За своє життя Вернер фон Браун встиг побути громадянином кількох країн – народився він у Пруссії, потім жив і працював у Третьому Рейху, а після закінчення Другої Світової війни почав працювати у США, де пізніше отримав громадянство. У США він зараз вважається батьком американської космічної програми.
Незважаючи на своє минуле в нацистській Німеччині, вчений ніколи не поділяв злочинних поглядів Адольфа Гітлера та його оточення. Він був людиною науки, якої не цікавило більше нічого, до того ж у нього не було вибору – німецька влада не мала наміру відпускати генія з країни, і змусили його працювати на себе.
Одним із найвидатніших винаходів Вернера фон Брауна можна назвати першу у світі балістичну ракету “Фау-2”, перший запуск якої відбувся ще 1942 року. Створена із застосуванням вельми примітивних технологій на той час, вона була здатна навіть досягти космічного простору! Втім, у “Фау-2” були виключно військові цілі, тому до космічних ракет вона не належить.
Повне ім’я вченого – Вернер Магнус Максиміліан фрайхерр фон Браун. Причому “фрайхерр” – це, строго кажучи, не ім’я, а дворянський титул, який перейшов до нього у спадок. В інших країнах Європи точним аналогом фрайхерра був барон.
У біографії Вернера фон Брауна згадується, що кумирами його дитинства були Фріц фон Опель та Макс Вальє, які встановили кілька рекордів швидкості на автомобілях із ракетними двигунами. У 12-річному віці майбутній учений пустощів заради підірвав на вулиці іграшковий автомобіль, набитий петардами, що викликало справжній переполох. Його навіть забрали до поліцейської дільниці, протримавши там, доки за ним не прийшов батько.
Вернер фон Браун у молодості
В юності Вернер фон Браун навчався посередньо, а з математики та фізики успіхів у нього не було взагалі. Але одного разу йому до рук потрапила наукова праця “Ракета для міжпланетного простору” вченого Германа Оберта, і ідея польоту в космос так захопила його, що він почав цілеспрямовано вивчати математику з фізикою.
Деякі ідеї Вернер фон Браун запозичив у геніального американського вченого Роберта Годдарда, який ще 1917 року заявив про можливість польоту на Місяць. Сам він, втім, ніколи й не приховував того, що користувався деякими ідеями Годдарда, називаючи їх “примітивними за сьогоднішніми мірками, але такими, що залишили помітний слід”.
Офіційно Вернер фон Браун підтримував владу нацистської Німеччини і був членом партії НСДАП. Сам він згодом завжди казав, що у нього не було вибору – якби він відмовився, його, мабуть, репресували б. Політикою він при цьому не цікавився. Один із колишніх підлеглих фон Брауна після війни розповів в інтерв’ю, що, якби вчений спробував протестувати проти нелюдських умов роботи підлеглих-військовополонених, його просто розстріляли б.
У 1944 році німецька влада заарештувала Вернера фон Брауна, запідозривши його в симпатії до комуністів і в “поразницьких настроях”. Через два тижні його звільнили, але, судячи з архівних документів, його мали намір тримати на волі лише доти, поки він був ще потрібен, після чого його мали намір позбутися.
У роки Другої Світової в США був складено особливий “чорний список”, що включав імена всіх відомих німецьких вчених, яких американська влада хотіла б допитати і залучити на свій бік. Прізвище Вернера фон Брауна очолювало цей список.
Післявоєнне життя фон Брауна могло б скластися інакше, якби він потрапив у радянський полон, а не в американський. Але він побоювався Червоної Армії та репресій у СРСР, які могли на нього чекати, а тому доклав зусиль, щоб наприкінці війни здатися в полон саме американцям.
Після війни ніхто вченого не переслідував. Вже 20 червня 1945 року, тобто через місяць із невеликим після закінчення військових дій, він із рядом своїх співробітників переїхав до США, хоча офіційно про це було оголошено лише у жовтні того ж року. Ставлення до нього в американському суспільстві було тоді неоднозначним.
Багато радянських космічних ракет насправді було сконструйовано завдяки ідеям Вернера фон Брауна. Нехай сам він і уникнув радянського полону, але Червона Армія захопила безліч його документів та креслень, які потім були вивчені радянськими вченими. Саме його ідеї лягли в основу двигунів для ракет Р-1, Р-2 та Р-5.
Саме Вернер фон Браун сконструював “Сатурн-5”, найбільшу, найважчу і найпотужнішу ракету з усіх, що коли-небудь існували на Землі. А ще він стояв біля витоків програми “Аполлон”, яка зрештою зуміла доставити людей на Місяць і повернути їх назад. Коли 1969 року Ніл Армстронг ступив на поверхню Місяця, фон Браун отримав медаль “За видатну службу”, оскільки він сконструював “Аполлон-11”, який доставив Армстронга та його команду на природний супутник нашої планети.
Перші роки після еміграції до США Вернер фон Браун та його команда жили у дуже стиснутих умовах. Вчений звик бути номером один у всьому і керувати тисячами інженерів, а в США його спочатку поставили підлеглим до 26-річного американського майора Хемілла, який мав незакінчену інженерну освіту. Відомо, що Альберт Ейнштейн несхвально відгукувався про експлуатацію фон Брауна американською владою, але він і сам перебував на підозрі у ФБР, тому його думка не зіграла жодної ролі в цьому питанні.
