За своє життя Андрій Боголюбський досяг величезних успіхів, зробивши Володимирсько-Суздальське князівство одним з наймогутніших в Киїській Русі. Посуті це князівство і стало одною з найважливіших частин сучасної Росії.
Прізвисько “Боголюбський” князь отримав завдяки своїй глибокій прихильності до релігії. Він заснував безліч храмів, більшість з яких була присвячена Богородиці.
Дідом князя Андрія Боголюбського був знаменитий Володимир Мономах, а батьком – Юрій Долгорукий, засновник Москви та інших міст. З усіх синів Долгорукого саме він залишив найглибший слід історії.
Військові та інші невдачі князя призвели до загострення конфлікту з найближчими до нього боярами. Як відомо з біографії Андрія Боголюбського, його було вбито в результаті організованої цими боярами змови, а його терем було розграбовано.
Князь був одружений з дочкою страченого його батьком боярина на ім’я Уліта, жінці незвичайної краси, яка подарувала йому шістьох дітей. Однак шлюб явно не був щасливим – Уліта взяла участь у змові проти чоловіка, але, незважаючи на його успіх, сама вже наступного року після вбивства її чоловіка була страчена.
У 30-х роках XX століття дослідники останків Андрія Боголюбського встановили, що у нього була частково монголоїдна зовнішність, але сучасна експертиза спростувала ці дані
Нині останки князя Андрія Боголюбського спочивають у тій самій раці в Успенському соборі міста Володимира, в яку їх поклали 1174 року. Але їх не раз переміщали з місця на місце, а також кілька разів забирали для досліджень.
Цар Іван Грозний особливо шанував саме цього князя, хоча на той час до його канонізації Церквою залишалося ще понад півтора століття. Незважаючи на це, він неодноразово відвідував місце його упокою, а також наказав двічі на рік проводити урочисту панахиду по ньому.
Дослідження останків Андрія Боголюбського виявило надзвичайно сильну скрученість його плечових кісток. Це свідчить про те, що князь, ймовірно, з раннього дитинства зазнавав фізичних навантажень і займався військовими тренуваннями, оскільки плечові кістки деформуються подібним чином через довгі та виснажливі вправи з важким мечем.
У 1160 році, за чотирнадцять років до смерті, князь зробив першу в історії спробу розділити Церкву в Київській Русі на дві митрополії. Він відправив Константинопольському патріарху прохання заснувати другу митрополію у Володимирі (перша була в Києві), але отримав відмову.
Відомо, що Андрій Боголюбський неодноразово запрошував для роботи архітекторів із країн Західної Європи, які працювали над різними володимирськими храмами.
У Володимирі і зараз можна побачити Золоті ворота, безцінну пам’ятку архітектури. Вони були побудовані князем у 1164 році, за десять років до смерті, тобто вже понад 950 років тому.
На особистому гербі Андрія Боголюбського зображувався лев, причому такий самий, як і на гербі міста Єрусалима. Дослідники вважають, що цим князь прагнув підкреслити духовний зв’язок Володимира зі Святою Землею.
У Володимирській області є селище Боголюбове, в якому мешкає близько 4500 осіб. Він цікавий тим, що його під назвою “Боголюбний” заснував саме Андрій Боголюбський, і він був його резиденцією. Боголюбово включено до списку історичних міст Росії, хоча там мало що збереглося з давніх-давен.
Юрій Долгорукий, його батько, хотів посадити свого сина княжити у Вишгороді. Однак, Вишгород припав не до вподоби молодому князю, і через рік він, порушивши батьківську волю, поїхав до Володимира.
Володимирська ікона Богородиці є однією з найбільш шанованих російських святинь. Насправді вона зберігалася у Вишгороді, і князь задумав перевезти її до Володимира, але він розумів, що її ніхто йому не віддасть. Тоді він підмовив кількох священиків монастиря, в якому зберігалася ікона, допомогти йому, вкрав її та повіз із собою. Цікаво, що сучасні мистецтвознавці вважають, що ця ікона була написана в першій третині XII століття, тобто вона старша за самого князя Андрія Боголюбського років на 30-50 або близько того, не більше.
