Про біографію князя князя Олега відомо небагато, тому що літописів тієї епохи не збереглося, а жив він понад 1100 років тому.
Після смерті Рюрика він був призначений регентом за його малолітнього сина, Ігоря.
Походження князя Олега Віщого вкрите мороком таємниці. За однією з версій, він був братом дружини Рюрика.
Згадки про нього є в кількох скандинавських сагах, що є черговим доказом того, що великий князь був справді історичною особистістю, що існувала.
Ряд істориків розглядає як засновника Київської Русі не Рюрика, а саме Олега Віщого, який об’єднав східних слов’ян і фактично заснував Державу.
Віщий Олег прибиває свій щит до воріт захопленого Константинополя
Ймовірно, він мав скандинавське коріння, а ім’я “Олег” походить від шведського “Хельге”.
Ігор Рюрикович був князем Новгородським, але князь Олег захопив Київ і зробив його столицею об’єднаної держави.
Відповідно до “Повісті временних літ”, під час захоплення Києва князь убив старих соратників Рюрика, Аскольда та Діра, які правили цим містом.
У старій літературі особистість Віщого Олега іноді ототожнюється з билинним богатирем Ольгою (тобто Олегом) Святославичем.
В 907 князь пішов війною на Візантійську імперію, дійшовши до Константинополя, який зараз є найбільшим містом Туреччини і називається Стамбулом. Результатом його перемоги став договір про безмитну торгівлю для українських купців у межах Візантії. Щоправда, він протримався недовго.
Свою армію Олег відправив до Візантії на 2000 кораблів, які несли близько 80 тисяч воїнів. Під стінами Константинополя човни були поставлені на колеса, що жахнуло візантійців, і вони здалися без бою в обмін на пощаду. Князь дотримався слова, і Константинополь не був пограбований.
Основна інформація про життя князя Олега Віщого дійшла до наших днів завдяки вищезгаданій “Повісті минулих літ”.
Згідно з легендою, князю Олегу передбачили смерть від його коханого коня. Тоді він відіслав тварину, і, через кілька років дізнавшись про її смерть, прийшов подивитися на її скелет. Князь поставив ногу на кінський череп, демонструючи, що він перехитрив долю, але в цей момент з черепа вилізла отруйна змія і вкусила його, у результаті правитель помер. Втім, є всі шанси, що це лише легенда.
Пам’ятники князю Олегу є не лише в Україні, а й у Швеції та Росії.
За однією з версій, ніяка отруйна змія князя не кусала, і він прожив довше, ніж прийнято рахувати. На це опосередковано вказують історики, які стверджують, що вже після 912 року, який вважається роком смерті Олега, князь ходив війною на персів.
