50 цікавих фактів про Еритрею

Попередня стаття Наступна стаття

Еритрея — маленька східноафриканська держава, розташована на березі Червоного моря в районі Африканського Рогу.
На Сході ця країна омивається Червоним морем, межує з Джибуті, Ефіопією і Суданом.
Площа країни становить 121 100 квадратних кілометрів. Протяжність її кордонів з Джибуті — 113 кілометрів, з Ефіопією — 912 кілометрів, з Суданом-605 кілометрів.
До нашої ери Еритрея входила до складу ефіопського Королівства Аксум. У 1890 році країна стала італійською колонією. У 1941 році відповідно до мандату ООН Еритрея перейшла під владу Великобританії.
У 1952 країна стала частиною ефіопської імперії. У 1962 році Ефіопія оголосила Еритрею своєю провінцією — це поклало початок руху за незалежність, яке увінчалося успіхом в 1993 році. Війна за незалежність Еритреї тривала 30 років. Але потім військові дії між Еритреєю та Ефіопією тривали через спірні прикордонні території.
У 1995 році Еритрея воювала з Єменом, а в 1998 — знову з Ефіопією. Обидві війни закінчилися для Еритреї поразкою.

Столицею Еритреї є місто Асмера. Столиця, розташована на східному краю піднесеного плато, славиться досить м’яким кліматом, чистими і архітектурно виразними вулицями, і має репутацію однієї з найбезпечніших столиць в Африці.
Місто почало своє життя як об’єднання чотирьох сіл, які були засновані пастухами, задоволеними місцевим достатком води — звідси і її первісна назва — Арбат Есмере.

Наприкінці XIX-го століття італійські колонізатори вирішили, що Асмера повинна стати дорогоцінним каменем їх східноафриканської імперії. Тому за наступні 50 років розвивали планування і архітектуру міста відповідно до їх власними культурними традиціями, з художнім оздобленням будинків і чітким плануванням вулиць і будинків.
Найперше поселення людей на території сучасної Еритреї відзначено в долині Барка і відноситься до 8000 року до нашої ери.

Зелений колір на державному прапорі Еритреї символізує скотарство і сільське господарство. Червоний — кров, пролиту борцями за незалежність країни. Синій — символ багатства мінеральними ресурсами і відродження державності.
У країні проживає близько 6 мільйонів чоловік. Населення складається з дев’яти визнаних етнічних груп, більшість складають народи тиграї і тигре.
В Еритреї немає офіційної мови. У ходу в основному арабська, тигринья і англійська.
Назву країни — Еритрея придумали італійці. Адже вперше землі, що нині є територією Еритреї, були колонізовані італійцями в кінці 19-го століття.
Тут один з найспекотніших районів Землі. Клімат субекваторіальний, пустельний і напівпустельний з високими середньомісячними температурами повітря і різкими добовими перепадами. Середньорічні температури від + 23 С до +37 С, (максимальна +45 С). Опадів випадає 50-200 мм на рік.

В ході останніх досліджень виявилося, що Батьківщина арапа Петра Першого Ганнібала і прадіда Олександра Сергійовича Пушкіна, родом з Еритреї, а не з Ефіопії, Камеруну або Чада. У столиці Еритреї Есмері 28 листопада 2009 року на площі імені Пушкіна був урочисто відкритий пам’ятник поетові.
Хоча в цій країні спостерігається відносна нерозвиненість туризму, Еритрея — унікальний історичний регіон, здатний за рівнем таємниць і історичних загадок, що ховаються в її надрах, скласти конкуренцію Греції і Єгипту.
Поряд з Джибуті, Сомалі, Єменом і Кенією, Еритрея послужила прообразом легендарної «землі Пунт».
У давнину це був багатий регіон Африканського Рогу, про який єгипетські фараони буквально марили ще за 2900 років до нашої ери.
Також відома як “Земля богів”, це була область, яка торгувала в давнину такими популярними виробами як золото, спеції, дорогоцінний мирт і, на жаль для місцевої флори і фауни, чорним деревом, слоновою кісткою і рабами.

