Художник лицарських чеснот
Володимир Підпалий – український письменник, оригінальний поет, самобутній прозаїк та перекладач, який був переконаний, що своїм уважним і добрим ставленням до людей так чи інакше допомагає людям вірити в людей. Він постав у національній літературі, як один із найяскравіших й талановитих представників другої хвилі шістдесятництва, творчого напряму «тихої лірики».
Народився Підпалий 9 травня 1936 року в селі Лазірках Полтавської області у сім’ї залізничника. Був доброю та веселою дитиною, не зважаючи ні на що. У школі не розумів точних наук, але дуже любив читати. Автор за своє коротке життя написав чимало. Одні з його збірок: «Тридцяте літо», «В дорогу — за ластівками», «Вишневий світ», «Сині троянди» та інші. Помер письменник, коли йому було лише 37 років 24 листопада 1973 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
З життєвими історіями талановитого українця слід ознайомитися кожному!
- Батько поета загинув під Києвом у 1943 році. Це було великим ударом для його матері. За життя, батько любив сади та бджільництво, ненавидів тютюн та горілку.
- 1955 року Володимир Підпалий був мобілізований на флот, але через хворобу ніг демобілізувався у 1957 році.
- Перші його вірші було надруковано у 1958 році в газетах «Молодь України» та «Зміна», а у 1963 році вийшла його перша збірка «Зелена гілка».
- Став членом Спілки письменників у 1967 році. У цей час він багато писав. Він захоплював багатьох…
- Мав чудову жінку. Подружжя виховувало двох дітей: дочку й сина Андрія, який перейняв від батька хист до творчості.
- За свою літературну діяльність прозаїк був нагороджений премією імені Григорія Сковороди.
- Ліна Костенко говорила про Володимира так: «Замість нього залишились вірші, замість нього залишилось світло, яке ми зараз відчуваємо».
- Страшна ситуація обірвала його життя. Незадовго до смерті в письменника з’явилися ознаки променевої смертельної хвороби. Вважають, що його отруїли цигаркою, співробітники КДБ УРСР в рамках операції “Блок”.
