У Радянському Союзі не визнавали існування Південного океану, відмовляючись розглядати його як окрему акваторію. Причому до революції він признавався, а СРСР вважалося, що океанів Землі лише чотири: Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий океан.
Хоч вперше картографи стали виділяти Південний океан в окрему акваторію ще в XVII столітті, тому що, незважаючи на відсутність яскраво виражених кордонів, його води значно відрізняються від вод інших океанів.
Вперше Південний океан описав основоположник західної географії Бернхард Вареніус у 1650 році. За його теорією, ці води включали зону полярного кола, а також «південний материк».
У XVIII столітті почали досліджувати цей регіон. Тоді з’явився Південний океан на карті світу. А сам термін уперше вжив Джеймс Кук.
В 1845 року встановили умовні межі Південного океану. Вони обмежувалися полярним колом.
У 1937-му році вчені виділили океан, що знаходиться в Південній півкулі. Рішення пояснювалося тим, що обриси трьох океанів на півдні розмиті. При цьому водам, що примикають до Антарктиди, притаманні власні особливості. Крім того, вони об’єднані круговою течією.
Але потім від відокремлення Південного океану все-таки відмовилися. У широкому значенні це поняття серед моряків, мандрівників та вчених не використовувалося. Причина в тому, що за традицією океаном було прийнято називати водний простір, здебільшого обмежений сушею.
У 2000 році знову вирішили розділити води Землі на 5 океанів. Але позицію не ратифікували. І лише 8 червня 2021 року вчені-картографи з Nat Geo оголосили, що тепер Південний океан стане п’ятим, оскільки водна течія навколо Антарктиди зберігає тутешні маси самобутніми, тому вони гідні носити окрему назву.
Так у День океанів офіційно виник п’ятий океан — Південний.
У Середні віки та в античні часи Південним океаном часто називали Індійський океан.
Найбільш поширена версія щодо кордонів Південного океану – 60 градусів південної широти. Таким чином, першою людиною, яка побувала тут, був голландський мореплавець Дірк Герітц, який у 1559 році дістався 64 градуса південної широти.
Джеймс Кук, один із найзнаменитіших мореплавців світу, також перетинав кордони Південного океану. Це сталося 1773 року, під час його навколосвітнього плавання, причому двічі. І ще двічі – під час своєї другої експедиції.
Південний океан молодший за всіх не лише за датою офіційного визнання, а й за віком. Цьому водойму приписують вік у 30 мільйонів років, оскільки ще 30 мільйонів років тому цього океану не існувало, що робить його наймолодшим.
Південний океан виник після того, як Антарктида відокремилася від Південної Америки і почала дрейфувати на південь. Утворилася протока, що дала поштовх до народження течії Західних Вітрів.
Інакше новий водний простір іноді називають Антарктичним через географічне положення. Адже Південний океан омиває береги двох материків, Південної Америки та Антарктиди.
У Південного океану немає чітко окреслених кордонів на півночі, а площу обчислюють лініями зіткнення теплих і холодних течій. Зона визнається складною для прикладних цілей, тому що вона є непостійною і змінюється в залежності від сезонності. Але умовно прийнято вважати кордонами з одного боку все узбережжя Антарктиди, з іншого — 60 паралель.
Ще одна неофіційна назва Південного океану – Австралійський океан. Влада цієї держави дивиться на її води як ті, що знаходяться в безпосередній близькості від південних берегів Австралійського континенту. До речі, це показують і багато нових карт.
Наймолодший за віком і виділенням океан визнаний ще й найменшим — його площа 20 327 мільйонів квадратних кілометрів.
Серед всіх океанів нашої планети Південний океан посідає третє місце максимальної глибини. Найглибша його точка розташована на дні Південно-Сандвічового жолоба і становить 8428 метрів. Ця цифра можна порівняти з висотою найвищих гір Землі. А середня глибина западин – 3503 метри.
Новий самостійний океан поєднує південні зони інших трьох океанів, крім Північного Льодовитого. Якщо поглянути на карту, можна помітити, що Південний океан – це південні області Тихого, Індійського і Атлантичного океанів.
Рельєф його дна розділений на 3 сектори, обумовлених циклічною формою: Тихоокеанський – від меридіана мису Саут-Іст-Кейп на австралійському острові Тасманія до північного краю Антарктичного півострова; Атлантичний – від півночі Антарктичного півострова до меридіана, що проходить через мис Доброї Надії; Індійський – від мису Доброї Надії до Тасманії.
