Проіснували хрестоносці, як соціальне явище, досить довго, приблизно з XI по XV століття. Перший хрестовий похід розпочався в 1096 році, а останній – у 1443 році.
Всупереч поширеній думці, хрестоносці ходили в походи не тільки на схід, в населені мусульманами землі. Вони робили походи і всередині Європи, наприклад, під час гуситських воєн, викликаних Реформацією в Європі, і навіть на Русь, причому неодноразово.
Далеко не всі хрестоносці були лицарями, одягненими в важкі обладунки. Велика частина хрестоносного війська завжди складалася їх звичайних солдатів, багато з яких були самим звичайним набродом.
Хрестоносці не цуралися грабежів і насильства. Розцінюючи Іновірців, як “не зовсім людей”, вони ставилися до них відповідно, тому часто вони зрівнювали ворожі міста з землею, вбиваючи або звертаючи в рабство всіх, не шкодуючи навіть дітей.
Саме хрестоносці занесли в Європу звичай митися, вони підхопили його у сарацинів, тобто у арабів. У Середньовіччі в Європі митися було не прийнято навіть в аристократичних родинах, і існувало навіть повір’я про те, що миття змиває з людини бруд, нібито захищає його від хвороб.
Облога Єрусалиму в 1099 році, якою завершився перший хрестовий похід
Іноді лицарі-хрестоносці виступали і як найманці, хоча це й засуджувалося католицькою Церквою. Так, на самому початку XIII століття хрестоносна армія не могла розплатитися з Венецією за перевезення війська через море, і венеціанські дожі запропонували їм угоду – хрестоносці візьмуть для них хорватське (на той час – угорське) місто задарма. Лицарі погодилися, незважаючи на те, що Задар був населений християнами, а угорці й самі наче обіцяли приєднатися до хрестового походу. У результаті 1202 року Задара було взято штурмом і пограбовано, а Папа Римський відлучив усіх учасників цього походу від Церкви.
Хрестоносці відзначилися тим, що захопили Константинополь, одне із центрів християнського світу. На захоплених землях вони заснували Латинську імперію, але проіснувала ця держава недовго близько 57 років.
На Близькому Сході теж виникали держави хрестоносців, бо далеко не всі вони після походів поверталися назад до Європи. Багато їхніх нащадків, які також вважалися хрестоносцями, насправді були дітьми від змішаних шлюбів, які жодного разу не були в Європі, християнство в цих краях сильно видозмінилося під впливом ісламу, а найпопулярнішою і найпоширенішою серед цих хрестоносців мовою стала арабська.
Території Пруссії (нині Німеччина) колись були населені слов’янами. Однак у ході хрестових походів вони були захоплені хрестоносцями і поступово “омітилися”.
Найчастіше хрестоносців супроводжували десятки тисяч простих людей, які прагнули взяти участь у визволення Гробу Господнього у Святій Землі. Багато йшли цілими сім’ями, з дружинами і дітьми, не маючи при цьому при собі ніякої зброї, крім палиць і сільськогосподарського інвентарю.
Починалися хрестові походи у Європі, але на шляху до мети їм треба було подолати величезну відстань. Провіанту та інших припасів часто не вистачало, так що на своєму шляху через європейські землі хрестоносці часто грабували місцеве населення, тобто своїх єдиновірців, виправдовуючи це тим, що їх веде блага мета.
Перші зіткнення закутих в лати важкоброньованих лицарів-хрестоносців з сарацинами виявилися повною несподіванкою для останніх. Легкі сарацинські шаблі просто не могли пробити Європейські лати.
Найпотужнішою зброєю хрестоносців була атака лицарської кінноти. Ніщо живе не могло встояти перед стрімким натиском лицарів, які, як і їхні коні, були одягнені у важкі латні обладунки. Але важка кіннота була здатна лише на короткий галоп, бо навіть найміцніші коні під такою вагою швидко видихалися.
Зміцнитися на захоплених землях хрестоносцям допомогло і те, що сарацини далеко не відразу навчилися облогового мистецтва. В їх землях просто не існувало фортець європейського типу, в той час як загарбники були обізнані в фортифікації.
Найперший хрестовий похід 1096-1099 років завершився успішно, Єрусалим був узятий, і там виникла нова держава, яка проіснувала досить довго, у 1291 році. Потім європейці неодноразово робили спроби відбити Єрусалим, іноді успішні, але повернути його остаточно їм так і не вдалося.
Основу армії хрестоносців складала піхота, але кінні лицарі були її кулаком
Номінально у кожного походу був глава, зазвичай якийсь король чи інший важливий аристократ. Насправді ж хрестоносне військо завжди було дуже різношерсним, воно складалося з людей з різних країн, і згоди між ними не було. Лицарі-командувачі постійно конфліктували між собою через плани подальших дій і розподіл видобутку, нерідко доходило навіть до дуелей зі смертельними наслідками.
Якось хрестоносці захопили у Греції місто Фессалоніки, населене православними християнами. Вони розграбували всі його церкви, і, за свідченнями істориків, розводили багаття з ікон.
Всі читали в підручниках історії про знамените Льодове побоїще, під час якого об’єднане військо під командуванням Олександра Невського розгромило лицарів Лівонського ордена. Ця битва відбулася саме під час походу хрестоносців з католицьких країн на Київську Русь, а Лівонський орден фактично був Прибалтійською філією Тевтонського.
Багато хрестоносці були безземельними лицарями, яким нічого не світило на батьківщині. Вони вирушали на Схід, розраховуючи завоювати собі там землю і розбагатіти, так що релігійні міркування в їх прагненнях відігравали далеко не першорядну роль.
Під час першого хрестового походу лицарі взяли штурмом арабське місто Маарру, яке виявилося далеко не так багате, як вони розраховували. До цього моменту хрестоносне військо так зголодніло, що лицарі, за свідченнями літописців, на повну силу віддавалися канібалізму, поїдаючи тіла полеглих захисників Маарри.