Зараз численні пам’ятники історії, унікальна природа сухих нагір’їв країни, підземні міста – катакомби Накфа і підводний світ Червоного моря приваблюють сюди все більше туристів з усього світу.
На жаль, в більшості міст (за винятком столиці) практично всі пам’ятки були зруйновані за довгі роки війни.
Однак країна може запропонувати своїм гостям чудові пляжі Массауа і архіпелагу Дахлак, а також численні історичні ділянки.

У столиці Асмері італійський архітектурний стиль досі помітний на всьому протязі міста, від початкової житлової зони на півдні, яка все ще пишається численними віллами в стилі «Арт Деко», до будівель адміністративної області на півночі міста.
Головна вулиця — Ліберасьон Аве, перетинає столицю зі сходу на захід, і всі прогулянки по Асмері зазвичай починаються тут — повз коринфських колон неокласичного Палацу Губернатора, романських портиків Опера Хаус, католицького собору (одного з найпрекрасніших прикладів стилю «ломбард-романескі» поза Італією), міської мечеті і значного фасаду Сінема Імперо.
Італійський стиль, однак, відсутній на північному сході міста, де місцеве населення було розміщено протягом колоніального періоду в бідних халупах, що стоять тут і в наші дні.
В експозиції Національного музею Асмери експозиція включені виставки, присвячені боротьбі за незалежність, опис культури дев’яти етнічних груп країни та її головних археологічних ділянок.

Керен — третє за величиною місто в Еритреї, він має гарне місце розташування на маленькому плато, оточеному горами, і зберіг стриманий провінційний статус, незважаючи на те, що він є великим комерційним центром країни.
Місто було свідком запеклих битв між італійцями і англійцями за часів Другої світової війни, і протягом більш ніж 20 років боротьби за незалежність тут розгорталися жорстокі битви між силами повстанців і загонами ефіопської армії.
Велика частина території Еритреї знаходиться під постійною загрозою вивержень вулканів.

КАТОЛИЦЬКИЙ СОБОР СВЯТОГО ЙОСИПА В ЕРИТРЕЇ

Біля міського ринку Керена розташована місцева святиня Святого Маріама, а також древній баобаб, який є символом достатку. Вважається, що якщо проходить мандрівник прийме в тіні листя цього дерева з рук місцевих жінок чашечку кави, то обидві сторони чекає благословення мудрості і достатку. Тому в будь-який день тут можна абсолютно безкоштовно продегустувати відмінну найміцнішу місцеву каву і доставити тим самим радість і місцевим жителям.
Стара житлова область Керена насичена італійською архітектурною спадщиною, в той час як можна отримати і прекрасне уявлення про життя цього регіону, просто піднявшись до вершини гори Тігу або відвідавши Єгипетський форт на північний схід від міста.
Половина населення Еритреї — мусульмани-суніти, ще приблизно половина — християни різних конфесій.
Флора в Еритреї представлена тамарисками та іншими сухолюбними рослинам, що зеленіють в пустелі Данакіль всього протягом декількох тижнів.
У пустелях можна зустріти страусів, а в річках водяться крокодили. Досить багатий тут світ птахів: грифи, орли, марабу та інші. А в районі прибережних коралових рифів живуть різноманітні представники фауни тропічних морів.

