Моральні принципи

Кожна людина живе в суспільстві і дотримується певних правил поведінки. Одна частина правил регулюється законом, інша – моральними нормами. У цій статті дізнаємося, що таке норми моралі та які принципи існують у сучасному світі.

Визначення моральних принципів

Моральні принципи — це набір моральних правил, які діють окремої людини, групи осіб чи суспільства загалом. Найчастіше засвоюються з дитинства.

Іншими словами, моральні принципи — це такі вимоги, які слід суворо дотримуватися у всіх життєвих ситуаціях.

На формування моральних принципів сильно впливає виховання, відносини в сім’ї, релігія, оточення, культура. Те, що якийсь час тому здавалося неприйнятним і поганим, може стати нормою і не викликати осуду. І навпаки: деякі речі, які вважалися звичайними, можуть стати абсолютно неприпустимими.

Саме моральні принципи дозволяють людині вибрати вірний життєвий шлях і впливають на прийняття рішень відповідно до її совісті на всьому життєвому шляху, дають їй загальний напрямок діяльності. Будь-яка людина проходить кілька стадій морального розвитку на різних етапах свого життя, та її власні моральні принципи можуть змінюватись під впливом зовнішніх факторів.

Моральні принципи — це те, що формується і може змінюватися протягом усього життя, актуально для конкретно взятого суспільства та для кожної людини окремо, без цих принципів неможливе існування гармонійного суспільства.

Історія терміна «мораль»

Неможливо сказати точно, коли суспільство вперше задумалося про те, що таке мораль.

Найраніше джерело, яке описує це поняття — притчі Соломона (середина X століття до нашої ери). За життя Гомера соціуму були добре відомі совість, чеснота, честь, законність.

Про питання моральності та моралі писав Конфуцій (VI–V ст. до нашої ери), який вважав милосердя, людинолюбство та доброчесність найважливішими загальнолюдськими цінностями.

Великий внесок у формування поняття моралі зробив Цицерон. Він багато міркував про те, як співвідносяться між собою етика, мораль та право. Він прагнув показати, що неможливо розділити поняття правничий та моральності, оскільки вони дозволяють позбавляти суспільство хаосу і створювати порядок. Звичайно, Цицерон, який жив у I столітті до нашої ери, був далеко не першопрохідником у цій темі. Але саме він ввів визначення моралі, на яке ми орієнтуємось і сьогодні.

Піфагор, Сократ і Платон також порушували питання моралі та моральності в сучасному їм суспільстві, наводили приклади високоморальної поведінки за мірками того часу.

Термін «мораль» бере початок від латинського moralitas, moralis, mores – традиція, народний звичай, поведінка, а пізніше – характер, характер, звичаї. Давньоримські автори перекладали слово як «відповідність добрим звичаям». У XVIII столітті подібне слово використовувалося французькою мовою і позначало «рівний закону, законний». У українську мову слово «мораль» також надійшло через французьку (la morale) у XVIII столітті.

Підходи до розуміння моралі

Існує чотири підходи до розуміння моралі:

1. Релігійний. Його прихильники вважали, що джерело моралі це абсолют. Людина для приборкання своїх пристрастей змушена звертатися до Бога по допомогу. Віра в нього допомагає виконувати абсолютні правила поведінки.
2. Еволюційний. У процесі природного відбору людина знаходить і передає у спадок певну лінію поведінки. За цією версією мораль походить з інстинкту комунікабельності людей.
3. Натуралістичний. Причина моралі – природа. Людський розум визначає природні моральні цінності як добро чи зло.
4. Культурологічний. Мораль одна із елементів культури суспільства.

Основні функції моралі

Мораль виконує такі функції:

• Інтегративна функція моралі — гармонізує внутрішній стан людини.
• Оціночна функція моралі пов’язана зі здатністю людини визначати критерії своїх та чужих вчинків виходячи з понять добра та зла. Моральна оцінка виявляється у похвалі, засудженні, злагоді тощо.
• Регулятивна функція моралі визначає діяльність з урахуванням потреб оточуючих людей, всього суспільства. Мораль встановлює громадські норми, яких необхідно дотримуватися, накладає санкції та підтримує правила поведінки. Контроль себе на основі засудження оточуючих або совісті.
• Виховна функція моралі – механізм навчання життя в соціумі: як навчитися зважати на інших людей. Мораль вчить розуміти і приймати їхні потреби і інтереси, формує особистість індивіда, його світогляд та особисті поняття про добро і зло.
• Ціннісно-орієнтуюча функція моралі формує життєві цінності і моральні цілі для кожної людини, закладає поняття про сенс життя.

Класифікація моральних принципів

Моральні принципи людина усвідомлює як поведінку, яка визначає характер взаємовідносин у суспільстві.

Виділяють такі моральні принципи:

• Принцип гуманізму — найвища людська цінність, яка виявляється у любові до ближнього, захисту гідності, у визнанні права на щасливе існування та самореалізацію.
• Принцип альтруїзму — моральна норма, яка закликає надавати безкорисливу підтримку нужденним.
• Принцип колективізму — можливість спільного існування для досягнення спільної мети. Складається із співпраці, взаємодопомоги, демократизму.
• Принцип справедливості — рівні права та свободи для всіх членів суспільства. Соціальні та економічні блага доступні всім без винятку і розподіляються залежно від кількості зусиль з боку кожної людини. статусу та зовнішнього вигляду.
• Принцип миролюбності ґрунтується на визнанні людського життя найвищою цінністю. Передбачає повагу до національних та регіональних особливостей, державного суверенітету. Миролюбність сприяє підтримці громадського порядку, порозуміння поколінь.
• Принцип патріотизму — любов до Батьківщини, турбота про неї, готовність захищати її від ворогів, гордість за державні здобутки, пошану до історії та дбайливе ставлення до національного надбання.
• Принцип толерантності означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Іншими словами, прийняття різноманітності культур без бажання їх придушити чи виправити.

Моральні принципи спілкування

Моральні норми та принципи в контексті спілкування:

• самоповага та прояв поваги до співрозмовників;
• пріоритетність чужих чи суспільних інтересів над особистими;
• свідоме ухилення від застосування життєвих благ задля досягнення поставленої мети;
• розв’язання складних суспільних проблем і робота в екстремальних умовах заради вищих цілей або ідеалів; вибудовування відносин з членами суспільства на основі доброти та доброзичливості;
• визнання недоторканності особистої гідності кожної людини;
• ввічливість та повага до співрозмовнику, використання загальноприйнятих етичних норм;
• спілкування – процес двосторонній, а не монологічний, кожен учасник робить його внесок;
• рівність сторін, що беруть участь у спілкуванні, незалежно від статі, віку, соціального становища;
• щирість у вираженні почуттів, правдивість інформації, що передається;
• зрозумілість і доступність для всіх учасників спілкування;
• послідовність і правильна черговість елементів спілкування, наприклад, питання-відповідь, спонукання до репліки у відповідь.

Відсутність моральних принципів

Повна відсутність моральних принципів неможлива — людина в будь-якому разі має якесь уявлення про те, що можна і що не можна робити. Ці уявлення можуть значно відрізнятися від загальноприйнятих у конкретному суспільстві, тоді таку людину можуть назвати аморальною. Якщо людина перестає розвивати свою особистість, припиняє ставити перед собою цілі та орієнтири, то вона починає деградувати. Водночас починається регрес сформованих моральних норм та правил.