1. Театр є одним з найстаріших методів розваги публіки.
2. Історія театру починається з того давнього часу, коли наші предки виконували свої ритуальні танці перед полюванням.
3. У сучасному світі існують тисячі оперних, драматичних, естрадних, комедійних, камерних та інших театрів.
4. А батьківщиною театру в сучасному вигляді вважається Стародавня Греція.
ТЕАТРАЛЬНІ МАСКИ
5. Символами театру вважаються театральні маски. Дві маски – комедії і трагедії – уособлюють собою театр взагалі.
6. Також маски символізуватимуть його старовину, оскільки в давнину всі театралізовані дії відбувалися на площах і аренах, і щоб в останніх рядах бачили характер персонажів, чули, про що взагалі йде мова, лицедії стали застосовувати яскраві маски, що виражають різні емоції, а замість рота мали рупор, що підсилює звук.
7. У театру є покровительки – давньогрецькі музи: муза трагедії Мельпомена і муза комедії Талія.
8. У грецькому театрі було лише три актора, причому кожен з них міг грати кілька ролей. Також у кожної постановки був спонсор, який складав кошторис рівно на трьох осіб.
9. У грецькому театрі всі ролі виконували чоловіки, в тому числі і жіночих персонажів. Актриси протилежної статі з’явилися в театрі пізніше, граючи виключно дівчат легкої поведінки в мимах і пантомімах.
10. Давньоримська публіка любила криваві видовища не тільки на гладіаторських боях, але і на звичайних театральних виставах. Якщо по ходу дії актор повинен був загинути, його могли в останній момент замінити на засудженого до страти злочинця і вбити прямо на сцені.
11. Театральну завісу (або головний, портальний) — елемент одягу сцени, що відокремлює сцену від залу, і розташований на кордоні дзеркала сцени.
12 .Завіса вперше з’явився у Стародавньому Римі. Але він не розчинялося і не піднімався нагору звичними нам способами. Давньоримська завіса опускалася перед поданням в щілину в підлозі.
13. Більш складні конструкції завіси були винайдені приблизно в XVII столітті, в часи бурхливого розвитку театрального мистецтва. Тоді однією з можливостей передати глядачеві потрібний настрій став саме театральну завісу.
14. Зараз існують декілька видів завіси: антрактно-розсувної, підйомно-опускний, італійський, австрійський, венеціанський, римський, французький, завіса Брехта, завіса Вагнера, завіса Кабукі, завіса Полішинель, прохідна завіса, складана завіса.
ТЕАТРАЛЬНЕ ВІЯЛО
15. Театральний віяло використовувався не тільки за своїм прямим призначенням, але і часто служив в якості помічника, як глядачам, так і акторам. Для перших на віяла наносилися уривки з п’єс або програми майбутній вистав, а другі нерідко записували на них текст, щоб не забути під час виступу.
16. В англійській мові термін «піратство» в значенні «порушення авторських прав» відомий ще з 1603 року. Тоді був надрукований піратський текст п’єси «Гамлет».
17. Хороших п’єс у всі часи було мало, і за ними полювали конкуруючі театральні трупи чи видавці. Тому повний текст п’єси автор довіряв самій чесній людині в трупі — суфлеру. Кожен актор мав на руках лише свій текст, на заучування якого і репетиції відводилося всього декілька тижнів.
18. Звідки ж могла з’явитися піратська п’єса? Від стенографів, що сидять в залі (але тоді не було ще таких спеціалістів), або від артистів, вивчили текст п’єси напам’ять під час репетицій.
СІДНЕЙСЬКИЙ ОПЕРНИЙ ТЕАТР
19. Сучасні багато серіальні фільми — не винахід нашого часу. В давнину на Сицилії ставилися спектаклі, які тривали роки. Щовечора збиралися глядачі в театрі, щоб подивитися продовження. Найпопулярнішою протягом останніх 800 років була боротьба Роланда з маврами. До речі, в Сицилії і донині можна потрапити на виставу довжиною в місяць.
20. П’єса давньогрецького драматурга Фриниха про розорення грецького люду настільки засмутила глядачів, що весь театр розорився сльозами. У покарання драматурга відправили на суд, висунули штраф і заборонили постачання його п’єс.
