За своє життя Ігор Стравінський, один із найбільших композиторів минулого століття, встиг побути громадянином кількох держав. Народжений у Російській імперії, він пізніше отримав паспорти Франції та США.
Народився Ігор Федорович у дуже творчій сім’ї – мати його була піаністкою та співачкою, а батько – оперним співаком, він навіть виступав у знаменитому Маріїнському театрі як соліст.
У стислій біографії Стравінського згадується, що одружений він був на власній кузині. У шлюбі народилося двоє синів, і обидва вони присвятили своє життя мистецтву – один із них став художником, а інший – піаністом та композитором.
Ігор Федорович був особисто знайомий із знаменитим Римським-Корсаковим. Більше того, свої перші твори він написав саме під його чуйним керівництвом.
Коли йому було 19 років, Стравінський на вимогу батьків вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Однак, занять музикою він не залишив, присвячуючи їм весь свій вільний час.
Ігор Стравінський у молодості
Величезний вплив на життя Ігоря Стравінського зробив Сергій Дягілєв, знаменитий на весь світ балетмейстер. Дягілєва так вразив талант ще тоді молодого композитора, що він запропонував йому співпрацю. Плодом їхньої спільної роботи стали три складені Стравінським за три роки балети, які принесли йому світову славу.
Ранній етап творчості Стравінського відноситься до жанру музичного імпресіонізму. Більше того, він був особисто знайомий із французьким композитором Клодом Дебюссі, який на той момент уже був фактично визнаний главою цього жанру.
Ігор Федорович, який прожив довге життя, цілих 88 років, встиг попрацювати практично у всіх існуючих тоді музичних жанрах. Його навіть влучно прозвали “людиною тисячі та одного стилю”.
Росію Стравінський разом із сім’єю залишив незадовго до початку Першої Світової війни. А потім почалася революція і Громадянська війна в Росії, до влади прийшли більшовики, утворився СРСР і на батьківщину композитор так і не повернувся.
Ігор Федорович часом критикував визнаних на весь світ композиторів, не соромлячись висловлювати свою думку про їхню творчість. Особливо він недолюблював Вівальді, називаючи його “занудою, що складає один і той же концерт по шістсот разів”.
Протягом усього життя Стравінський був неймовірно працьовитий. Він часто проводив за роботою по 15-16 годин на добу, а то й більше, і робив перерви лише на їжу та сон.
Публіка не завжди тепло сприймала його творчість. Коли вже знаменитий Ігор Федорович дав у 1913 році в Парижі прем’єрний балет “Весна священна”, і публіка, і критики рознесли постановку в пух і прах, назвавши музику варварською, а самого Стравінського – “росіянином, що розперезався”.
Деяка частина творчості Ігоря Федоровича є переробками інших творів. Він займався творчою обробкою музики як інших композиторів, так і своїх власних, з-поміж його ранніх творів.
Коли йшла Перша Світова, Стравінський, завітавши до Риму, познайомився там з живописцем Пабло Пікассо, який написав його портрет у стилі футуризму. Щоправда, італійські митники на кордоні чомусь визнали цей портрет підозрілим і конфіскували його.
Одного разу в США Ігор Стравінський виконав американський гімн на піаніно, на свій лад – він любив експериментувати. Ходили чутки, що після цього його навіть ненадовго заарештували, звинувативши у спотворенні державного гімну, але незабаром відпустили.
