Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені
Григір Тютюнник
Григір Тютюнник – український письменник з покоління шістдесятників, прозаїк, майстер психологічної новели, вчитель й перекладач. У своїх творах він змальовував проблеми тогочасного українського села, надавав право читачам самостійно оцінювати героїв. Його душа була омита болем від втрат, та він продовжував писати й розширювати українську літературу, попри усі труднощі.
Народився письменник 5 грудня 1931 року в селі Шилівці на Полтавщині в селянській родині. Мав важке дитинство через політичні події й негаразди у сім’ї. Тютюнник є автором близько 40 новел, повістей, нарисів, статей. Одні з найвідоміших його робіт: «Деревій», «Батьківські пороги», «Климко», «Вогник далеко в степу», «Син приїхав», «Три зозулі з поклоном», «Дивак» та інші. 6 березня 1980 року Тютюнник покінчив життя самогубством (він повісився) у віці 48 років. Письменник доведений до розпачу та постійно переслідуваний владою написав таку передсмертну записку: «Домучуйте когось іншого, а моє, що в мене є, спаліть».
Пропонуємо глибше зануритися у творчий у життєвий шлях письменника разом з нами.
- Михайла Тютюнника, батька письменника, заарештували й репресували як “ворога народу”, коли малому Григору не було й шести років. З таборів батько не повернувся. Тільки 1958 року
прийшло повідомлення, що за рік його було реабілітовано посмертно за браком складу злочину. Хлопцеві не вистачало батькової підтримки й виховання. - Деякий час Тютюнника виховував його рідний дядько, та після того, як він пішов на фронт одинадцятирічний парубок пройшов 300 км за два тижні до матері на Полтавщину. Спогади про цю подію відображені у творі “Климко”.
- Після війни Григір вступає у Зіньківське ремісниче училище, щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Пізніше працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені й був вимушений повернутися в рідну Шилівку (на заводі мусив відпрацювати 3 роки, тому за «втечу» відсидів 4 місяці в колонії).
- Григір Тютюнник служив в армії, у морфлоті радистом на Далекому Сході.
- У 1961 році в журналі «Крестьянка» було надруковане перше оповідання Тютюнника “В сумерки”, написане російською мовою під псевдонімом Ташанський. Пізніше автор переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
- 1963 року письменник переїхав до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», у видавництвах «Радянський письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка». Є автором кіносценарію за твором «Вир» Григорія Тютюнника (його старшого брата).
- Був одружений та разом із жінкою Марією виховували двох синів – Михайла й Василя. Старшого сина назвали на честь покійного дідуся.
- Йому не раз погрожували виключенням зі Спілки. Ім’я Григора Тютюнника радянська цензура занесла до “чорних списків”, його ім’я було забороненим у будь-яких публікаціях. Через переслідування владою в останні роки вживав чимало алкогольних напоїв, переживав матеріальні труднощі.
- Незавершеною так і залишилася його повість «Житіє Артема Безвіконного».
- Григора Тютюнника пам’ятають в Україні! У будинку де мешкав прозаїк й у Лубнах встановлено меморіальні дошки. 6 лютого 2014 року відбулася презентація фільму режисера О. Рябокриса про Тютюнника «Доля», а 2021 року вийшла книжка «Такий він у нашій пам’яті. Спогади про Григора Тютюнника» Михайла Слабошпицького.