Особливість Південного океану полягає протягом Західних Вітрів, які переносять тутешню водну товщу за східним напрямом.
На південь від цих потоків пролягає Західна прибережна течія, за рахунок якої холодні маси води стікають по дну від узбережжя Антарктиди на північ.
За кількістю прибережних морів Південний океан посідає друге місце з кінця серед океанів Землі. Має їх 13, але в Індійського океану їх ще менше – всього десять.
На території молодого океану розташовано низку морів: Лазарєва; Дейвіс; Амундсен; Співдружності; Космонавтів; Беллінсгаузена та інші. Вони омивають Антарктику і всі, окрім моря Скоша, вважаються окраїнними.
ПРОЛИВ ДРЕЙКА
Тут присутні й інші водні об’єкти. Наприклад, протоки Мак-Мердо, Дрейка, Брансфілда. А також затоки – Берраз, Прюдс, бухти Лазарєва, Дальмана, Китова. Як правило, вони практично невиразні, оскільки цілий рік покриті багатометровими льодовиками.
Крім цього, у Південному океані зустрічаються архіпелаги та острови. Найбільш значущі — Мальвінські, Південні Шетландські, Кергелен, Південні Сандвічеві та інші.
Також на території є острови-примари — Німрод, Свейн, Емеральд. Вони так називаються, тому що нанесені на карту, але насправді не існують. Така плутанина пов’язана з тим, що раніше мореплавці помилялися, наносячи на карти айсберги, що приймаються за острови. Але з розвитком космонавтики островів-примар стає все менше.
Південний океан раніше іноді називали Південним Льодовитим океаном, за аналогією з Північним Льодовитим океаном.
Прибережні води Південного океану взимку завжди покриваються товстим льодовим шаром. Через це площа Антарктиди непостійна – взимку вона збільшується, а влітку, коли криги тануть, зменшується.
АЙСБЕРГИ В ПІВДЕННОМУ ОКЕАНІ
Тут постійно дрейфують сотні тисяч айсбергів, деякі з яких існують роками. У його водах одночасно знаходиться більше айсбергів, ніж у будь-якому іншому океані, навіть у Північному Льодовитому. Дрібні айсберги ніхто навіть не вважає, а кількість більш-менш великих перевищує 200 тисяч у будь-яку пору року.
Особливо великі айсберги, найбільші у світі, довжиною в десятки, а іноді й сотні кілометрів, зустрічаються саме тут. Айсберги такого розміру відколюються від антарктичних льодовиків у середньому раз на кілька десятиліть.
Солоність води цієї частини Світового океану не перевищує 34 проміле. Взимку в поверхневих шарах вона підвищується, тому що сіль виділяється у воду під час утворення льоду. У цьому показники майже досягають глибинних значень. В результаті шари водних мас перемішуються і сіль занурюється на дно. Подібний процес відбувається активніше поряд із материковим схилом Антарктики.
Сумарна протяжність берегової лінії Південного океану сягає 17 968 кілометрів. Більшість її припадає на берегову лінію самої Антарктиди, найменшого континенту крім Австралії.
Над водами Південного океану панує морський клімат, з наближенням до узбережжя він перетворюється на антарктичний. Цілий рік у цих місцях похмуро, холодно та вітряно. У будь-який сезон випадає сніг.
У кліматичному поясі біля полярного кола народжуються найпотужніші вітри планети. Через сильну різницю температур у цих зонах виникають часті шторми. Взимку температура повітря опускається до -65 градусів. Вчені оцінюють атмосферу над Південним океаном як екологічно чисту.
.Основні фактори, що формують клімат тутешньої акваторії, — течія Західних Вітрів і сама Антарктида. За рахунок їхнього впливу температура піднімається в середньому до 2, максимум до 10 градусів тепла. У період полярної ночі акваторія, що прилягає до Антарктиди, замерзає. Розбити лід, що утворився, і відігнати від суші здатні тільки потужні стокові вітри.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПІВДЕННОГО ОКЕАНУ
Незважаючи на суворість, Південний океан сповнений життям. Води Південного океану залишаються холодними цілий рік. Але деякі види риб, що мешкають у водах Південного океану, пристосувалися до життя у воді з постійною температурою нижче 0 ° C і комфортно почуваються. Крім того, багато риб використовують лід як укриття. Тут плавають новозеландські макруруси, нототенії, білокровні щуки, путасу та інші.
