Незважаючи на те, що в наші дні дирижаблі практично не використовуються, є ймовірність, що вони скоро знову займуть своє місце. Справа в тому, що від них вирішено було відмовитися по ряду вагомих причин, але сучасні технології дозволяють зробити їх міцнішими, ефективніше, безпечніше і надійніше. Так що, можливо, у нас є шанс в майбутньому покататися на дирижаблі, тим більше що проекти з відродження цього виду транспорту йдуть не тільки в Україні, але і в інших країнах.
Факти про дирижаблі
- У XX столітті вони для створення підйомної сили використовували легкий, але вибухонебезпечний водень. В сучасних дирижаблях застосовується безпечний гелій. В минулому його виробництво коштувало дуже дорого, але зараз гелій навчилися отримувати швидко і недорого.
- Самі великі дирижаблі першої половини XX століття важили близько 200 тонн, а обсяг корпусу у них досягав 200,000 кубометрів.
- Дальність безпосадочного перельоту у дирижабля вище, ніж у переважної більшості сучасних літаків (цікаві факти про літаки).
- У безвітряну погоду дирижаблі можуть годинами і навіть днями триматися в повітрі на одному і тому ж місці, витрачаючи на це пальне.
- У дирижаблях до 40% всієї маси припадало на корисне навантаження. Це дуже багато — наприклад, у космічних ракет на корисне навантаження припадає лише близько 2%.
- На відміну від повітряної кулі, дирижабль може рухатися в будь-яку сторону незалежно від напряму повітряних потоків.
- Перший винайдений дирижабль був оснащений трьома гвинтами, які повинні були вручну обертати майже 80 осіб. Проект так і не був реалізований, але він поклав початок подальшим розробкам.
- На відміну від повітряної кулі, з-за крихкості конструкції дирижаблі не можуть сідати, де доведеться. Для цього їм потрібна спеціальна причальна щогла.
- Дирижаблі бувають самої різної форми, не тільки сигароподібної, як на більшості фото і картинок. Є навіть дископодібні моделі, за формою нагадує літаючу тарілку.
- Однією з причин, чому дирижаблі практично не застосовуються в наші дні, є той факт, що ангар для по-справжньому великих моделей в споруді і експлуатації коштує 100-150 разів дорожче, ніж такий же ангар для великого літака.
- У сучасному світі невеликі дирижаблі іноді застосовуються в рекламних цілях, ширяючи в повітрі з розвіваючимися на вітрі плакатами.
- По вантажопідйомності і дальності перельотів без посадки і дозаправки вони однозначно виграють у літаків. Навіть у 30-х роках минулого століття вони могли здійснювати перельоти на 15 тисяч кілометрів, а то й більше. Літаки тієї епохи на таке не здатні.
- При задовільних погодних умовах дирижабль може тижнями знаходиться в повітрі.
- Однією з причин їхнього передбачуваного відродження є той факт, що дирижаблі, за оцінками вчених і конструкторів, з урахуванням застосування сучасних технологій можуть бути надійніше і безпечніше всіх інших видів повітряного транспорту.
- Перший у світі дирижабль здійснив політ у 1852 році, через майже 70 років після винаходу повітряної кулі. Він був оснащений паровим двигуном.
- Один з відомих німецьких «Цепелінів» навіть здійснив кругосвітній переліт. Свою назву, до речі, «Цепеліни» отримали на честь винахідника графа Фердинанда фон Цепеліна.
- Військові дирижаблі часів Першої Світової війни могли підніматися на висоту до 8 кілометрів.
- Найбільший радянський дирижабль «СРСР В-6», побудований в 1934 році, був найбільшим з усіх, виготовлених в Союзі. При довжині в 104,5 метрів він мав діаметр до 18,8 метрів, і брав на борт до 8,5 тонн вантажу. В свій найдовший політ, що тривав понад 130 годин, він подолав 4800 км, на піку розвинувши рекордну для таких повітряних суден швидкість в 113 км/ч.
