У біографії Габдулли Тукая згадується, що він походив із вельми релігійної сім’ї. Це правда: його батько, як і його дід, був муллою. Сам поет, втім, був помірковано релігійною людиною.
Він став круглим сиротою у віці чотирьох років. Батько його помер, коли майбутній поет був ще немовлям, мати віддала його на виховання іншій жінці, потім забрала назад, але незабаром померла сама. Тоді вітчим віддав його на виховання в сім’ю діда.
Життя Габдулли Тукая обірвалося дуже рано, він не прожив і двадцяти семи років, встигнувши, проте, за цей час стати одним із найвідоміших та найшанованіших татарських поетів. Він помер, як заявив один із його сучасників, від голоду та сухот. Офіційною причиною його смерті є туберкульоз.
Про свої дитячі роки в сім’ї діда поет згадував зі здриганням. Про нього, тоді ще зовсім дитину, ніхто не дбав, його шпигали і зневажали, і відкрито говорили, що, якщо він помре, одним зайвим ротом у сім’ї стане менше. Габдулла Тукай в дитинстві перехворів на безліч хвороб, він був дуже слабкою і виснаженою дитиною.
Якось почавши складати вірші, він більше ніколи не зупинявся. Поет продовжував творити протягом усього свого короткого життя, аж до смерті. Точніше, доки прогресуючий туберкульоз не забрав у нього цю можливість.
Фотографія Габдулли Тукая
Дід, який виховував Габдуллу Тукая, якось вирішив позбутися його. Взявши хлопчика на ринок, він заявив, що віддасть його на виховання будь-кому. Його забрав жалісливий чоловік, і в прийомній сім’ї він прожив два роки, але коли його прийомні батьки захворіли, йому довелося повернутися в сім’ю діда. Проте, дід і бабуся продовжували спроби збагрити його ще комусь, пропонуючи різним людям забрати хлопчика. Цілих 12 років він потім прожив у родині тітки в Казахстані.
Крім своєї творчості, Габдулла Тукай займався і перекладами. Він був великим шанувальником класичної російської літератури, і саме він перевів з російської мови на татарську множину творів Олексія Кольцова, Олександра Пушкіна, Івана Крилова та інших авторів.
Свої власні вірші він писав лише татарською мовою, хоча володів і іншими. Пізніше його творчість було перекладено не лише російською, а й низкою інших європейських та азіатських мов.
На публіці Габдулла Тукай виступав лише один раз у житті, і то з чистої випадковості. Розмовляючи з товаришем-журналістом, він пожартував про лекцію про народну творчість, яку нібито зібрався прочитати, а то, прийнявши цю заяву всерйоз, взяв та написав про неї в газеті. Довелося поетові справді поспіхом складати лекцію і виступати з нею у сільському клубі.
Поет дотримувався помірковано революційних поглядів. За підсумками революції 1905 року він, вразившись цими подіями, переїхав до Казані, де й прожив до кінця життя, співпрацюючи з місцевими газетами. На цьому етапі своєї творчості він писав не лише поезію, а й прозу – різні нотатки, статті та нариси.
Більшість творчості Габдулли Тукая призначена для дорослої аудиторії, і саме вона принесла йому широку популярність. Так що не всі знають, що поет писав твори навіть для дітей, причому дуже непогані. Загалом дитячих творів він написав близько півтори сотні.
Головною пристрастю поета протягом усього його життя було читання, він збирав книги в таких кількостях, що йому навіть не вистачало місця для їхнього зберігання. Книги у нього були скрізь – у шафах, на полицях, на підвіконнях та під ліжком. Після його смерті зібрана ним бібліотека зникла, і, найімовірніше, її просто розтягнули.
Багато літературознавців невисоко оцінюють переклади віршів Габдулли Тукая іншими мовами, вказуючи на те, що перекладачі часто допускали різні вільності, внаслідок чого переклад сильно відрізнявся від оригіналу.
Знаючи про своє захворювання на туберкульоз, Габдулла Тукая намагався лікуватися від нього різними методами, вдавшись навіть до популярного в ту епоху лікування кумисом. Але лікування не допомагало, до того ж працював він у повному пилу друкарні, що взагалі протипоказано людині з подібним діагнозом.
В юності майбутній поет навчався в медресе, причому там він отримував не лише релігійну освіту, а й світську. Саме один із викладачів навчив його основам віршування – звернувши увагу на те, що юнак намагається складати вірші, він взявся за його навчання.