Також тутешній світ фауни представлений різноманітністю тварин: кити, безліч видів риб, птахів, ракоподібні, медузи та молюски. Вода насичена колоніями криля — біомаса рачків сягає 2200 мільйонів тонн. За рахунок цього вдається ловити до 70 мільйонів тонн на рік.
Крім того, криль — улюблені ласощі та основне джерело їжі для китів, тюленів, пінгвінів. Самі рачки поїдають фітопланктон. Його у Південному океані налічується понад 200 видів.
З пернатих у районі Антарктики — крім імператорських, малих, та інших – 17 видів пінгвінів, поширені буревісники, поморники. Також тут літають і гніздяться чайки, сіроголові та королівські альбатроси. Усього налічується більше 44 видів птахів, що постійно мешкають на узбережжі.
Фауна ж тут мізерна. Рослин у регіоні практично немає. Щоправда, є водорості, пристосовані розвиватися при температурах нижче –20 °C. Переважають червоні, але трапляються й бурі. Вони здатні зростати до гігантських розмірів, наприклад, довжина макроцитісу сягає 90 метрів. Найменше тут синіх водоростей.
МОРЕ УЕДДЕЛЛА
Море Уедделла, одне з прибережних морів Південного океану, має найчистішу і найпрозорішу у світі воду. Її прозорість зовсім не дотягує до прозорості ідеально чистої дистильованої води.
Присутність людини в басейні Південного океану пов’язана переважно зі сферою туризму та риболовлею. Раніше тут домінував китобійний промисел. У період з 1930-х по 1950-і роки антарктичні китобійні судна видобували до 2 мільйонів тонн китового м’яса на рік. Але наприкінці 1960-х видобуток цього ресурсу помітно скоротився, а до 1985 року зменшився ще більше — ловили не більше як 330 тонн на рік.
Також тут раніше полювали на тюленів. Результатом стало те, що багато їхніх видів на островах Південного океану опинилися на межі вимирання. Сьогодні такий вид промислу заборонено і ніде не ведеться. Чисельність окремих видів тюленів відновилася – повернулася до початкового рівня і навіть подекуди його зросла.
РИБАЛЬСТВО В ПІВДЕННОМУ ОКЕАНІ
Рибальство тут ведеться досі, воно розвиватиметься початок наприкінці 1960-х років. Улов у цьому океані на той період становив 400 тисяч тонн риби на рік. Але згодом ресурс скоротився, відповідно зменшився і улов — не перевищував 100 тисяч тонн за рік.
З початку 1990-х домінуюча галузь господарства в зоні Антарктиди — видобуток крилю. Сьогодні рівень стабілізувався та становить близько 300 тисяч тонн рачків на рік.
Щорічно до тутешніх берегів прибуває понад 30 тисяч туристів із різних країн світу. Більшість із них цікавить Антарктичний півострів, бо там обладнано аеродром та туристичну базу. Люди прилітають на літаках, але переважна частина приходить на суднах, роблячи круїзи.
ТУРИСТИ У ПІВДЕННОМУ ОКЕАНІ
При постійному припливі туристів їх тут все-таки мало, якщо порівнювати з іншими популярними місцями планети.
Крім того, Південний океан зараз не обтяжений господарською діяльністю – крім рибалок, тут нікого немає. Та й тим дозволено ловити лише окремі види мешканців, інші — під повною забороною.
Судноплавних шляхів із сильним трафіком тут також немає, корисних копалин не видобувають. Але плюс у тому, що в результаті місцева територія входить до списку найчистіших територій Землі.
Сукупність всіх океанських і морських вод, що омивають Антарктиду, поруч вчених виділяється в Південний океан, хоча на цю тему досі точаться запеклі суперечки у науковому середовищі.
Незважаючи на багаторічні протиріччя вчених щодо виділення цієї зони в окрему територію, є фактом те, що в даний час встановлено новий, п’ятий, Південний океан.
Напевно, суперечки та вираження незгоди звучатимуть ще довго, але з чим не можна посперечатися — ця акваторія унікальна та цікава своєю неповторною природою.