КИТАЙСЬКИЙ ТЕАТР «ПЕРЛИНА НА ВОДІ»
21. Найбільший у світі театр знаходиться в Китаї. Він називається «Перлина на Воді». Його висота – близько 50 метрів, ширина – 215, довжина – 145 метрів.
22. Для посилення виразності театр Відродження користувався як простими навичками середньовічного театру: горе – підняті до неба руки, зловтіха – «пекельний сміх, так і прийомами античної ораторської манери – жести рук, кистей рук і пальців. Зразки такої жестикуляції наводяться в трактатах Джона Булвера «Хірологія» і «Хирономия» 1644 року.
23. На одному з одеських кладовищ є могила актора М. Н. Митрофанова з написом на плиті: «Багато разів мені траплялося грати небіжчиків, але ніколи я не грав їх настільки майстерно».
ТЕАТР У НОРВЕГІЇ
24. Норвезька столиця Осло входить в список театральних «креативників». В самому центрі міста розмістився оперний театр — величезна будівля з мармуру і скла з оглядовим майданчиком, простягнулися уздовж узбережжя на кілька сот метрів.
25. Його сцена складається з 16 майданчиків, незалежних один від одного і здатних переміщатися в просторі під різними ракурсами. Така конструктивна знахідка дозволяє створювати найскладніші декорації, вводячи глядачів в емоційно-культурний транс. Постановки відрізняються своєю різноплановістю та оригінальністю прочитання, а число відвідувачів театру за весь час його існування вже перевищила 8 мільйонів чоловік.
ТЕАТР В ПЕКІНІ
26. Гігантське «яйце» зі скла і титану, немов фантастична підводний човен, спливла посеред Пекіна — не що інше, як будівля сучасного театру. Його творець, архітектор, француз Поль Андре, дав волю своїй фантазії і зробив справжній футуристичний об’єкт.
27. Щоб потрапити в хол театру, потрібно пройти по підводному тунелю довжиною 80 метрів, і вже це одне приводить у захват. Крім вистав, тут проводяться симфонічні концерти і різні шоу-програми.
28. Що робити, якщо спектакль явно не блищить акторськими талантами, але підтримувати глядацький інтерес потрібно в обов’язковому порядку? Дуже просто — забезпечити в залі присутність спеціально навченої «масовки», яка спокутує в оваціях невдалого подання. Саме так робили ще за часів Нерона, який уважав себе великим артистом.
У МІЛАНСЬКОМУ ТЕАТРІ ЛА-СКАЛА
29. Оплескам в театрі завжди приділяли велику увагу. Вже в античний час глядачам вказували, коли потрібно аплодувати, а в одному іонійському театрі давали можливість аплодувати воїнам, які втратили руку в бою, для цього перед ними садили лисих рабів, по голові яких і могли аплодувати однією рукою інваліди.
30. Практика запрошувати аплодуючих найманців була поширена і в Європі. У 19 столітті їх послугами користувалися багато театрів, до тих пір, поки так звані клакери не стали вимагати винагороду за свою «працю».
31. Найстарішим театром в Європі вважається театр Маноель (Валлетта), побудований в 1731 році, це діючий театр на 650 глядачів з унікальною акустикою залу. При театрі є музей.
32. У римській пантомімі гетери (незалежні вільні жінки) були вбрані у прозорі туніки. По ходу виступу вони їх знімали з себе. Одного разу одна з танцівниць на ім’я Феодора так приваблювала своєю красою, що в підсумку на ній одружився римський імператор Юстиніан.
33. За дотриманням порядку серед глядачів була відповідальна спеціальна людина з палицею, якого називали рабдух, який міг втихомирити глядача.
34. Якийсь час римська комедія не дозволяла зображати римлян в сміховинному вигляді. Тому жартували в основному над греками і їх побутом. У свою чергу грецька комедія показувала тільки «смішних» римлян.
35. У розквіт античного театру Афін всіх жителів, крім рабів, змушували відвідувати трагічні постановки. Тим, у кого не вистачало коштів держава виплачувала компенсацію.
САМИЙ МАЛЕНЬКИЙ ТЕАТР У СВІТІ. АВСТРІЯ, МІСТО ФІЛЛИ
36. Самий маленький театр у світі, згідно з Книгою рекордів Гіннеса, знаходиться в австрійському містечку Філлах. Театр під назвою «Кремлівський ” двір» («Kremlhof») зі сценою, розмір якої 1,3 х 1,3. метра, розрахований він лише на 8 глядачів.
