримують цей продукт за допомогою охолодження мильного клею.
Існує спеціальне мило для гоління, яке цілком може замінити гель або піну для аналогічної мети. Воно випускається у вигляді крему, порошку та спеціальних мильних паличок.
Господарське мило має антибактеріальні властивості, а тому певною мірою може замінити собою антисептик. А ось туалетне (тобто звичайне) може і не мати таких потужних антибактеріальних властивостей, це залежить від конкретного виробника. Втім, такі деталі зазвичай вказуються на упаковці.
Мильні бульбашки можна зробити і в домашніх умовах, змішавши воду із засобом для миття посуду
У 30-х роках XX століття у світі вибухнула мильна криза, в ході якої багато миловарних компаній розорилися. Сталося це внаслідок відкриття нової технології, яка в кілька разів здешевила його виробництво, і в результаті ціни на нього різко впали.
Членам середньовічної миловарної Гільдії Англії було заборонено навіть ночувати під одним дахом з людьми, які не перебувають у цій самій Гільдії. Заборона була обумовлена побоюванням про те, що який-небудь необережний миловар може вибовкати секрети виробництва.
У XIII-XIV століттях мило у Європі було на вагу золота, причом у буквальному значенні слова. Іспанська королева (точніше, Арагонська) Ізабелла Кастильська навіть зізнавалася, що її мили їм лише двічі на життя, після появи світ і перед весіллям. Це підтверджують історичні свідчення.
У Стародавньому Єгипті миловари додавали в мило свинець, не підозрюючи про те, яку небезпеку він становить для здоров’я. Вони і справді цього не знали, а тому свинець навіть був одним із інгредієнтів при виробництві різноманітної косметики.
Мило ручної роботи може коштувати дуже, дуже дорого
Перше ароматизоване мило з’явилося ще у Стародавній Греції. До нього додавали і натуральні барвники, так що цей продукт не тільки очищав шкіру, але й злегка забарвлював її в приємний здоровий відтінок.
У минулому одним з інгредієнтів для виробництва мила був поташ, який отримували з деревної золи. Через це ліси вирубувалися у величезних кількостях, але, на щастя, люди вже кілька століть як замінили поташ на звичайну соду.
По-справжньому дешевим і доступним продуктом майже у всіх країнах світу мило стало близько сотні років тому. Це сильно допомогло людству, так як через зростання середнього рівня гігієни значно зменшилася кількість епідемій.
Звичайне мило не милиться в дуже жорсткій або просто солоній воді, наприклад, морській. Але є сорти, які нормально миляться і в таких умовах, наприклад, ті, що виготовляються з кокосового масла.