Порт Массауа, який знаходиться в 100 кілометрах на північний схід від Асмери, довго був культурним центром прибережної області країни. Ця глибока гавань Червоного моря використовувалася протягом багатьох століть іноземними торговцями і загарбниками, в тому числі турками, які протрималися тут більше 300 років, єгиптянами та італійцями. Всі вони залишили тут власний відбиток індивідуального архітектурного впливу. За це, а також за прекрасні пляжі в околицях, його часто називають «перлиною Червоного моря».
Місто лежить в межах двох островів — Массауа і Таулуд (адміністративний центр), плюс невелика частина його (в значній мірі — житлові райони) розташована на материку.
Острів Массауа з його лабіринтовими вулицями і мішаниною цікавих будівель, готелів, площ і релігійних будівель — прекрасне місце, яке заслуговує на те, щоб досліджувати його пішки.
На бічних вуличках навпроти гавані можна знайти будинки з коралових блоків (в основному — XVII-го століття). Корал колись служив традиційним будівельним матеріалом для будинків Массауа, також як і для стародавніх будівель в оттоманському стилі Маммуба Мохаммеда Нахарі і Абу Хамдума.

Приховані в житловій зоні міста та кілька старих закритих ринків, 500-річна мечеть Шейх Ханафі, з її приголомшливою люстрою Мурано, і розкішна Кампо — велика площа, оточена будівлями, які прикрашені розкішними турецькими та єгипетськими різьбленими фасадами.
Основні види транспорту в Еритреї — автобуси, таксі, залізниця. Автобуси ходять практично в будь-якому напрямку в містах і між містами. Таксі можна зупинити в будь-якому місці вздовж головних вулиць міста.
Еритрея вважається однією з найбідніших країн світу. Економіка контролюється правлячою партією, основний напрямок — мільське господарство. Еритрея вирощує банани, картоплю, кукурудзу, бавовну, цитрусові та інші рослини. Але щорічно сарана завдає величезної шкоди сільському господарству Еритреї.
Раніше Росія була великим постачальником пшениці в Еритрею. У 2011 році в африканську державу було відправлено понад 72 тисячі тонн пшениці на $15,4 мільйона. Еритрея готова і далі купувати зерно.

У країні розвиваються молочне тваринництво, птахівництво, а також рибальство.
В Еритреї в промислових масштабах видобувається сіль, розвивається і видобуток золота, міді і цинку.

Далеко в північній частині непривітної вулканічної пустелі, відомої як Данкалія, майже в 60 кілометрах на південь від Массауа, лежать стародавні руїни аксумского міста Адуліс. Заснований в 6 столітті до н. е., і таким чином-найстаріший пам’ятник древніх цивілізацій в Еритреї, Адуліс був великим портом Аксумського королівства і вже тоді торгував із Середземномор’ям, Африкою та Індією.
Майже всі його споруди (98%) все ще приховують надра землі, але археологічні дані говорять, що це був один з найбільших міст давнини, суперник Гізи і Фінікії, чия велич ще належить розкрити майбутнім вченим.
Кохайто — один з кращих археологічних районів країни. Улюблена тема бесіди серед регіональних істориків-те, чи дійсно руїни Кохайто, що лежить в 120 кілометрах на південь від Асмери, були раніше древнім містом Колое, легендарним і комерційно важливим містом великого королівства Аксум. Навіть якщо це і не так, місто залишається великим і виразним ділянкою історичної зони Африки — розміри в 2,5 на 15 кілометрів і велика висота, а також те, що розкопано тільки приблизно 20% руїн, дозволяє сподіватися, що з часом Кохайто складе гідну конкуренцію навіть Долині Царів в Єгипті.
Архіпелаг Дахлак — близько 350 островів поблизу східного узбережжя Еритреї. Води, що оточують архіпелаг, відносно чисті, рясніють зграями риб і коралами, забезпечуючи відвідувачам виняткове “екологічне задоволення”, а з урахуванням великої кількості слідів корабельних аварій на дні моря і насиченою підводного життя цих вод, Дахлак — прекрасне місце для підводного плавання. Тут лежать одні з найбільш древніх коралових рифів в Червоному морі.
Острів Дахлак Кебір — найбільший острів в архіпелазі, місце розташування дев’яти колоритних етнічних сіл і безлічі археологічних руїн. Фактично, острів настільки багатий історичними та природними пам’ятками, що він вже включений до списку кандидатів на включення до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Дахлак Кебір також має величезний туристичний комплекс, казино і численні готелі, які популярні у туристів.