37. Зовні театр виглядає як маленький дерев’яний павільйончик. Відкрився театр в 2009 році, його особливістю є те, що він пропонує постановки російською мовою. Також кілька вистав актори театру грають словенською мовою і діалектом німецької.
ТЕАТР БРЕГЕНЦ, АВСТРІЯ
38. Дивують театри не тільки постановками, але і самим своїм виглядом — архітектурою, розташуванням, внутрішнім оздобленням і т. д. Не кажучи вже про те, що відбувається на сцені. Завзяті театрали добре знайомі з невеликим австрійським містечком Брегенц, куди щороку з усього світу з’їжджаються любителі опери та театрального мистецтва.
39. Всі його вистави проходять на плавучій сцені — спеціальної конструкції, що вміщає безліч декорацій і складну систему освітлення. Всі разом дає приголомшливий візуальний ефект, який лише посилюється на тлі сонячних літніх заходів і відблиску озерної води. На березі обладнані місця для 6000 глядачів, тому квитки розкуповуються за півроку вперед.
40. Найперша фонограма з’явилася ще в Стародавньому Римі. Відомий драматург того часу Лівій Андронік дуже любив не тільки писати, але й самостійно виконувати свої ролі. Одного разу він втратив голос, тоді позаду нього поставили «мовця» хлопчика, а драматургу залишалося тільки відкривати рот.
41. Будівлі театрів, театральні атрибути, портрети знаменитих театральних діячів зображувалися на сучасних грошових знаках різних країн – монетах і купюрах.
42. У нас на 20 – гривневій купюрі зображений Львівський оперний театр. На одному її боці зображена скульптурна композиція, яка прикрашає Великий театр, а на іншому – сама будівля театру з цієї ж скульптурою. На титульній стороні зображений Іван Франко.
43. Використовуючи в мові різні афоризми, ми мало замислюємося над їхнім походженням. А, між тим, частина з них має театральні коріння. Наприклад: Слово «фіаско» в перекладі з італійського означає «пляшка».
44. Здавалося б, яке відношення воно має до значення, вкладиваємого в нього сьогодні — провал, невдача? Вся справа в горезвісного коміка Бианконелли, який вирішив в свій час вразити публіку веселою пантомімою з величезною сулією на голові. Глядачі гумор не оцінили, а назва сценки стала синонімом поняття «акторська невдача». Згодом фраза придбала загальний сенс, позначаючи «крах», «поразка» не тільки в рамках акторської гри, а в принципі.
45. 27 березня у всьому світі відзначають День театру. World Theatre Day був заснований у 1961 році у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру при Юнеско і відзначається щорічно з 1962 року.
АФІШНА ТУМБА
46. Афішна тумба – вулична висока тумба циліндричної форми для вивішування рекламних афіш – була придумана у Франції і носить ім’я паризького друкаря Габріеля Морріса (Gabriel Morris), що отримав в 1868 році дозвіл міської влади Парижа встановити такі тумби по місту і клеїти на них концертні та театральні афіші, за умови, що всередині тумби міські двірники ховали свої мітли та інший інструмент для підтримки чистоти на вулицях столиці.
47. При постановці театральних вистав використовується реквізит (від лат. requisitum – потреба), якщо його відсутність не передбачено режисерським задумом. Реквізит — сукупність справжніх, не бутафорських предметів, необхідних для театральної постановки.
У МАЛОМУ ТЕАТРІ В МОСКВІ
48. Також використовується бутафорія – підроблені предмети, що вживаються в театральних постановках замість справжніх речей, а також деталі костюмів і декорацій. Найбільш вдалі екземпляри сценічного підробного мистецтва виставлені в музеях, що дозволяє глядачеві побачити поблизу частина «великого обману» і закулісся.
49. В наш час у світі існує театр жестикуляцій для глухих і слабочуючих.
50. Театр — це своєрідне чаклунство, створюване живими людьми на сцені «тут і зараз». Кожен спектакль навіть найбільш довгограючих постановок має свою душу і почерк. Без театрів немислимо сучасне суспільство будь-якого народу.
В ОПЕРНОМУ ТЕАТРІ В МОНАКО
