У хімії кислоти застосовуються дуже широко. Втім, не тільки в хімії — вони необхідні в переважній більшості всіх видів промисловості, від сільськогосподарської та косметичної до оборонної. Століттями хіміки билися над загадками, підкинутими їм природою, але з тих пір пройшли століття, і в даний час всі кислоти в наукових колах вже відомі. Інша справа, що хімічна промисловість час від часу винаходить щось новеньке — науковий прогрес не зупинити.
Факти про кислоти
- Деякі з них можуть існувати як у рідкому, так і в твердому (кристалізованому; наприклад, борна кислота) вигляді.
- З тонни лимонів можна отримати до 25 кг лимонної кислоти.
- Найпершою кислотою, яку вдалося виділити і використовувати людству, звичайно, була оцтова. Та й сам термін «кислота» (англ. «acid»), ймовірно походить від латинського «acetum» — оцет.
- Вищезгаданий оцет був відкритий випадково, через порушення технології виготовлення вина.
- У 1778 році французький хімік Антуан Лавуазьє припустив, що кислотні властивості обумовлені наявністю в їх складі кисню. Ця гіпотеза виявилася неспроможною, так як багато кислоти не мають у своєму складі кисню, у той час як багато кисневмісні сполуки не проявляють кислотних властивостей. Тим не менш, саме ця гіпотеза дала назву кисню як хімічного елемента. І тільки в 1833 році німецький хімік Юстус Лібіх визначив кислоту, як водородвмісне з’єднання, в якому водень може бути заміщений на метал.
- Ступінь кислотності розчину визначається концентрацією в ньому водневих іонів, яку зазвичай висловлюють кількістю грам-іонів на літр об’єму. Для зручності кислотність розчинів прийнято виражають у так званій величиною рН. Дисцильована вода має рн=7, якщо нижче, то розчин стає кислотним, а вище — лужним. Вимірювання проводять за шкалою від 0 до 14.
- Першовідкривачем сірчаної кислоти в X столітті став перський хімік Абубекер-Аль-Різі. Довгий час вона називалася «купоросним маслом», оскільки виділяли її з «купоросу», тобто солей.
- Шлунок людини змушений щодня оновлювати свою поверхню, так як наш шлунковий сік являє собою саму справжню соляну кислоту.
- Шлунковий сік людини досить агресивний для того, щоб повністю розчинити невеликий шматок металу за тиждень.
- Найбільша кількість сірчаної кислоти в світі знаходиться в озері Смерті на Сицилії. Навіть комахи не ризикують підлітати близько до цього місця. На дні озера знаходиться два природні джерела, які викидають це речовина у воду, тим самим роблячи її непридатною для життя.
- Суміш двох азотної і соляної кислот у пропорції 1 до 3, являє собою рідину жовтого кольору і володіє унікальною здатністю розчиняти багато благородні метали (золото, платину), за що вона отримала назву «Царської горілки».
- Не самий відомий факт — одним з інгредієнтів «Кока-коли» є ортофосфорна кислота.
- Сірчана кислота використовується в процесі обробки руд для отримання урану, іридію і цирконію. Також вона широко застосовується на виробництві мінеральних добрив та електролітом служить у свинцевих акумуляторах.
- Мурашина кислота названа так тому, що в момент небезпеки виділяється мурахами для попередження інших мешканців мурашника, і захисту від хижаків.
- У теплокровних тварин в процесі обміну речовин виробляється невелика кількість молочної кислоти, і її запах дозволяє комарам і іншим кровососучим комахам знаходити свої жертви.
- Лимонну кислоту отримують не тільки з лимонів, але і з певного виду грибкової цвілі.
