Рік заснування: 1363 р.
Вінниця відзначає день міста в 2-у суботу вересня.
У 2021 році ця дата – 11 вересня.
У 2020 році в зв’язку з пандемією масові заходи на честь дня міста скасовуються або можуть бути перенесені
Інформація про місто
Вінниця. Колишній готель «Савойя», нині – готель «Україна»
Вінниця — місто в центральній частині України, центр Вінницької області. Розташоване на берегах Південного Бугу. Через місто протікають невеликі річки Тяжилівка, Вінничка та Вишенька.
Населення міста на 2013 рік склало понад 370 тисяч осіб. Місцевих жителів називають – вінничани. У народі Вінницю називають Венецією.
Ці землі були заселені ще в давні часи. На нинішній території міста виявлено поселення скіфських та давньоруських часів. В 9 столітті тут селилися племена уличів та тиверців, що входили до складу Київської Русі. Згодом цей край відійшов до Галицько-Волинському князівству.
Після монголо-татарської навали життя на деякий час іде з берегів Південного Бугу. Після перемоги 1362 році литовського князя Ольгерда над татарами, Поділля потрапило під владу литовського князівства. Племінники князя Ольгерда Федір і Костянтин Корятовичі почали будувати на цих землях міста-фортеці. Серед них була і Вінниця.
Меморіал Слави у сквері Козицкого
З багатьох версій, що пояснюють назву міста, мабуть, найбільш вірогідні ті, які ґрунтуються на словах: «вінниця» – винокурня, де варилися пива винні та старослов’янською «вино» – посаг, придане, отримане Коріатовичами. А за іншою версією назва міста від річки Віннички.
Вінниця офіційно стала містом у 15 столітті, тоді ж було отримано магдебурзьке право. У 1569 році місто увійшло до складу Польщі, а з 1598 року стало центром Брацлавського воєводства. З другого поділу Польщі (1793 Р.) Поділля і Брацлавщина відійшли до Росії і утворила Подільську губернію. Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в розряд повітового міста.
Важливим стимулом розвитку Вінниці стало будівництво у 1870 році поблизу міста залізниці Київ-Балта-Одеса. З 1914 року Вінниця — адміністративний центр Подільської губернії.
Пожежна каланча у сквері ім. Козицького
В роки Громадянської війни влада в місті неодноразово переходила з рук у руки. Остаточно радянська влада в Вінниці встановилася в 1920 році.
«Візитною карткою» міста є Арка в Цпків ім. Горького та Пожежна каланча у сквері ім. Козицького. Серед інших визначних пам’яток міста – Музей-садиба М.І. Пирогова, Будинок А. А. Брусилова, Будинок-музей М. М. Коцюбинського, комплекс релігійних і фортифікаційних споруд 17-18 століть. Недалеко від сучасного центру міста є старий єврейський квартал – Єерусалимка. Нагадуванням про події Другої світової війни стали руїни секретної резиденції Гітлера – «Вервольфу».
З Вінницею пов’язані імена відомих людей: Микола Іванович Пирогов (хірург і анатом), Петро Ілліч Чайковський (композитор), Микола Олександрович Щорс (червоний командир) та інші.
День міста вінничани відзначають у вересні. Зазвичай святкування починаються з молебнів в храмах міста та покладання квітів до Меморіалу Слави у сквері Козицького.
Герб
Герб міста затверджений 16 травня 1993 року. На червоному тлі срібний хрест, нижня частина якого поділена і переходить в два гачка, під ним схрещені вигнуті шаблі. У великому гербі як щитотримачі виступають старолитовьский воїн і козак.
Прапор
Прапор Вінниці затверджено рішенням міської ради №28 від 16 травня 1993 року (за даними сайту Вінниці – 28 травня 1993 року). Автор проекту хоругви – Ю. Легун. Являє собою квадратне полотнище червоного кольору. У центрі зображено елементи міського герба. З трьох сторін полотнище має облямівку з прямокутних трикутників. Ширина кайми – 1/8 ширини прапора. Червоний колір символізує хоробрість, мужність і безстрашність жителів міста в боротьбі з загарбниками; білий колір – чистоту помислів.
