Насправді настільний теніс та пінг-понг є різними видами спорту, хоча більшість людей і не в курсі цих відмінностей. Це зрозуміло, так як у побуті різниці немає, вона присутня тільки на професійних змаганнях – правила трохи різняться, як і ракетки, які використовуються гравцями.
Цей нехитрий на перший погляд спорт насправді дуже захоплюючий. 226 країн світу, тобто майже всі існуючі на Землі держави, перебувають у Міжнародній федерації настільного тенісу, а кількість його шанувальників у всьому світі перевищує 850 млн осіб.
У минулому терміни “настільний теніс” та “пінг-понг” були синонімами, та й зараз багато хто не робить між ними відмінностей. Проте, офіційно пінг-понг вважається лише різновидом настільного тенісу, він має свої спортивні федерації та свій чемпіонат світу, який проводиться з 2011 року. А ось на Олімпійських іграх пінг-понг не представлений, на відміну від настільного тенісу, який є олімпійським видом спорту з 1988 року.
Причиною винаходу настільного тенісу, що вперше з’явився у Великій Британії, став дощ. Він постійно змушував організаторів змагань переносити їх у приміщення, і врешті-решт їхній терпець урвався. До речі, дартс теж був винайдений завдяки дощу, коли на змаганні лучників учасники, сумуючи в приміщенні через сильну зливу, почали, щоб розважитися, метати стріли в мішень руками.
У першій своїй ітерації гра в настільний теніс велася прямо на підлозі, а ракетки були більшими. Потім для неї стали складати разом столи, а потім, зі зростанням популярності, почали виготовляти спеціальні столи. Ракетки теж поступово зменшувалися, прийнявши сучасні розміри.
Ракетки для настільного тенісу
Першою назвою настільного тенісу було “пінг-понг”, але зустрічалися й інші імена – “флім-флам”, “віф-ваф” та інші. У 1901 році британська компанія Jaques of London зареєструвала торгову марку “Ping-pong”, та інші виробники ракеток, м’ячиків та іншого почали називати гру настільним тенісом, щоб уникнути юридичних проблем. Так ця назва і з’явилася.
Ракетки для настільного тенісу та пінг-понгу відрізняються в основному покриттям. Для першої гри використовуються ракетки з гумовим покриттям різних кольорів на обох сторонах, а для другої – ракетки з наждачним покриттям, такі ж, як були в ходу сотню років тому, на початку минулого століття.
Коли ця гра тільки з’явилася і стала набирати популярності, яких-небудь стандартів інвентарю в ній не спочатку не було, так що м’ячики і ракетки використовувалися різні. Але в 1891 році Джеймс Гібб, відомий тенісист, спробував пограти з використанням дитячої іграшки, звичайної кульки з целулоїду, і всього за кілька наступних років такі кульки витіснили всі м’ячі.
Очко в настільному тенісі зараховується, коли один із гравців пропускає м’яч. Але при грі двох професіоналів рівної сили буває таке, що учасники довгий час не можуть здолати один одного. У 1936 році на змаганні в Празі було встановлено рекорд, коли двоє гравців протягом двох годин не могли забити один одному жодного м’яча, безперервно обмінюючись ударами.
Професійні гравці в настільний теніс б’ють із такою силою, що швидкість польоту кульки може перевищувати 150-160 км/год. Але отримати справді болючий удар такою кулькою все одно навряд чи вийде, тому що вона дуже легка.
Незважаючи на те, що пінг-понг та настільний теніс популярні по всьому світу, якоюсь абсолютно шаленою популярністю вони користуються в Південній Кореї та Китаї. На Олімпійських іграх у настільному тенісі щоразу перемагають спортсмени саме з цих країн.
Професійні гравці грають дуже швидко, і рухаються блискавично. За хвилину вони роблять по більше сотні ударів, і кулька літає туди-сюди з такою швидкістю, що за нею стає дуже важко встежити.
Дослідження показали, що досвідчені гравці в настільний теніс всі поголовно володіють відмінною реакцією. Але залишається неясним, причина це чи наслідок – чи то ця гра сприяє розвитку реакції, то чи успіху в ній домагаються тільки люди, у яких реакція спочатку хороша.
США, Нью-Джерсі, місто-сателіт Нью-Йорка. Професійні гравці Ренді Ньюнс та Денні Прайс грали загалом 132 години та 31 хвилину з перервами на їжу та відпочинок, і матч у підсумку зайняв цілий тиждень, з 20 по 26 серпня.
Ян-Уве Вальднер, професійний гравець у настільний теніс – уродженець Швеції, і він у минулому встиг побути першою ракеткою світу. Він взагалі єдиний в історії спортсмен не з Китаю і не з Кореї, хто зумів здобути золоту медаль у цьому виді спорту на Олімпіаді.
