Співробітники мережі медичних установ Х’юстона — четвертого за величиною міста Сполучених Штатів Америки — розповіли, в чому різниця між пацієнтами, зараженими Омікрон-штамом, і хворими з «дельтою» і «британським» варіантом SARS-CoV-2.
Автори першого американського рецензованого дослідження, присвяченого пацієнтам з Омікрон-штамом коронавірусу в х’юстонській методистській лікарні, визначили їх характерні відмінності від хворих з “дельтою” або “британським” варіантом (“альфа”). Звіт опублікований в The American Journal of Pathology.
В кінці лютого 2020 року, на самому початку пандемії Covid-19, мережа медичних установ The Methodist Hospital System в Х’юстоні (штат Техас) запустила масштабний проект популяційної геноміки, призначений для секвенування всіх зразків SARS-CoV-2, які брали у пацієнтів, які перебувають на лікуванні в місцевих установах. Мета – всебічно простежити шляхи розвитку епідемії в Х’юстоні з населенням близько 7,2 мільйона чоловік. Це четверте за величиною місто Сполучених Штатів Америки і самий етнічно різноманітний мегаполіс в країні. На сьогодні в базі зберігаються зразки більш ніж 70 тисяч осіб.
Після хвиль захворюваності, викликаних альфа – і дельта-штамом, владі здавалося, що епідемія почала відступати. Однак в кінці 2021 року по світу стрімко поширився «Омікрон». З 27 листопада по 5 січня в Х’юстонській the Methodist Hospital System, тобто в лікарнях і центрах невідкладної допомоги, зареєстрували 4468 пацієнтів з симптоматичним коронавірусним захворюванням, викликаним новим варіантом патогена. До кінця дослідження “Омікрон” став причиною 90% нових випадків Covid-19.
Для порівняльного аналізу медики також включили у вибірку місцевих пацієнтів з fльфа- і дельта-штамом, які раніше проходили лікування. У підсумку в дослідженні враховували інформацію по 40 991 людині. Перший випадок зараження “омікроном «виявили в кінці листопада 2021-го, коли домінувала» дельта”, в цей же період в регіоні спостерігалося стійке зниження загального числа хворих Covid-19. Однак вже до 23 грудня дані секвенування генома показали, що на частку «омікрона» припадає понад 90% всіх нових випадків.
“Розрахунковий час подвоєння числа випадків за тритижневий період склало приблизно 1,8 дня: значить, відносна частота Омікрон-штаму зростала приблизно в три рази швидше, ніж у дельта-варіанту», — пишуть автори роботи. При цьому переважна більшість інфікованих не покидали межі США: тобто вони заразилися «омікроном» всередині країни.
Як з’ясувалося, пацієнти з Омікрон – штамом були на кілька років молодшими, ніж пацієнти з альфа- або дельта-варіантом SARS-CoV-2: середній вік перших — 44,3 року, 57,8% — жінки. До того ж вони (заражені «омікроном») рідше потребували госпіталізації, а якщо потрапляли на лікування в лікарні, то проводили там набагато менше часу: 3,2 дня замість 5,1 дня в разі «Альфи» і 5,4 дня для «дельти».
За досліджуваний період померли 38 хворих з Омікрон-штамом, тобто видужали 99,1% (проти 170 померлих з британським штамом (вижили 94,6%) і 839 з «дельтою» (вижили 94,7%)). Всього одному пацієнту з “омікроном” потрібна була екстракорпоральна мембранна оксигенація (інвазивний метод насичення крові киснем), 49 — штучна вентиляція легенів.
Хворі з Омікрон-штамом частіше були щепленими: тільки 1815 осіб (40,6%) не пройшли вакцинацію — проти 11 415 пацієнтів з «дельтою» (72,6%). У разі так званого британського варіанту повний курс вакцинації на момент хвороби завершив лише 101 людина (3,2%). Разом 156 осіб (3,5%) заразилися «омікроном» як мінімум через тиждень після першого щеплення, 1786 (40%) — через 14 днів після другої, 711 (15,9%) — через принаймні два тижні з моменту бустерної дози (ревакцинація). Якщо порівнювати з дельта-штамом, то цифри такі: 494 (3,1%), 3679 (23,4%) і 140 (0,9%) осіб відповідно.
Також вчені перевірили всі повні послідовності генома, що знаходяться в їх базі даних, і виявили у двох осіб субваріант Омікрон-штаму — BA.2. “Стелс-Омікрон” тільки почав поширюватися по світу, хоча в деяких країнах — наприклад, Данії — вже домінує.
