Лозова

151-річчя

Рік заснування: 1869 р.
День міста відзначається 16 вересня.

У 2020 році в зв’язку з пандемією масові заходи на честь дня міста скасовуються або можуть бути перенесені

Інформація про місто

Історичну цінність представляє залізничний вокзал міста

Лозова – це районний центр на півдні Харківської області України, найбільше за чисельністю населення місто в регіоні після столиці.

Є дві версії походження назви «Лозова». Згідно з однією з них, ім’я міста, як і однойменної річки, походить від слова «лоза», яку у великій кількості заготовляли по берегах. Другий варіант запропонував радянський письменник Ян у книзі «Чингісхан». За його версією, древній торговий шлях, що проходив раніше через цю місцевість і іменувався «Залозний шлях», що отримав свою назву від слова «залізо». Саме воно, вважалося в давнину цінним металом, доставлялося по цьому шляху з Китаю та інших місць Азії. Найменування «Залозний» пізніше видозмінилося в назву станції «Лозова».

Саме місто було засноване в 1869 році у зв’язку з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Трохи пізніше, ближче до кінця 19 століття, через місто була прокладена ще й Лозово-Севастопольська залізниця, яка дала поштовх розвитку усього південного регіону Російської імперії. Статус міста Лозова отримала в 1939 році.

Одна з найстрашніших дат в історії міста – 1942 рік. В період Другої світової війни Лозова кілька разів переходила з рук у руки, а в 1942 році, в часи німецької окупації, тут знаходився концтабір для радянських військовополонених. У сумнозвісній Заячої балки були розстріляні тисячі полонених і євреїв. Місто було звільнено від німецьких загарбників 16 вересня 1943 року. В пам’ять про ці події в Лозовій залишилося кілька братських поховань радянських солдатів і мирних громадян, а також пам’ятник воїнам-землякам поруч з локомотивним депо.

Серед головних визначних пам’яток міста – Свято-Смоленський собор Архистратига-Михайлівський жіночий православний монастир. Обидва вони досить нові. Ініціатором зведення чотирьохпрестольного Свято-Смоленського собору стала церковна громада на честь Смоленської ікони Божої Матері. Будівництво почалося в 1993 році і тривало майже 19 років. Великий п’ятикупольний храм з дзвіницею став справжньою окрасою міста.

Архістратиго-Михайлівський жіночий монастир у тому вигляді, в якому він існує зараз, відкрився теж в наші дні – в квітні 1997 року. Перший же Трьохсвятительський Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир у Лозовій був заснований в 1897 році. Після революції 1917 року обитель була закрита, а її відродження почалося в 90-х роках 20 століття. Під монастир пристосували – після деякої реконструкції, звичайно, – напівзруйнована будівля колишнього Палацу культури залізничників.

Історичну цінність представляє залізничний вокзал міста. Ще до початку Другої Світової війни його проект виставлявся на всесвітній виставці в Парижі й отримав Гран-прі. Проте колишню будівлю вокзалу зруйнували при відступі німецькі окупанти. Після війни вокзал відновили за проектом архітекторів Лимаря і Цейтліна, щоправда, у досить спрощеному вигляді, і здали в експлуатацію в 1950 році.