За своє життя Йосип Бродський багато чого досяг, його творчість отримала визнання у всьому світі. 1987 року він навіть отримав Нобелівську премію з літератури, а пізніше кілька років був офіційним поетом Бібліотеки конгресу США.
У дитинстві Йосипу Олександровичу довелося пережити події Другої світової війни та навіть блокади Ленінграда. Його родину було вивезено та евакуйовано з міста, але після закінчення блокади Бродські повернулися назад.
У короткій біографії Бродського згадується, що в дитинстві він змінив безліч шкіл. І справді, вчився він досить погано, змінивши чотири школи і ухитрившись одного разу залишитися на другий рік через низьку успішність.
Коли йому було 16 років, і до закінчення школи залишалося зовсім небагато, він покинув навчання і влаштувався працювати на завод, щоб фінансово підтримати сім’ю. До того ж у школі він знову мав проблеми, і він вирішив таким чином їх уникнути.
Йосип Бродський завжди був дуже діяльною та енергійною людиною, не здатною довго нічого не робити. Коли він у молодості брав участь у різних геологічних експедиціях, він із товаришами надовго застряг у селищі евенків на Крайній Півночі, тому що оленів для продовження подорожі не знайшлося. Від вимушеного очікування і неробства з Бродським стався нервовий зрив, і після цього начальство дозволило йому повернутися до Ленінграда.
Бродський у молодості
Після виходу зі школи майбутній поет у пошуках нормального заробітку змінив безліч робіт. Він встиг побути і кочегаром у котельні, і матросом на маяку, і навіть помічником прозектора в морзі, де протягом місяця препарував тіла померлих.
Коли Бродському ще не було і 20 років, він вперше виступив на публіці, прочитавши свій вірш “Єврейський цвинтар”. Воно викликало справжній скандал.
У СРСР Йосип Бродський перебував у полі зору КДБ, за ним у свій час вели стеження, його викликали на допити і кілька разів заарештовували, щоправда, ненадовго. Прямих закликів до повалення влади у його віршах таки не було.
Якось Йосип Олександрович з другом, колишнім льотчиком Олегом Шахматовим, задумалися над тим, щоб викрасти літак і втекти за кордон, але так і не наважилися на здійснення цього плану.
Поет з дитинства страждав на невротичні проблеми. Він мав багато різних дивних фобій, до того ж він заїкався. Іноді заїкання загострювалося, коли він хвилювався. Бродському навіть поставили діагноз “розлад особистості”, і в СРСР він стояв на обліку в психоневрологічному диспансері.
Літературна кар’єра Йосипа Олександровича тривала близько 40 років. Загалом він прожив 55 років, і писати почав ще в юності, але до 20-річного віку про нього ніхто не знав, він ніде не виступав і не публікував своїх віршів.
Бродський був особисто знайомий з безліччю літераторів тієї епохи, включаючи дочку Корнея Чуковського, Лідію Чуковську, і знамениту поетесу Анну Ахматову.
Сам Йосип Олександрович читав багато, але абсолютно безладно, кидаючи одні книги і приймаючись за інші. Своїми улюбленими поетами він, до речі, вважав Марину Цвєтаєву та Вінстена Одена.
Бродський володів безліччю іноземних мов, включаючи іспанську, англійську та польську. Вже в молодості він зайнявся не лише власними творами, а й перекладами, перекладаючи на російську вірші кубинських та югославських поетів.
Цькування Йосипа Олександровича в радянській пресі почалося, коли йому було всього 23 роки. Слова і цитати поета перекручували, а самого його звинувачували у всіляких гріхах, називаючи трутнем і паразитом.
Йосип Бродський з дружиною Марією Скоццані, яка була молодша за нього на 30 років
Під приводом психіатричної допомоги поета помістили до лікарні, де “лікували”. За його словами, це “лікування” зводилося до уколів транквілізаторів, крижаних ванн, обертанням холодними простирадлами тощо.
Коли Йосипу Бродському було лише 24 роки, його заарештували за звинуваченням у дармоїдстві, причому нібито за вимогами обурених громадян. Через арешт у поета трапився серцевий напад, і з того часу він до кінця життя страждав на стенокардію.
Через цькування з Бродським було розірвано всі контракти на переклади, і він втратив єдине джерело коштів для існування. За спогадами його друзів, він за рік заробляв літературною працею стільки, скільки якийсь рядовий інженер заробляв за місяць, і без підтримки батьків поет просто помер би з голоду.
1972 року 32-річного Бродського просто позбавили радянського громадянства і запропонували виїхати куди завгодно, пообіцявши масу проблем у тому випадку, якщо він цього не зробить. Після цього поет близько 6 років був людиною без громадянства, але пізніше він отримав американський паспорт.
Батьки поета залишилися жити в Ленінграді. Намагаючись домогтися для них можливості залишити країну, Йосип Олександрович писав листи і Брежнєву, і Кеннеді, але допомогти йому ніхто не зміг чи не побажав, і своїх батьків він ніколи так більше не побачив.
Йосип Бродський та Володимир Висоцький
Після вимушеної еміграції у США поетові одразу запропонували посаду викладача у Мічиганському університеті. Зарплата у нього там склала 12.000 доларів, досить солідні гроші на ті часи.
Бродський встиг попрацювати викладачем у багатьох престижних університетах США, у тому числі й після того, як отримав Нобелівську премію. Якось студенти спитали його, чому він продовжує працювати, адже Нобелівська премія – це ще й мільйон доларів, і гроші йому явно більше не потрібні. На це поет відповів “я хочу, щоб ви полюбили те, що я люблю”.
Офіційно в СРСР Бродський був реабілітований лише 1989 року. Відразу після цього його твори почали активно видавати і до нього швидко прийшла популярність серед російськомовної публіки.
Протягом усього життя Бродський постійно курив, до того ж дуже багато. Його не зупиняло ні те, що він мав чотири інфаркти, ні те, що йому довелося навіть зробити відкриту операцію на серці. Можливо, через цю шкідливу звичку він і прожив лише 55 років.
Після переїзду до США Бродський почав перекладати свої вірші з російської на англійську, причому робив він це сам, не довіряючи іншим перекладачам. А багато нових його віршів були вже спочатку написані англійською.
Улюбленим містом поета був Ленінград, але повернутися туди так ніколи не зміг. Другим після Ленінграда містом для нього була Венеція, і саме там він і був похований, згідно з його останньою волею.
Відвідати могилу Бродського у Венеції можна без проблем, вона відкрита для всіх. Шанувальники творчості поета постійно залишають на ній цигарки, олівці, віскі, листи до нього та вірші власного твору.
Першим його опублікованим віршем стала “Балада про маленький буксир”. Написана вона була для дітей – у дитячу літературу Бродський пішов тоді тому, що серйозні і “дорослі” його вірші друкувати ніхто не хотів.
У СРСР за звинуваченням у дармоїдстві Бродський був засуджений на п’ятирічне заслання. Його відправили у віддалене село в Архангельській області, де він жив, заробляючи чим доведеться – вантажником, різноробом тощо.
Коли Бродського судили, Ганна Ахматова розпочала активну кампанію на його захист, залучаючи для цього безліч інших співчутливих літераторів – Маршака, Чуковського, Паустовського, Германа, Твардовського та інших. Вирішальну роль відіграла заява “дружнього Радянського Союзу” знаменитого французького письменника Жан-Поля Сартра, який сказав, що через переслідування Йосипа Бродського радянська делегація на Європейському форумі письменників може виявитися “у скрутному становищі”. У результаті Йосипа Олександровича звільнили, і він прожив у засланні лише півтора роки.
